Щодень кожен із нас приймає певні рішення і те якими вони будуть залежить від нашого стану. Будь-які рішення ми приймаємо емоційно, а далі намагаємося раціонально пояснити його природу.
Чим вища (яскравіша в будь-якому змісті: позитивному чи негативному) емоція – тим ірраціональніше наше рішення. Тому основною умовою для прийняття правильних рішень, як на роботі, так і в повсякденному житті, є нейтральний емоційний стан.
Не даремно ми часто чуємо, що потрібно заспокоїтися, перечекати («переспати») з емоціями перед тим, як приймати якийсь вердикт. Нейрофізіологи довгий час шукали відповідь на питання: «Що формує людські рішення?» І дійшли висновку — оточення, в якому знаходиться особистість (освіта, сім’я, приклад батьків, вчителів, друзів) має безпосередній вплив на становлення досвіду, думок та переконань індивідуума, його мислення і відповідно має прямий вплив на рішення, які приймає людина.
Однією з важливих характеристик ефективного рішення є кількість варіантів для подальших дій, що виникають після його прийняття. Кожне рішення, яке ми приймаємо, визначає те, яким буде наступне рішення.
Наприклад: я прийняв рішення вступити в медичний ВНЗ – мені потрібно глибше вивчати хімію та біологію – мені потрібні високі знання іноземної мови для участі в закордонних конференціях – мені потрібно навчитися самостійно організовувати свій побут – мені потрібно опанувати навичками комунікації з однолітками в гуртожитку – внаслідок докладених зусиль за 5-6 років я отримаю диплом європейського зразка – у мене буде можливість працювати в європейських країнах та отримувати достойну заробітну платню – я матиму можливість відпочивати в різних куточках світу…
Або … я закінчую школу і вступаю в будь-який ВНЗ, на який мені вистачить балів: – мені буде нецікаво навчатися через відсутність мотивації – я працюватиму на роботі, яка не приносить задоволення – я зароблятиму не достатньо коштів для забезпечення своїх потреб та своєї сім’ї… Різниця у цих рішеннях досить вагома.
Проте існують певні перепони, які стоять на заваді прийняттю ефективного рішення, а саме підтверджувальні упередження – коли з приводу чогось виникає думка, а далі в дискусії ми шукаємо підтвердження своєї думки.
Наприклад: нам не подобається якась людина і щоразу при розмові з нею ми підсвідомо шукаємо підтвердження нашого негативного упередження, таким чином виправдовуючи свою думку. Або, прочитавши негативний відгук про допрем’єрний показ фільму ми, під час перегляду і після, будемо шукати негативні якості стрічки для підтвердження своїх негативних упереджень. Тому для формування раціональних рішень потрібно навчитись змінити моментальну оцінку ситуації, людини тощо на спостереження. Результати наших рішень завжди будуть там де фокус уваги. Якщо заздалегідь до прийняття рішення ми сконцентровані на негативному результаті, більшою мірою він таким і буде.
Проте перепоною у прийнятті правильних рішень можуть бути й когнітивні упередження – це систематичні відхилення в поведінці, сприйнятті та мисленні, які зумовлені суб’єктивними переконаннями. Це є помилкові судження, які ґрунтуються на певних асоціаціях, на певному життєвому досвіді. До когнітивних упереджень психофізіологи відносять наступне:
- упередження подібності – всі тверді фрукти не солодкі…;
- дистанційні упередження – йому легше даються нові навички ніж мені…;
- егоцентричні упередження – так якісно як я цю справу ніхто не зробить…;
- гендерні упередження — жінки погано кермують автомобілем…;
- упередження спрощення – вступити у медичний ВИШ неможливо…;
- упередження узагальнення – всі якісні речі коштовні…;
- підтверджувальні упередження – в моїй родині у всіх жінок була погана лактація, тому я теж годуватиму дітей сумішшю…;
- вибіркові упередження – цим дітям легше складати тести на високий бал, оскільки вони навчалися в дуже хорошій гімназії…;
- асоціативні упередження – цей фрукт яскравого кольору, отже він солодкий….
Отож, не обмежуймо свої рішення різними рамками та упередженнями, а дивіться на світ широко розплющеними очима.
Інформацію підготувала:
к.фарм.н, асистент кафедри фармації БДМУ Оксана ШЛЮСАР
