Починаючи з 2000 року під егідою ЮНЕСКО щорічно 21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Ініціатива спрямована на визнання та заохочення використання рідних мов, особливо мов національних меншин. Свято проголошено рішенням 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО за пропозицією держав-членів організації в листопаді 1999 року в пам’ять про події 1952 року на території сучасної Народної Республіки Бангладеш (до 1971-го – територія Пакистану). Тоді була жорстоко пригнічена акція протесту на захист рідної бенгальської мови, загинули п’ятеро студентів.
Мова – це не тільки засіб спілкування. Вона дає змогу дати визначення культурі, природі, історії, роду людському і його родоводу. На сьогодні, за даними ЮНЕСКО, у світі є більше шести тисяч мов, 95% з яких використовуються в побуті лише в 4% населення планети. Збереження мов, що перебувають під загрозою зникнення, є важливим елементом дбайливого ставлення до всієї різноманітності людських культур і всесвітньої спадщини. Завдяки мові живуть традиції, вона пробуджує інтерес до пізнання світу та сприяє виявленню поваги до нашого минулого й до планети, яку ми населяємо. Мова є безпосереднім виразником єдності кожної спільноти, а також елементом, що об’єднує людей незалежно від місця і часу їхнього проживання. Окрім того, рідна мова – це безцінний скарб кожної нації та кожної людини зокрема.
Відзначаючи Міжнародний день рідної мови, на кафедрі суспільних наук та українознавства (завідувач – професор Мойсей А. А.) проведено низку заходів. Зокрема, у кожній академічній групі доценти кафедри Шутак Л. Б., Навчук А. В., Ткач А. В. прочитали міні-лекцію на тему: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…» Студенти медичного факультету №1 та №4 (спеціальності „Медицина” і „Медсестринство”) взяли участь у вікторині «Кращої, ніж рідна, мови не буває» та круглому столі на тему: «Мова має значення» (організатори – доценти Галина Навчук, Лариса Шутак). Зі студентами-іноземними громадянами (медичний факультет №3) проведено бліцінтерв’ю на тему: «Розкажи про мову свого роду» (організатор – Галина Навчук), а також мовний колаж «Магія рідного слова» (модератор – Лариса Шутак).
Кожна мова – це феномен, у якому генетично записані історія і культура народу, це душа нації, той космічний код, що пов’язує покоління. Вона твориться народом, живе в ньому і з ним. Недарма ж учені довели, що наша генетична пам’ять тісно пов’язана із мовою, яка може прокинутись у генах навіть через кілька поколінь.
Загальновідомим є факт, що будь-яка мова бідніє від того, що нею не користуються на державному рівні й не спілкуються в побуті. Тому, аби примножити й зберегти нашу рідну – українську – мову, нею треба спілкуватися, думати та мріяти, дивуватись і любити, починаючи від наспівування колискових і завершуючи виступами з високих трибун. Отож пам’ятаймо про це!
