Догляд за дитиною за методом „мати-кенгуру” – це нетрадиційний метод
догляду за недоношеними новонародженими і/або новонародженими з малою масою тіла при народженні після стабілізації їх стану.
1. Завдання методу ”Мати-кенгуру”
- Забезпечити формування тісного психоемоційного зв’язку між матір’ю і дитиною.
- Підвищити частоту та тривалість грудного вигодовування.
- Знизити ризик нозокоміальних інфекцій.
- Сприяти участі родини у виходжуванні дітей з малою масою тіла.
- Забезпечити альтернативний підхід до збереження та підтримки температури тіла дитини.
- Оптимізувати використання обладнання та людських ресурсів при виходжуванні новонароджених з малою масою тіла.
2. Переваги методу „Мати-кенгуру”
- Покращення поведінки дитини: довше періоди спокою, менше плачу, довші періоди глибокого сну.
- Зменшення частоти і важкості епізодів апное.
- Скорочення термінів перебування дітей у лікарні.
- Матері відчувають більшу компетентність, впевненість та відповідальність при кенгуру-догляді за дитиною.
3. Різновиди методу „Мати-кенгуру”
На етапі пологового будинку залежно від терміну гестації та стабільності вітальних функцій: надзвичайно ранній початок у перші хвилини на материнському животі або іншого члена сім’ї у разі терміну гестації вище 34 тижнів вагітності та повній стабілізації стану.
У разі порушеного періоду адаптації може починатися так званий ранній початок у першу добу або години життя після періоду стабілізації в інкубаторі, обстеження та огляду спеціалістів.
Проміжний початок на 5-7 добу життя запропонований, коли стан дитини відносно стабільний або повністю стабільний при допоміжній вентиляції.
Пізній початок розпочинається після декількох тижнів після народження при повній стабілізації стану новонародженого у глибоко недоношених дітей.
Критерії, які визначають готовність матері до використання методу „мати-кенгуру”.
- Бажання матері і родини використовувати метод.
- Фізична та психо-емоційна здатність використовувати метод.
- Наявність потрібного одягу для матері і дитини.
- Дотримання санітарно-гігієнічних вимог.
- Ідеальним вважається початок навчання матері індивідуально у материнський палаті або у неонатальному відділенні. Навчання рекомендовано продовжувати в маленьких группах у спеціальних приміщеннях, обладнаних для кенгуру-адаптації.
- Якщо матір не може виходжувати дитину за методом „мати-кенгуру” за станом свого здоров’я або з будь-яких інших причин, виходжувати дитину може батько або хто-небудь з членів родини за згодою матері.
Критерії, які визначають готовність дитини до використання методу „мати-кенгуру”.
- Скорегований вік дитини більше 32 тижнів.
- Маса тіла дитини більше1000 грамів.
- Відносна соматична стабільність.
- Наявність ентерального харчування та встановленої толерантності до їжі.
- Здатність реагувати на зовнішні подразнення та стимуляцію.
- Бажана відсутність постійного внутрішньовенного введення рідини.
Догляд і спостереження за дитиною під час проведення методу „мати-кенгуру”:
1) Допомагати вимірювати температуру тіла дитини щонайменше 4 рази на добу, а після стабілізації температури тіла дитини – не рідше 2 разів на добу.
2) Допомагати стежити за станом дитини під час проведення методу „мати-кенгуру” для своєчасного виявлення загрожуючих ознак:
– нерегулярне і неадекватне дихання;
– епізоди апное;
– зниження активності дитини, пригнічення;
– знижений апетит;
– виникнення судом або збудливості;
– діарея;
– часті зригування.
3) Допомагати прикладати дитину до грудей і догодовувати її в разі необхідності альтернативними засобами.
4) Реагувати на будь-яку інформацію від матері про стан дитини.
5) Спостерігати за дитиною в разі короткочасної відсутності матері.
Практичні аспекти впровадження методу „мати-кенгуру
Температура приміщення повинна бути не меншою за 25°С, повинен бути підготовлений інкубатор або ліжко з підігрівом та базове обладнання для реанімації: мішок з маскою у разі необхідності. Необхідно підготувати кусок м’якої тканини або спеціальну „сумку” для підтримки дитини в позиції „кенгуру”. Необхідно одягнути на дитину шапочку, шкарпетки, памперс та додатково одягнути на дитину сорочку, але її не застібати.
Дитину необхідно розташувати в вертикальній позиції між грудьми матері
Голівка, шия, тулуб дитини повинні бути випрямлені. Руки дитини повинні знаходитися на грудях у матері. Ніжки дитини розташовуються під грудьми матері та є напівзігнуті: така позиція схожа на позицію „жабенятко”. Голівка дитини повинна знаходитись під підборіддям матері. Необхідно зафіксувати дитину до тулуба матері тканиною або „сумкою”.
Тканина повинна прикривати не всю голову дитини, а тільки її частину до вуха. Зверху необхідно накрити дитину одежею матері та підтримувати під час проведення методу „мати-кенгуру”. Контакт „шкіра-до-шкіри” бажано підтримувати протягом 24 годин на добу з перервами (коли, наприклад, треба поміняти памперс, чи прийняти душ матері. Тоді батько, чи інший член родити може взяти дитину в контакт „шкіра-до-шкіри”).
Метод «мати-кенгуру» можна використовувати вдома.
Матеріал підготувала доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Колюбакіна Л.В.
