Привернути увагу суспільства, лікарів та медіа до проблем людей, які хворіють на атаксію, та підвищити обізнаність про цей стан – ось мета заходів, які проводяться 25 вересня, у Міжнародний день атаксії
Наше вміння підняти чашку кави і зробити ковток, не проливши напій, застебнути ґудзик і впевнено крокувати – це результат філігранної, злагодженої роботи різних відділів нервової системи. Проте існує стан, який руйнує цю внутрішню гармонію, змушуючи тіло відмовлятися від слухняності. Цей стан називається атаксією.
Атаксія (від грецького «ataxia» – безлад, хаос) – це клінічний симптом, який проявляється порушенням координації рухів, втратою рівноваги та нездатністю контролювати точність моторики. Важливо розуміти: атаксія – це не самостійна хвороба.
Залежно від того, яка саме ділянка нервової системи уражена, атаксію поділяють на кілька основних видів:
- мозочкова атаксія, яка виникає через пошкодження мозочка – головного «диспетчера» координації та тонусу м’язів. Супроводжується хиткою ходою (ноги розставлені широко), тремором під час спроби досягти цілі рукою, а також порушенням мови (дизартрією).
- сенсорна (сенситивна) атаксія. Розвивається через порушення пропріоцепції – глибокої чутливості, коли мозок перестає отримувати сигнали від суглобів та м’язів про положення тіла у просторі. Пацієнти з цим типом сильно тупають під час ходьби та майже не можуть утримувати рівновагу із заплющеними очима.
- вестибулярна атаксія. Пов’язана з пошкодженням внутрішнього вуха або вестибулярних нервів. Головні супутники цього стану – відчуття обертання кімнати, нудота, блювання та специфічне сіпання очей (ністагм).
- лобна (кіркова) атаксія. Виникає при ураженні лобових часток головного мозку (наприклад, через пухлини або інсульти). Вона заважає правильному плануванню рухів.
За характером розвитку атаксію також ділять на гостру (виникає за лічені години), підгостру (розвивається тижнями) та хронічну прогресуючу.
Причини атаксій надзвичайно різноманітні. Лікарі зазвичай групують їх у три великі категорії:
- Набуті (вторинні) фактори: гострі стани (інсульти, тяжкі черепно-мозкові травми); інфекційні захворювання та ускладнення після вірусних інфекцій (наприклад, гостра мозочкова атаксія у дітей після вітрянки); токсичні ураження (алкоголізм, отруєння важкими металами або передозування деякими протисудомними ліками; аутоімунні захворювання (розсіяний склероз, паранеопластичні синдроми, целіакія; дефіцитні стани (нестача вітамінів B1, B12 або вітаміну E.
- Спадкові атаксії внаслідок генетичних мутацій. Найвідоміші приклади – атаксія Фрідрайха та ціла група спіноцеребелярних атаксій. Вони проявляються у дитячому або молодому віці й повільно прогресують.
- Ідіопатичні (спорадичні) форми. Сюди відносять випадки нейродегенерації у дорослих, коли точну причину встановити не вдається (наприклад, мультисистемна атрофія мозочкового типу).
Оскільки атаксія – це лише верхівка айсберга, діагностичний пошук має бути комплексним і включати ретельний неврологічний огляд та функціональні тести. Лікар оцінює ходу, тонус м’язів та проводить спеціальні координаційні проби. МРТ або КТ головного та спинного мозку дозволяють виявити структурні зміни: пухлини, зони інсульту, вогнища демієлінізації або атрофію мозочка. Також перевіряють рівень вітамінів, гормони щитоподібної залози, наявність специфічних аутоімунних антитіл, токсинів або маркерів інфекцій, за необхідності проводять генетичне тестування. Електронейроміографія допомагає оцінити стан периферичних нервів, що є критично важливим для підтвердження сенсорної атаксії.
Раннє виявлення причини атаксії дає шанс зупинити прогресування ураження нервової системи, а у випадках токсичних чи дефіцитних форм – повністю повернути пацієнта до нормального життя.
Матеріал підготувала доцент кафедри нервових хвороб,
психіатрії та медичної психології Наталія Васильєва
