Третину життя людина проводить уві сні.
Повноцінний сон визначає загальний рівень здоров’я і якість життя. Порушення сну закономірно призводить до їх значного зниження. Ще істотніше воно відображається на здоров’ї хворої людини. За даними ВООЗ, близько половини населення Землі має ризик виникнення розладів сну.
– Що у світі наймиліше?
– Сон.
Порушення сну мають істотні наслідки: зниження загального рівня здоров’я, зниження імунологічного гомеостазу, психічні та емоційні розлади, мігрень, зниження продуктивності праці.
Що таке власне сон?
Сон – це фізіологічний стан, що виникає переважно в темний час доби і характеризується гальмуванням активної взаємодії з навколишнім середовищем. Зовні сон проявляється стереотипним положенням тіла, мінімальною руховою активністю, зниженням реакцій на стимули, оборотністю і характерними циклічними змінами мозкових функцій. Сон – процес циклічний. Кожен цикл складається з двох фаз: фази повільного і фази швидкого сну.
Потреба у сні у різних осіб варіюється від 4-6 до 8-10 годин і більше. Цікаво, що вона встановлюється в ранньому підлітковому віці і далі, впродовж життя, майже не змінюється.
Розлади сну умовно класифікуються на гіпер- та інсомнії. Гіперсомнія – це денна сонливість, а інсомнія (безсоння) – порушення власне сну.
Інсомнія буває гострою, періодичною і хронічною. Гостра інсомнія пов’язана з гострими причинними чинниками, такими, як психічна травма, фізичний дистресс. При ній розлади сну продовжуються від двох ночей до декількох тижнів. При періодичній інсомнії сон порушується в певні життєві або сезонні цикли. Хронічна інсомнія має місце, коли розлади сну тривають більше місяця.
Найбільш частими причинами інсомнії є:
- порушення гігієни сну (пізній відхід до сну, раннє пробудження, недостатність сну, нерегулярний сон, неправильне харчування, гіподинамія);
- зміни у навколишньому середовищі (зміна часового поясу, змінна робота з порушенням циклічного ритму сну і неспання);
- органічне ураження структур мозку, що беруть участь в регуляції циклу сон-неспання (пухлини, запальні захворюваннята ін.);
- соматичні і нейроендокринні захворювання (артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, обструктивні захворювання легенів, гіпертіреоз);
- психічні захворювання невротичного і психотичного рівня.
Діагностика будується на переліку клінічних ознак і варіантів інсомнії. Їх можна поділити на нічні та денні. До нічних ознак належать труднощі засинання, часті, ранні пробудження, відчуття втоми після сну, апное підчас сну (стан короткочасної зупинки дихання, часто у пацієнтів з артеріальною гіпертензією). Денними проявами інсомнії є втома, стомлюваність, дратівливість, зниження пам’яті, концентрації уваги, сонливість. Можливе поєднання ознак.
Загальними принципами лікування розладів сну є увага до гігієни сну і неспання, вирішення супутніх психічних та психологічних проблем, усунення причини, що викликає безсоння, застосування снодійних препаратів для короткострокового лікування.
Першочерговим завданням у лікуванні інсомнії є усунення або ослаблення причин інсомнії, по можливості, без застосування сильнодіючих снодійних препаратів.
Поліпшенню сну сприяють психотерапевтичні заходи, які вимагають участі добре підготовленого фахівця. Ефективні також і фізичні методи лікування. Найбільш поширені гідропроцедури – індиферентні та теплі, хвойні і шалфейні ванни, тривалістю 20-30 хвилин. Із електропроцедур – електрофорез з бромідом калію або натрію, кальцій-гальванічний комір по Щербаку, електросон.
Медикаментозне лікування може призначити тільки кваліфікований лікар!
Матеріал підготували: доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка, к.мед.н. Юрценюк О.С. та асистент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка, Ротар С.С.
