Питання охорони материнства і дитинства залишаються приоритетними в сучасному акушерстві.
Серед них проблеми невиношування вагітності та синдром втрати плода відносяться до актуальних і важливих, як в науково-практичному, так і медико-соціальному аспекті.
В Україні на фоні кризової демографічної ситуації проблема невиношування вагітності набула особливого значення.
В нашій країні передчасні пологи є основною причиною перинатальної захворюваності та смертності. Частота передчасних пологів впродовж останніх років складає приблизно 5-7% від загальної кількості пологів. Захворюваність недоношених дітей у 15 – 20 разів перевищує захворюваність доношених, смертність – у 30 разів. Враховуючи вище зазначене, не дивно, що попередження невиношування вагітності стало одним з головних завдань перинатальної медицини.
Передчасні пологі часто є наслідком не купованої загрози переривання вагітності або продовження впливу різних негативних факторів. Тому, більш доцільною є первинна профілактика самовільних абортів і передчасних пологів.
Не дивлячись на чисельність медичних, соціальних і екологічних факторів втрати вагітності, в більшості випадків невиношування реалізується через складну взаємодію імунної та ендокринної систем, серед яких важливу роль відіграє недостатність прогестерону.
Прогестерон необхідний для забезпечення рецептивності ендометрія до заплідненої яйцеклітини, її імплантації в ендометрій і наступного розвитку. Він підвищує поріг збудження маткових м’язів, попереджуючи відторгнення ембріону, тобто забезпечує збереження вагітності. Велике значення має імуносупресивний ефект прогестерону для забезпечення толерантності імунної системи материнського організму до антигенів плода.
В сучасному акушерстві з метою профілактики невиношування вагітності використовують широкий спектр лікарських засобів. Нажаль, всі вони не можуть повністю забезпечити виношування вагітності, але сприяють стабілізації патологічних процесів і підтримці компенсаторно-пристосовчих механізмів, що забезпечує пролонгування вагітності.
Профілактика та лікування невиношування вагітності має бути спрямована на зменшення впливу різних патологічних чинників на перебіг вагітності та стан плода, нормалізацію взаємодії ендокринної та імунної систем, зниження тонусу м’язів матки.
Враховуючи вище зазначене, з метою профілактики невиношування вагітності рекомендується призначення прогестагенів жінкам з наявністю в анамнезі двох та більше спонтанних викиднів у першому триместрі, доведеною до вагітності недостатністю лютеінової фази циклу, вилікованим безпліддям, з вагітністю, що настала внаслідок допоміжних репродуктивних технологій.
Прогестагени можна приймати перорально, сублінгвально, вагінально і внутрішньом’язево. Пероральному прийому препаратів часто надають перевагу, але при цьому можливі такі побічні явища, як нудота, головний біль, сонливість. Разом з тим, при дослідженнях з’ясована значна варіабельність в показниках рівня концентрації прогестерона у крові, що пояснюється індивідуальними особливостями функціонування травного тракту. При використанні прогестерону інтравагінально спостерігається висока концентрація препарату в матці та більш низька, але стабільна – у крові, відсутня гепатотоксичність. Внутрішньом’язеве введення хоча і забезпечує оптимальний рівень прогестерона у крові, але при цьому є високий ризик утворення абсцесів, олеом, пацієнтки часто відмовляються від такого шляху введення. Сублінгвальний шлях введення прогестерону має такі переваги: відсутність проходження через травний тракт, висока концентрація препарату в крові і відсутність побічних ефектів, пацієнтки частіше віддають перевагу такому шляху введення (особливо при тривалій терапії).
Існують натуральні (прогестерон ін’екційний, Лютеіна) та синтетичні (Дюфастон) прогестагени. Відповідно до наукових даних синтетичні прогестагени в низці країн світу (Німеччина, Франція, Іспанія, Груція, Швейцарія, Австрія, Бельгія, Ірландія, Фінляндія, США, Австралія) включені в категорію абсолютно протипоказаних лікарських засобів при вагітності.
Все це ми враховували при виборі препарату для лікування та способу його введення.
Тому, з метою профілактики невиношування вагітності, крім загальноприйнятого комплексного лікування (свічки Вібурколові, вітамін Е, седавіт, папаверина гідрохлорид або геніпрал) пропонується застосування препарату Лютеіна. Це натуральний мікронізований прогестерон із сублінгвальним та інтравагінальним шляхами введення. Кожна таблетка містить 50 мг прогестерону.
Лютеіну можна призначати з 6 до 34 тижнів вагітності по 50-100 мг двічі на день, щодня, інтравагінально. Якщо жінка віддає перевагу сублінгвальному шляху введення, то рекомендують по 50-100 мг 3 рази на день під язик у ті самі терміни. У жінок з вилікованим безпліддям і при вагітності, що настала внаслідок допоміжних репродуктивних технологій, прийом препарату розпочинали з моменту зачаття (по 100-150 мг 3 рази на день сублінгвально і 150-200 мг двічі на день інтравагінально). Дозу препарату можна змінювати в залежності від клінічних проявів і рівня прогестерону в крові.
Використаня препарату Лютеіна сприяє зниженню частоти самовільного переривання вагітності в ранні терміни, частоти передчасних пологів. Можливість доношування вагітності зумовлено тим, що на тлі прийому прогестерону ?- міметики більш ефективні. Цей важливий результат свідчить про те, що стероїди можуть бути використані для стимуляції синтезу сурфактанта альвеолярними клітинами другого типу. Крім того, рідше спостерігаються такі ускладнення: аномалії пологової діяльності (p?0,05), кровотечі (p?0,05), післяпологові септичні ускладнення (p?0,05). Все це приводить до зменшення оперативних втручань у пологах в два рази.
Покращення плацентарного кровообігу і трофічної функції плаценти на тлі прийому прогестерону дозволяє створити оптимальні умови для життєдіяльності плода, значно знизити частоту його гіпоксії (p? 0,05), затримки росту (p? 0,05), гіпоксично-травматичних уражень центральної нервової системи (p? 0,05), синдрому дихальних розладів (p? 0,01).
Матеріал підготувала: доцент кафедри акушерства та гінекології БДМУ (додипломна освіта) Косілова С.Є.
