• Українська
  • English
Гіпоксія та препарати для її лікування
Гіпоксія та препарати для її лікування

Гіпоксія та препарати для її лікування

Гіпоксія – стан кисневої недостатності,

кисневого голодування організму, з яким людина зустрічається впродовж усього свого життя. Незважаючи на майже 300-літню історію свого вивчення, накопичення величезного банку даних про її механізми, гіпоксія залишається однією з центральних проблем сучасної патології. Гіпоксія – це типовий патологічний процес, який супроводжує перебіг багатьох захворювань.

У залежності від причин виникнення і механізмів розвитку розрізняють гіпоксію екзогенну зовнішню (гіпобаричну або нормобаричну), респіраторну (дихальну), циркуляторну (серцево-судинну), гемічну (кров?яну), тканинну (цитотоксичну внаслідок дії отрут), перевантажувальну (гіпоксію навантаження), субстратну та змішану. За поширеність виділяють місцеву та загальну гіпоксію, за швидкістю розвитку і тривалістю – блискавичну, гостру, підгостру і хронічну гіпоксію, за ступенем тяжкості – легку, помірну, тяжку, критичну (смертельну) гіпоксію.

Екзогенний тип гіпоксії (гіпоксична гіпоксія) виникає внаслідок зменшення концентрації кисню у повітрі. Гіпобарична гіпоксія зумовлюється загальним зниженням атмосферного тиску і спостерігається при підйомі в гори, перебуванні в негерметизованих літальних апаратах без індивідуальних кисневих систем («гірська» та «висотна» хвороби у альпіністів, дослідників). Нормобарична гіпоксія розвивається при нормальному загальному атмосферному тиску, але при зниженій концентрації кисню у повітрі – при перебуванні в замкнутих приміщеннях малого об’єму, роботах у шахтах, колодязях, при несправностях систем забезпечення киснем у спеціальних захисних костюмах, у кабінах літальних апаратів, підводних човнах, при деяких несправностях наркозно-дихальної апаратури. Респіраторний тип гіпоксії виникає в результаті захворювань легень та зменшенням надходження кисню в організм при пригніченні дихального центру – передозування наркотиків, набряк мозку, крововилив у мозок, порушенні прохідності дихальних шляхів при дифтерії, набряку гортані, потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи, пошкодженнях грудної клітки, захворюваннях дихальних м’язів і міжреберних нервів, набряку легень та інших пульмонологічних захворюваннях.

В основі гемічної гіпоксії – зменшення транспортування кисню еритроцитами внаслідок крововтрати, руйнування еритроцитів у кров’яному руслі або пригнічення кровотворної функції кісткового мозку, отруєння кров?яними отрутами.

Циркуляторна гіпоксія – це такий вид гіпоксії, який зумовлений зниженням швидкості кровотоку внаслідок серцево-судинних захворювань, зокрема при серцевій чи судинній недостатності, або внаслідок місцевих розладів кровопостачання.

В основі гістотоксичної гіпоксії лежить нездатність тканин утилізувати кисень, що спостерігається при отруєнні ціанідами, наркотиками, спиртом, формальдегідом, ацетоном, етилуретаном, сірководнем, кокаїном, оксидом вуглецю та іншими отрутами.

Проте потрібно пам’ятати, що перелічені види гіпоксій рідко бувають ізольованими. На практиці частіше спостерігається поєднання двох або більше видів гіпоксій. Такі комбінації називають змішаними гіпоксіями.

Гіпоксія – не тільки дуже поширений, але й грізний патологічний процес. Нерідко саме він визначає життя хворого в екстремальних умовах.

Найбільш чутлива до кисневого голодування нервова система. Нейрони кори головного мозку можуть повноцінно функціонувати в умовах повного припинення кровотоку всього 5-6 хв. Нейрони довгастого мозку витримують повне припинення кровопостачання 20-30 хв, нейрони спинного мозку – до 60 хв. Тяжка і тривала гіпоксія викликає ураження центрів кровообігу і дихання, розлади дихальних рефлексів, з’являються судоми, втрачається свідомість.

Дуже чутливий до кисневого голодування серцевий м’яз. Він стоїть на другому місці після нервової системи по чутливості до гіпоксії. Наростаюча і важка гіпоксія пригнічує скоротливу і ритмічну діяльність серця.

