Підлітковий вік (12 -18 років) припадає на шкільний період. Тобто формування особистості та її зрілості відбувається імовірніше в школі.
Саме в цей час спостерігаються становлення власного «Я», закладаються способи емоційного реагування відповідно до сформованих рис характеру; набуваються стійкі форми поведінки з появою нової для них соціальної позиції. Разом з тим, це втрата психологічного комфорту через появу почуття тривожності за успіхи у навчанні, спілкуванні, прийнятті себе в соціумі дорослими та однолітками. І тому прицільна увага по дорослішанню підлітків відводиться поряд із сім’єю ще і педагогічному складу навчального закладу.
В школі вивчають точні та гуманітарні науки, іноземні мови, вчать малювати, співати, займатися спортом, працею, забуваючи важливий постулат – зберегти фізичне і психічне здоров’я школярів, як основу їх подальшого успішного життя. На сьогодні у шкільних закладах працює один психолог, який не може охопити усіх школярів, надаючи їм психологічні знання нормального здорового життя в соціумі. До шкільного психолога зазвичай приводять порушників поведінки та дітей, які з точки зору педагогів мають психологічні проблеми, а саме – з переживаннями, труднощами та кризами. Працюючі багато років лікарем – психіатром, маю досвід роботи з такими підлітками у яких є проблеми з психічними (тривожними, тривожно-фобічними, обсесивно-компульсивними, панічними) та поведінковими (девіантними, делінквентними, адиктивними) розладами.
Вважаю, що за такого розвитку подій ми маємо нездорових співвітчизників вже у підлітковому віці, що є неприйнятним у цивілізованому соціальному середовищі, оскільки такі порушення виникають занадто рано та, на жаль, мають тенденцію закріпитися на все подальше життя людини, якщо на це не звернути своєчасно увагу дорослих. У школах Швеції учням не виставляють оцінки до 6 класу, зберігаючи психіку дитини від нервових потрясінь.
Нова українська школа з 12 річним терміном навчання з конкуренцією знань, на мою думку, вимагає запровадження викладання, так саме – викладання основ психології в кожному класі з метою запобігання уявним небезпекам. Важливим є навчити учнів справлятися зі стресовими ситуаціями за підтримки психолога, навчити їх відрізняти реальну тривогу (перед іспитом) від уявної (яка виникає, в ситуації переживання невизначеності з очікуванням імовірної небезпеки), що суттєво негативно впливатиме на навчальний процес.
Таким чином, алгоритми роботи шкільних психологів дозволять запобігти підлітковій тривозі на фоні адекватного морально – психологічного розвитку підлітка без нервових потрясінь, спонукатимуть їх до здобуття глибоких знань на фоні хорошої поведінки без проявів булінгу, вживання психоактивних речовин, сексуальної розпушеності, що покращить якість життя і соціальне функціонування підростаючого покоління українців і, відповідно, держави.
Інформація надана: доцентом Світланою Русіною та лікарем Русланою Нікоряк
