З метою підвищення обізнананості, боротьби зі стигмами та задля покращення життя тих, хто живе з руховими розладами у світі вже втретє 29 листопада за ініціативи International Parkinson and Movement Disorder Society (Міжнародного товариства хвороби Паркінсона та рухових розладів) проводиться Всесвітній день боротьби з руховими розладами.
Рухова активність людини відрізняється великим різноманіттям, але уся вона може бути зведена до трьох основних форм: забезпечення пози і рівноваги, пересування в просторі і довільні рухи. Довільні рухи виникають як результат реалізації програм, які формуються в рухових функціональних системах центральної нервової системи. Здійснюються ці рухи при скороченні м’язів-агоністів і синергістів, і одночасному розслабленні антагоністів. Для здійснення будь-якого рухового акту потрібна узгоджена дія багатьох м’язів. Так відбуваються не лише переміщення кінцівок, але і більш складні рухові акти: хода, виконання спортивних вправ, усне і письмове мовлення тощо. Довільно виконуючи будь-яку дію, людина не замислюється про те, який м’яз необхідно скоротити в потрібний момент, не утримує в пам’яті послідовність рухового акту. Звичні рухи здійснюються непомітно для уваги, зміна одних м’язових скорочень іншими автоматизована. Ці рухові автоматизми сприяють найбільш економній витраті м’язової енергії в процесі виконання рухів. Кожен рух – це складна багаторівнева система, де кожен рівень характеризується “провідною аферентацією” і власним набором регульованих рухів. Складність організації рухової системи обумовлює труднощі у розпізнаванні і лікуванні розладів руху.
Рухові розлади – це неврологічні захворювання, при яких втрачається контроль тіла над рухами. Рухові розлади є одними з найскладніших захворювань для лікування, діагностики та розуміння. Також цим захворюванням приділяється недостатньо уваги в системі охорони здоров’я. Поширеність рухових розладів щороку зростає – і випереджає прогнози зростання.
Рухові розлади різноманітні, включають гіпокінетичні (уповільнення рухів) та гіперкінетичні (надмірні мимовільні рухи). Класичним і найпоширенішим гіпокінетичним розладом є хвороба Паркінсона. До гіперкінетичних розладів відносяться тремор, міоклонія, дистонія, хорея, гемібалізм, атетоз, тики, стереотипії, акатизія та синдром неспокійних ніг. Атаксію (втрата рівноваги і координації), яка виникає при ураженні мозочка також відносять до рухових розладів.
Існують також десятки потенційних немоторних симптомів, починаючи від запору та проблем зі сном до галюцинацій та втрати пам’яті, які супроводжують рухові розлади. Лікування може бути складним. Догляд за пацієнтами вимагає постійного моніторингу та менеджменту. Якщо у когось з ваших пацієнтів, рідних чи знайомих виникають будь-які мимовільні чи нав’язливі рухи, змінюється швидкість рухів, з’являється сповільнення, незрозуміла хиткість, порушується координація це є підставою звернутися до фахівця, який пройшов підготовку для виявлення та лікування цих специфічних розладів.
Підготувала доцент кафедри нервових хвороб,
психіатрії та медичної психології,
спеціаліст з рухових розладів та хвороби Паркінсона
Оксана Яремчук
