У світі, в тому числі і в нашій країні, зростає кількість людей, які зловживають алкогольними напоями,
які викликають психічну і фізичну залежність, патологічні зміни не тільки психіки, але й органів і систем організму.
В Україні зареєстровано понад 635 тисяч хворих на алкоголізм.
Біля 20% випадків госпіталізації пов’язано із вживанням алкогольних напоїв. Складність проблеми полягає в тому, що особи, які залежні від прийому алкоголю, не вважають себе хворими і активно не лікуються, що з часом призводить до виникнення психічних, соматичних, вегетативних, неврологічних порушень в організмі, які ведуть до психічної деградації особистості та смерті. Тому так важливо проводити профілактичну роботу серед населення з метою попередження розвитку алкоголізму та його раннього лікування.
Психологічна профілактика алкоголізму – це психологічні методи профілактики алкоголізму.
1) У вузькому значенні – сукупність психологічних способів і прийомів формування негативного ставлення до алкоголю;
2) у широкому значенні – методи формування такого способу життя та спрямованості особистості, при якому зводиться до мінімуму можливість появи тяги до алкоголю.
Розрізняють:
1) профілактику первинну – науково обгрунтовані психологічні прийоми антиалкогольного виховання;
2) профілактика вторинна – методи психологічної допомоги особам, що зловживають одурманюючими речовинами;
3) профілактика третинна – організація психологічної підтримки та самопідтримки видужуючих від алкоголізму.
Профілактика первинна містить заходи, спрямовані на попередження причин алкоголізму задовго до того, як вони можуть з’явитися. Оптимальний період для створення антиалкогольних установок – молодший та середній вік. З огляду на психологічні особливості цих вікових груп, роз’яснювальна робота повинна спрямовуватися на деміфологізацію алкоголю як символів престижу, розрив асоціації споживання алкоголю з позитивними якостями особистості: мужністю, хоробрістю, «сучасністю» та ін. При антиалкогольній пропаганді для дорослих потрібно в доступній формі розповідати про властивості алкоголю і можливі наслідки вживання, сформувати в суспільній свідомості альтернативу стилю життя, який включає споживання алкоголю. На основі досвіду встановлено, що особливо ефективні не деструктивні методи профілактики, які базуються на залякування, а конструктивні – спрямовані на формування такої смислової орієнтації особистості, для якої алкоголь не є цінністю. Крім того, виявлена недостатність суто вербальних методів психологічної допомоги та ефективність дієво опосередкованих методів впливу: рольові ігри та дискусії, формування позашкільної виховної діяльності, створення клубів за інтересами та ін.
Профілактика вторинна має справу з особами, що вживають алкоголь. Сюди входить: 1) рання діагностика; 2) розкриття психологічного неблагополуччя особистості, пов’язаного з причинами алкоголізації; 3) пропозиція широкої психологічної допомоги – бесіда клінічна, кабінети анонімної наркологічної та соціально-психологічної допомоги, групи спілкування, зустрічі з колишніми алкоголіками, робота з безпосереднім оточенням і сім’єю людини, яка зловживає алкоголем та ін.
Профілактика третинна стосується допомоги хворим, які видужують від алкоголізму. З цією метою створюються клуби тверезості, товариства типу «Анонімні алкоголіки», організуються психологічні консультації для видужуючих та ін.
Матеріал підготувала: Карвацька Наталія Семенівна – лікар-психіатр, медичний психолог, психотерапевт, кандидат медичних наук, доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка
