Хвороба Чагаса названа на честь бразильського лікаря Карлоса Чагаса, який в 1909 році виявив це захворювання. Інфекція викликається одноклітинним гетеротрофним еукаріотичним паразитом Trypanosoma cruzi, що мешкає в організмах комах і людини. Захворювання передається в основному серед населення бідних районів, друга назва інфекції – американський трипаносомоз.
За оцінками у світі T. cruzi інфіковано 6-7 млн осіб, і щороку від інфекції помирає близько 10 000 осіб. У Сполучених Штатах хвороба Чагаса вважається однією з найбільш рідкісних і забутих паразитарних інфекцій, проте раніше вона входила в групу з п’яти найбільш небезпечних паразитарних захворювань, що були мішенню органів громадської охорони здоров’я. Даним захворюванням може захворіти будь-яка людина, проте найчастіше від нього страждають діти.
Зараження відбувається у більшості випадків через попадання на шкіру невеликої кількості фекалій, що виділяються клопом при укусі або відразу після нього. Укус, який відбувається вночі, особливо в шкіру обличчя, частіше кута губ чи ока, через що клопа ще називають поцілунковим, викликає свербіж. Під час розчісування ранки ми втираємо збудника у кровотік. Описано випадки зараження при переливанні крові, трансплацентарно, статевим шляхом і при контакті з хворими тваринами (опосуми, броненосці, лисиці, мавпи, собаки, свині тощо).
У хвороби Чагаса є дві стадії. Перша гостра фаза триває близько двох місяців після зараження. Попри те, що в кровоносній системі може циркулювати велика кількість паразитів, у більшості випадків симптоми відсутні або носять стертий і неспецифічний характер (підвищення температури тіла, головний біль, збільшення лімфатичних вузлів, біль у м’язах, задишка, набряки і болі в області живота або грудей). У хронічній стадії хвороби паразити концентруються, головним чином, у тканинах серця або м’язах травного тракту. Протягом 10-30 років з моменту інфекції до третини хворих страждають на порушення серцевої діяльності та близько 1 з 10 – шлунково-кишкові (як правило, гіпертрофія стравоходу або товстої кишки), неврологічними чи комбінованими розладами. У наступні роки інфекція може призводити до раптової смерті внаслідок руйнування іннервації та м’язів серця, супутньої аритмії або прогресуючої серцевої недостатності.
Лабораторна діагностика включає мікроскопію мазка і товстої краплі, пунктату лімфовузлів і спинномозкової рідини, а також, серологічні реакції.
Профілактика містить в собі захист від укусів клопів, виявлення та лікування хворих, ретельна перевірка донорської крові, знищення клопів за допомогою інсектицидів.
Матеріал підготував доктор філософії, асистент
кафедри медичної біології та генетики Владислав ЙОСИПЕНКО
