Віспа мавп – це зооантропонозне природно-осередкове віспоподібне захворювання, збудник якої належить до роду ортопоксвірусів родини Poxviridae.
З моменту виявлення першого випадку захворювання людини в Демократичній Республіці Конго в 1970 році хвороба спричиняла спорадичні інфекції та спалахи, в основному обмежені деякими країнами Західної та Центральної Африки. У липні 2022 року Всесвітня організація охорони здоров’я (далі – ВООЗ) оголосила віспу мавп надзвичайною ситуацією в галузі охорони здоров’я міжнародного рівня через безпрецедентне глобальне поширення хвороби за межами раніше ендемічних країн Африки та необхідність глобальної солідарності для подолання цієї раніше занедбаної хвороби. Спалах 2022 року насамперед пов’язаний з тісними інтимними контактами (включаючи сексуальну активність), і більшість випадків було діагностовано серед чоловіків, які мають секс з чоловіками, що часто мають нові епідеміологічні та клінічні характеристики.
Станом на 10 березня 2024 року, починаючи з 01 січня 2022 року, ВООЗ офіційно повідомила про 93 921 підтверджених та 179 летальних випадків захворювань, спричинених вірусом віспи мавп у людей із 117 країн і територій у шести регіонах ВООЗ (Африка, Америка, Східне Середземномор’я, Південно-Східна Азія, Європа і Західна частина Тихого океану). У вересні 2022 року, в Україні офіційно зареєстровано перший лабораторно підтверджений випадок віспи мавп. Всього в Україні зареєстровано 5 випадків спричинених цим вірусом.
Віспа мавп може передаватись від людини до людини.
Для цього потрібен прямий фізичний контакт з елементами висипки, струпами або біологічними рідинами організму хворої людини. Йдеться про спілкування з близької відстані, дихання, дотики, поцілунки, статевий контакт. Заразність хворого зберігається від появи уражень шкіри та слизових оболонок до відпадання струпів. Не можна виключати, що люди з симптомами-передвісниками також можуть бути джерелом інфекції, а сам вірус може виживати в навколишньому середовищі, зберігаючи здатність до інфікування протягом тривалого часу.
Інкубаційний період триває від 5 до 21 дня (у середньому 12 днів), а сама хвороба зазвичай триває 2–4 тижні. Захворювання починається з симптомів-передвісників: втома, біль у м’язах, головний біль, біль у спині, гарячка >38,5 oC. Приблизно через 1-5 днів з’являється висип – спочатку з’являється в місці проникнення вірусу в організм (частіше на обличчі, у інфікованих під час поточної епідемії також в області статевих органів), а потім відцентрово поширюється на інші частини тіла. Кількість уражень різна – від кількох елементів до кількох тисяч (у тяжких випадках; тоді вони виникають по всій шкірі, також на кистях і стопах і навіть на волосистій шкірі голови). Висип починається з плямок, протягом 12 днів перетворюються на папули, везикули і, нарешті, в струпи, які залишають кратерові рубці після відпадання. У разі бактеріальної суперінфекції ураження перетворюються на пустули. Зміни можуть виникати і на слизових оболонках – розташовані в порожнині рота і горла, вони часто болючі, що ускладнює прийом їжі і напоїв. Зазвичай температура тіла нормалізується протягом 3 днів після появи висипки. Трапляється, що гарячка рецидивує, що може свідчити про погіршення клінічного стану хворого. Більшість пацієнтів (приблизно 90%) мають локальну або генералізовану лімфаденопатію (найчастіше підщелепні, шийні та пахові вузли), які стають чутливими і іноді болючими.
Захворювання зазвичай протікає в легкій формі, але іноді у тяжких випадках може призвести до зневоднення (особливо при наявності діареї та блювання), пневмонії, енцефаліту, а якщо ураження виникають в оці — до кератиту. Фактори ризику тяжкого захворювання включають імунодефіцитні стани (наприклад при ВІЛ-інфекції), вік (діти та люди похилого віку) і вагітність. Захворювання також може протікати важче у людей, які ніколи не були щеплені проти натуральної віспи.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує використовувати метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для діагностики віспи мавп. Діагностичні матеріали, які використовуються для діагностики це: мазки з поверхні ураження та/або ексудату, зішкріб зі шкіри з патологічними змінами (лусочки) або струпи ураження.
Специфічного ефективного етіотропного лікування на даний момент не розроблено, особам з тяжким захворюванням або ризиком його розвитку пропонується противірусна терапія тековіріматом, який ефективний проти вірусу натуральної віспи. Більшість хворих отримує лише симптоматичне лікування. В такій ситуації особливого значення набуває профілактика віспи мавп, найефективнішим засобом профілактики являється вакцинація!
Задля недопущення ускладнення епідемічної ситуації із захворюваності на віспу мавп та попередження виникнення навантаження на систему охорони здоров’я під час війни в країні, ДУ «Центр громадського здоров’я міністерства охорони здоров’я України» орозробив ряд заходів щодо унеможливлення поширення цієї хвороби на території країни шляхом проведення специфічної вакцинації.
У 2023 році Управлінням Європейської комісії з питань готовності та реагування на надзвичайні ситуації у сфері охорони здоровʼя, Україні передано, в якості гуманітарної допомоги, вакцину Jynneos проти натуральної віспи та віспи мавп в кількості 10 000 доз, що дозволить щепити 5 тисяч осіб. Більша частина вакцини розподілена серед регіонів для вакцинації вразливих груп, визначених у рекомендаціях Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики.
Матеріал підготував доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Соколенко М.О.
