Вода є важливою складовою людського організму,
яка забезпечує нормальне функціонування практично всіх її органів і систем, бере участь у всіх обмінних процесах. Частка води в організмі дорослої людини складає близько 75%. Вода входить до складу всіх тканин людського тіла: в крові її близько 83%, у легенях, серці, нирках – 80%, у скелетних м’язах – 76%, у кістках – близько 15-20%.
Частка води у шкірі складає близько 72%, вона бере участь практично у всіх її функціях. Шкіра – це складний та багатофункціональний орган людського організму. Шкіра виконує захисну (бар’єрну) функцію, бере участь в обмінних процесах (секреторна, видільна), у процесах терморегуляції тощо, при цьому роль води у забезпеченні цих функцій є незаперечною.
Шкіра, насамперед, – це зовнішній покрив людини.
Загальна площа шкірних покривів становить близько двох квадратних метрів, а маса шкіри разом з підшкірною жировою клітковиною коливається від 5 кг до 11 кг.
Важливу роль у захисній функції шкіри відіграє водно-жирова оболонка або “мантія”. Вона являє собою емульсію «масла у воді» або «води в маслі» і покриває весь шкірний покрив людського тіла. Величина рН водно-жировий мантії на різних ділянках шкіри змінюється в залежності від стану сальних і потових залоз. Зазвичай “мантія” має кислу реакцію. Під дією різних факторів кислотність водно-жирової мантії може змінюватися. На величину рН впливає стан сальних і потових залоз, переважання жирів або поту на поверхні шкіри. Вологість і температура повітря також впливають на водно-жирову оболонку. Роговий шар і водно-жирова мантія є ефективним бар’єром для хімічних речовин та біологічних чинників.
Важливою функцією шкіри для забезпечення життєдіяльності організму є її участь у терморегуляції. У процесі життєдіяльності організму виробляється теплова енергія, при цьому в організмі повинна підтримуватися постійна температура, що забезпечується процесами терморегуляції. Особливо важливу роль у процесах терморегуляції виконує шкіра, адже 80% тепловіддачі здійснюється через шкіру шляхом випромінювання, теплопроведення, а також потовиділення шляхом випаровування з поверхні шкіри поту, який на 98% складається з води. При підвищенні температури навколишнього середовища відбувається розширення кровоносних судин шкірних покривів, кровоток у шкірі посилюється, підвищується потовиділення, посилюється випаровування вологи з поверхні шкіри і, відповідно, тепловіддача.
Ще однією важливою функцією шкіри є видільна або екскреторна функція. Дану функцію забезпечують потові та сальні залози. На шкірі розташовано близько 2,5 млн. потових залоз, секрет потових залоз складається з води (98%) та сухого залишку (2%). Через потові залози з поверхні шкіри виділяються розчинені у воді продукти мінерального й білкового обміну – органічні та неорганічні речовини. Важливою є участь потових залоз у процесах терморегуляції. За добу в дорослої людини за відносного спокою виділяється 500 мл поту. Сальні залози шкіри за добу виділяють близько 20 г шкірного сала, яке на 2/3 складається з води, а на 1/3 – з органічних речовин і солей. З шкірним салом виділяються жирні органічні кислоти і продукти обміну статевих гормонів. Від складу шкірного сала залежить рН шкіри, її бар’єрні функції тощо.
Значна роль шкіри і в обміні речовин, в ній постійно відбувається обмін вуглеводів, білків, жирів і вітамінів, солей та води. За інтенсивністю водного, сольового і вуглекислого обміну шкіра практичне не поступається іншим органам.
При порушенні водного балансу шкіри (внаслідок екзогенних факторів чи ендогенних механізмів – розладів нейроендокринної регуляції, захворювань органів травлення, нирок тощо) та зниженні у шкірі вмісту води – шкіра стає сухою, подразненою, з’являються ділянки лущення, мікротріщини, шкірні покриви стають сприйнятливими до зовнішніх чинників (фізичні, хімічні подразники, алергени тощо), у тому числі й інфекційних (патогенні мікроорганізми, грибки, паразити, віруси тощо). При цьому порушуються й інші функції шкіри. Тому для забезпечення сталого вмісту води в шкірі і нормального її функціонування важливим є дотримання раціонального водного режиму (вживати достатню кількість питної води впродовж доби), а також своєчасне виявлення й лікування захворювань внутрішніх органів, які можуть стати причиною розвитку водного дисбалансу в шкірі.
Матеріал підготували: Денисенко Ольга – завідувач кафедри дерматовенерології, професор; Карвацька Юлія – асистент кафедри дерматовенерології
