Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – важкий психічний стан, який виникає в результаті дії зовнішнішнього (екзогенного) стресового фактору, що перебільшує адаптивні можливості нормальної людської психіки, який здатний викликати психічні порушення.
ПТСР – непсихотична відстрочена реакція на травматичний стрес.
Психотравмуючі ситуації можуть бути одиничними або повторюваними, які й призводять до хронічного порушення психічного стану людини. Раніше вважалося, що ПТСР виникає у людей, які були на війні, в полоні, пережили поранення, катування, бачили смерть побратимів, у свідків терактів, людей, що перебували в зоні стихійного лиха та бойових дій.
На сьогодні – це і жертви чи свідки постійного домашнього насильства, а саме: сексуального, фізичного та психологічного (занапащені батьками діти, якими не займаються, навіть не годують), жертви торгівлі людьми, сексуального рабства, булінгу, мобінгу.
Поступово до етіологічних чинників цього захворювання приєдналися і медичні ситуації, такі як травматичні пологи, викидень, серцевий напад, рак, реанімація після клінічної смерті та ситуації, пацієнти, яких зазнали жорсткого ставлення медичного персоналу. Тому, на сьогодні вважається, що ПТСР розвивається в осіб будь-якого віку після стресової ситуації або події загрозливого чи катастрофічного характеру.
Ключовими факторами в розвитку ПТСР є індивідуальна вразливість або низька стійкість людини до стресорів. Близько третини осіб, які перенесли травматичну подію, можуть зазнати ПТСР.
З 2020 року пандемія короновірусу внесла в розвиток цієї хвороби та свої корективи. Коли кожного дня, людина чутлива до стресорів, бачить жахливу статистику захворівших, тяжко хворих та померлих в своїй країні, у світі чи, навіть, серед близьких, у неї виникають тривожні думки, страх за своє здоров’є і здоров’є своїх рідних, що і є ризиком розвитку посттравматичного стресового розладу.
Хвороба проявляє себе частими порушеннями сну з кошмарними сноведіннями, гіперзбуджуваністю, нав’язливими вторгненнями стресових спогадів (флеш-беків), а також униканням ситуацій, спогадів, соціальних контактів та думок «чому це трапилося зі мною?», «як цьому можна було запобігти?», що нагадують про травму (тригерів). Характеризується хвороба емоційною порожнечею, тривожністю з постійною настороженістю, підвищеною підозрілістю.
Діагноз потребує наявності не менше шести симптомів з вище перелічених. Небезпека ПТСР полягає в тому, що її розвиток частіше відстрочений у часі і може проявитися через 1 – 6 місяців та багато років після травмуючи подій, коли людина начебто вийшла зі стресової ситуації, однак катастрофічний стресор (травма) нікуди не поділася з її емоційної пам’яті. Тому, якщо у Вас з’явилися дані симптоми – не зволікайте!. ПТСР піддається лікуванню.
Інформація подана доцентом Світланою Русіною
та лікарем психотерапевтом Русланою Нікоряк
