Студенти медичного університету часто стикаються з такими викликами, як хронічний стрес через навчальні навантаження, невизначене майбутнє, соціальні очікування, конкуренція, фінансові труднощі, нестача часу та особисті конфлікти. Усе це часто призводить до перевантаження, емоційного виснаження, тривожності, депресивних станів та зниження загального рівня психоемоційного благополуччя. У зв’язку з цим зростає потреба у формуванні ефективних механізмів саморегуляції та стресостійкості. Низький рівень стресостійкості може призводити до тривожних розладів, порушень сну, зниження мотивації, зниження успішності, погіршення якості життя, та навіть до виникнення психосоматичних захворювань.
14.05.2025 року доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка Світлана Савка провела майстер-клас на тему “Підвищення стресостійкості у студентської молоді з використанням гештальт-терапії” для студентів 3 курсу медичного факультетеу. На майстер класі були висвітлені наступні питання: чиники які підвищують рівень стресу, компоненти стресостійкості, методи підвищення стресостійкості.
Стресостійкість – це здатність людини зберігати психоемоційну рівновагу та ефективно функціонувати в умовах підвищеного навантаження, невизначеності чи несприятливих подій. Ключові компоненти стресостійкості:
- Когнітивний – здатність мислити раціонально та бачити альтернативи;
- Емоційний – здатність регулювати емоції, не піддаючись паніці;
- Поведінковий – використання ефективних стратегій поведінки в стресових ситуаціях.
Важливим завданням психологічної підтримки студентів є розвиток внутрішніх ресурсів, серед яких ключовою є стресостійкість. З метою розвитку внутрішніх ресурсів і підвищення стійкості до стресу можна використовувати гештальт-терапію, яка орієнтована на усвідомлення “тут і тепер”, відповідальності за власні почуття та дії, а також інтеграції внутрішніх конфліктів. У контексті роботи зі стресом гештальт-підхід дозволяє:
- Навчитися розпізнавати власні емоції та тілесні сигнали, які виникають у стресових ситуаціях.
- Зменшити рівня тривожності та психоемоційного напруження.
- Збільшити здатності ефективно реагувати на стресові ситуації.
- Формувати більш адаптивних стратегій подолання труднощів.
- Усвідомити джерело внутрішнього напруження – шляхом аналізу незавершених переживань, травматичного досвіду, емоційних блоків.
- Розширити репертуар адаптивних реакцій — замість автоматичних захисних механізмів;
- Завершити незавершені гештальти — зменшити фонову тривожність, зняти напругу, відновити внутрішню цілісність;
- Підвищити рівень відповідальності за власне психоемоційне благополуччя.
У результаті такої роботи у студентів розвиваються навички самоспостереження, регулювання емоційних станів, критичного мислення щодо власних установок і переконань, що є базою для ефективного подолання стресу. Це дозволяє не лише підвищити стресостійкість, а й покращити якість життя загалом.
