Трихінельоз – хвороба, яка викликається круглими нематодами (черв’яками – паразитами) роду трихінели (Trichinella spiralis), зустрічається у людей і різних тварин. Трихінельоз – природно-вогнищева хвороба, оскільки головним його біоносієм є звірі, що мешкають в лісах. Нематоди легко адаптуються в тілі майже 70 видів ссавців, які стають носіями захворювання. Свині, вирощувані на домашньому обійсті, підхоплюють трихінельоз від дрібних гризунів, таких як щури, а також коли їх годують залишками їжі, необробленої термічно. Людина може легко заразитися на трихінельоз, якщо буде їсти інвазоване м’ясо сирим чи погано обробленим термічно.
Вироби з такого м’яса (особливо сиров’ялена продукція) також дуже небезпечні для людей, вони містять личинки паразита. Люди один одного заражати не можуть. Цикл розвитку паразитів у людей і звірів відбувається за одним із типів і складається з декількох фаз: кишкової, міграційної.
Чим небезпечний трихінельоз для людей?
Люди найчастіше хворіють на трихінельоз через свою безпечність. Зараження людини на трихінельоз можливо тільки при вживанні в їжу свинини, м`яса дикого кабана, м`яса коней, зараженого личинками трихінел і яке не пройшло термічну обробку. Слід пам`ятати що соління, копчення, в`ялення, маринування м`яса не знищують личинки гельмінтів, а при заморожуванні вони гинуть тільки через 29-35 год при мінус 50-70 °С. Перші ознаки зараження людини на трихінельоз проявляються, як правило, на 4-6 день від зараження. Хвороба може виникати у стертій (легкій) і у тяжкій формі. Форма перебігу трихінельозу у людей залежить від кількості личинок, які проковтнула людина і від стану його імунної системи.
Яким чином можливе зараження?
Механізм зараження – фекально-оральний, шлях передачі – харчовий. Провідним фактором передачі є недостатньо термічно оброблене м’ясо домашніх і диких тварин, що містить живі інкапсульовані личинки трихінел.
При перетравлюванні зараженого м’яса личинки звільняються у шлунку, потім із їжею потрапляють до тонкого кишківника, де через добу перетворюються на самців і самок, які й народжують личинок. Запліднені самки за допомогою головного стилета прикріплюються до слизової оболонки кишки та за добу досягають статевої зрілості. Через 80-90 год після зараження людини чи тварини самки народжують личинок. Дорослі трихінели живуть в кишківнику від 10 до 56 діб у тварин і 45-56 діб – у людини. За життя одна самка в організмі різних тварин народжує від 200 до 2000 личинок, в організмі людини, в середньому 1500 личинок.
Через 3-4 доби після зараження на трихінельоз людини чи тварини самки народжують личинок, які потрапляють спочатку в лімфатичні, потім і в кровоносні судини, і активно мігрують по всьому організму до поперечносмугастих м’язів. У паренхіматозних органах личинки гинуть, але проникаючи в скелетні м’язи, швидко ростуть, набувають спіралеподібної форми і через 3 тижні стають інвазійними.
«…Личинки стійкі до соління, копчення, нетривалого заморожування і гинуть тільки при нагріванні до певних температур. Вони надзвичайно стійкі до високих температур, тому звичайні способи кулінарної обробки не спричиняють їх загибелі…”
Симптоми трихінельозу залежать від фази захворювання:
- Фаза інвазії: розвивається днів через сім від моменту зараження на трихінельоз. Саме через такий період розмноження гельмінтів досягає найвищої активності. Хворого нудить, з’являється нудота, він відчуває огиду до їжі. У животі різь і кольки, діарея.
- Фаза дисемінації: трихінели переселяються у м’язові тканини (днів через десять). Для даної стадії характерними є наступні симптоми трихінельозу: біль у руках-ногах, підвищення температури тіла, набряки обличчя. У тяжких випадках страждають ЦНС, дихальна і судинна системи.
- Фаза інкапсулювання з ерозіями у м’язах: настає в період лікування, через сім діб після дисемінації. Личинки збудника, розносячись по кровотоку, осідають у певних м’язах.
Любителям шашликів, баликів, корейки, солонини і строганини сирокопчених ковбас і сосисок слід пам`ятати, що “не все на пожиток, що в рот полізло”. “На око” не можна визначити, чи містить м`ясо личинки трихінел.”
Профілактичні заходи:
Боротьба з трихінельозом здійснюється за двома основними напрямками:
- посилення ветеринарно-санітарного нагляду;
- широка санітарно-освітня робота.
Основою загальної профілактики трихінельозу служить дослідження свинини за допомогою лупи. Його у цій ситуації називають «трихінелоскопією» і проводять на м’ясокомбінатах, скотобійних пунктах, м’ясо-молочних і харчових контрольних станціях.
Щодо природних осередків трихінельозу важливим профілактичним заходом є закопування мисливцями тушок хижих тварин після зняття шкурок, ретельна термічна обробка м’яса диких тварин (ведмедів, кабанів тощо).
При вживанні його в їжу, неприпустимість згодовування домашнім тваринам сирого м’яса диких тварин.
Матеріали підготувала доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Ірина БАЛАНЮК