Незважаючи на наявність великого арсеналу лікарських засобів для корекції гіпоксичних станів, одними з найбільш актуальних і тих, що привертають до себе підвищену увагу, стали препарати, здатні за допомогою різних механізмів згладжувати енергетичний дефіцит, захищати клітини на зворотній стадії від пошкодження й активувати становлення структури і функції, тобто антигіпоксанти. Вони поєднують у собі властивості мембраностабілізатора та антиоксиданта, адже дефіцит енергії спричиняє різноманітні метаболічні зрушення, у тому числі активує вільнорадикальне окиснення в клітині. Тому такі антигіпоксанти стали називати ще препаратами антирадикальної або антигіпероксидної дії.

Найбільш потужним антиоксидантом і антигіпоксантом на сьогоднішній день на фармацевтичному ринку є мексидол, похідне 3-оксипіридину, особливості і механізм дії якого чітко демонструють його переваги перед відомими препаратами й визначають перспективність широкого використання в лікувальній практиці. Мексидол виявляє високу активність при лікуванні захворювань нервової системи – інсультів різного генезу, радикулопатій, пошкоджень мозку в постреанімаційному періоді, епілепсії; захворювань шлунково-кишкового тракту і гепатобіліарної системи – панкреатитів, холециститів, пошкоджень печінки; захворювань серцево-судинної системи – ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, гострого інфаркту міокарда; при атопічному дерматиті, офтальмопатології, захворюваннях пародонту, в комплексному лікуванні інфекційної і онкологічної патології. Проте арсенал можливостей цього універсального препарату ще не вичерпаний: вивчається знеболювальна дія мексидолу, регенераторні та антидіабетичні властивості і ниркові ефекти. Крім того, препарат мексидол може використовуватися не тільки для лікування вже наявних захворювань, але й для покращення якості життя й запобігання виникнення захворювань. Тобто мексидол володіє здатністю істотно підвищувати резистентність організму до дії різних екстремальних факторів, таких, як стрес, гіпоксія, шок. На тлі дії мексидолу активуються різні шляхи ефективного використання кисню та енергозабезпечення клітин. Численними дослідженнями доведено, що мексидол є інгібітором вільнорадикальних процесів, він здійснює позитивний вплив на фізико-хімічні властивості клітинної мембрани. Висунуто припущення про доцільність використання його при будь-яких патологічних станах, при яких спостерігається окисний (вільно радикальний) стрес. Крім антиоксидантної і антигіпоксичної дії, цей препарат має унікальне розмаїття фармакологічних ефектів: адаптогенний, антиатеросклеротичний, ангіопротекторний, ноотропний, протисудомний, протипаркінсонічний, анксіолітичний, вегетотропний, антиаритмічний, антиалкогольний, радіопротективний. Все викладене вище дозволяє вважати мексидол препаратом із полімодальними лікувальними ефектами і зумовлює його використання при різноманітних захворюваннях, адже раціональна фармакологічна терапія тим корисніша і ефективніша, чим більш вона адекватна патогенній ситуації.

Ще одним потужним антиоксидантом і антигіпоксантом, який привертає увагу фармакологів, є препарат емоксипін – ще одне синтетичне водорозчинне похідне 3-оксипіридину, який, крім антиоксидантної і антигіпоксичної дії, володіє також ангіопротекторною, антиагрегаційною, антистресорною, протисудомною, анксіолітичною, седативною та кардіопротективною діями, завдяки чому широко використовується в офтальмології, кардіології, неврології, нефрології та фтизіатрії. Проте у зв?язку з відсутністю в складі емоксипіну бурштинової кислоти, яка володіє вираженою антиоксидантною активністю, цей препарат у багатьох ситуаціях поступається мексидолу.

Отже, гіпоксичний стан об’єднує настільки різні захворювання людини, що розширює можливості для застосування антигіпоксантів в клінічній практиці. Водночас, призначення будь-яких лікарських засобів, в т. ч. і антигіпоксантів, потребує точного розуміння механізмів саморегуляції та механізмів розвитку захворювань, а будь-які лікарські препарати, навіть найефективніші і безпечніші, можуть викликати побічні небажані ефекти.

Матеріал підготували:завідувач кафедри фармакології, д.мед.н, професор І.І. Заморський, асистент кафедри фармакології, к.мед.н. С.П. Пасевич

Корисно знати