• Українська
  • English
Профілактика залежності від тютюну
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin
Профілактика залежності від тютюну

Профілактика залежності від тютюну

Тютюн поряд з алкоголем – найпоширеніший засіб отримання задоволення.

Відомо, що 70% курців, які зуміли припинити куріння, поновлюють його протягом перших трьох місяців і 75% – протягом першого року. Тому так важливо попередити виникнення залежності від тютюну. Адже куріння негативно впливає на різні аспекти життя людини. За солодкими, приємними, короткочасними відчуттями при курінні настає розплата самим дорогим – власним здоров’ям і життям, а також ближніх, що є пасивними курцями.

На превеликий жаль, інформованість більшості курців про наслідки тютюнопаління обмежена написом на тютюнових виробах: «Міністерство охорони здоров’я попереджає про шкоду куріння». За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, з тих, хто починає курити в юнацтві і продовжує палити протягом життя, близько половини помре від хвороб, пов’язаних з курінням; половина з них помре в середньому віці. Серед чоловіків промислово розвинутих країн у віці 35-69 років з курінням пов’язують 40-45% всіх випадків смерті від раку легенів, 75% – від хронічних захворювань легенів і 35% смертей – серцево-судинних захворювань. В даний час в Росії 42% випадків передчасної смерті чоловіків у віці 35-69 років пов’язано з тютюнопалінням.

За класифікацією тютюнової залежності за МКХ (міжнародної класифікації хвороб), нюхання, жування та інші форми вживання тютюну значно поступаються курінню. Куріння сигарет за поширеністю і небезпекою стоїть на першому місці в порівнянні з курінням сигар і трубки. Нікотин, що міститься в тютюну, робить багатобічну дію на нейровегетативні функції і обмінні процеси.

Вживання нікотину протягом тривалого часу може призвести до захворювань серця і легенів, закупорки артерій (захворювання периферичних судин), гіпертензії, бронхіту, онкологічних захворювань легенів і порожнини рота (при курінні трубки і жуванні тютюну). У людини підвищується толерантність до нікотину і швидко формується залежність від нього.

Нікотин – алкалоїд, який міститься, головним чином, в листі і насінні різних видів тютюну. Нікотин є рідиною з неприємним запахом і їдким смаком. При курінні тютюну нікотин проникає з димом в дихальні шляхи, всмоктуючись слизовими оболонками, надає спочатку збуджуючу (стан приємного розслаблення, релаксації), а потім, при використані великих доз, паралізуючу дію. Нікотин викликає залежну поведінку з явищами фізичної залежності, абстинентні симптоми при припиненні вживання, які є досить важкими. Абстиненція при палінні тютюну включає шлунково-кишкові розлади, спостерігається дратівливість, порушення серцебиття, неспокій. При курінні спостерігається підвищення толерантності (тобто ослаблення реагування в результаті зниження чутливості до його дії).

Нікотин, що міститься в тютюні, відноситься до класу наркотичних сполук. Він не викликає стан ейфорії, властивого іншим наркотичним речовинам, але здатність чинити фізичне і психічне звикання у нього така ж, як і у інших наркотиків. Тому в Міжнародній класифікації захворювань тютюнова залежність, поряд з алкогольною та наркотичною, включена в категорію «Розумові та поведінкові розлади, зумовлені використанням психоактивних сполук». Розвиток тютюнової залежності  пов’язана з характером куріння (вік, в якому починають курити, стаж, частота куріння), з особливостями організму і характеру курця. Чим раніше почали палити і чим триваліше стаж куріння, тим легше і міцніше розвивається тютюнова залежність.

Отрути тютюну надходять в організм курця, в клітинах тканин проявляється їхня руйнівна дія, однак багато курців протягом багатьох років не відчувають особливих змін у самопочутті. Підступність тютюнопаління полягає в тому, що тяжкі наслідки розвиваються поступово і непомітно для самого курця. Адже для того щоб захворіти на рак легені, потрібно палити 10-15 років, ішемічною хворобою серця – 5-8 років і т. д. Раніше чи пізніше кожен курець відчуває наслідки тютюнопаління. Одні при появі кашлю, задишки, слабкості в ногах, болях в серці, інші тільки тоді, коли лікарі ставлять їм діагноз.

Один із перших важливих симптомів, що виникає при вживанні нікотину – нікотинова інтоксикація. Вона виникає через 1-2 хвилини після початку вживання сигарети і виражається в підвищенні настрою (легкої ейфорії) і ряді вегетативних і неврологічних розладів: в зблідненні або почервонінні шкірних покривів, деякому порушенні сприйняття навколишнього оточення, похитування при ходьбі, підвищенні артеріального тиску, прискорене серцебиття і почутті нудоти. Через 4-5 хвилин після вживання тютюну виникає розслабленість і відчуття заспокоєння. Якщо куріння стає постійним, то перераховані вище симптоми згодом згладжуються, оскільки відбувається адаптація до них організму; іншими словами, виникає звикання, а слідом і нікотинова залежність.

Якщо курець припиняє споживання тютюну на якийсь час, а потім починає його знову, перераховані вище симптоми нікотинової інтоксикації повторюються з високим ступенем виразності.

У клінічній картині нікотинової залежності виділяють обсесивний (нав’язливий) потяг до нікотину, втрата контролю за кількістю споживаного тютюну, абстинентний симптомокомплекс і симптом підвищення толерантності до нікотину.

Обсесивний потяг до нікотину проявляється в нав’язливих думках про те, щоб викурити сигарету – іншу, прагненні у що б то не стало вжити тютюн, зміні настрою (зниженні, нестійкості, плаксивості, гнівливості і т.д.) при його відсутності.

Втрата контролю за кількістю споживаного тютюну виражається в частому його вживанні. При цьому формується своєрідний поведінковий стереотип, при якому завзятий курець вживає нікотин часто, а часом і практично постійно.

Абстинентний симптомокомплекс виражається в зміні функціонування психічної, неврологічної та соматичної сфер при скасуванні надходження в організм нікотину. При цьому можуть відбуватися розлади серцево-судинної системи у вигляді порушення її діяльності – зниження або підвищення артеріального тиску, зниження тонусу судин, запаморочення, розлади координації рухів, зміни настрою при відсутності нікотину, труднощі зосередження уваги на конкретних речах і т.д.

Симптом підвищення толерантності проявляється у зростанні дози нікотину, необхідної для досягнення шуканого стану психосоматичної задоволеності.

Нікотинова залежність настає дуже швидко. Людина, що почала вживати нікотин, швидше за все, буде продовжувати вживати його протягом тривалого часу. Суспільство, поблажливо відноситься до вживання нікотину, створює умови до збільшення числа курців.

Важливу роль у виникненні залежності від тютюнопаління відіграють психосоціальні умови – куріння батьків, вчителів та інших дорослих (тенденція до ідентифікації) і особливо вплив кращих друзів (солідарність). Продовження одного разу розпочатого куріння залежить від багатьох факторів. Курець навчається визначати дію сигарет на психічні функції, особливо на почуття невдоволення і напруженості (оперантне зумовлювання), цьому сприяють часто повторювані однотипні маніпуляції прикурювання, вдихання і т. д. Подальше паління до того ж обумовлено фармакологічно: соматичне звикання, необхідність підвищення дози, подолання проявів абстиненції (в основному вегетативного характеру) в результаті повторного куріння {Тёлле Р., 1999). Ознаки залежності, за визначенням ВООЗ, властиві курцям. Палке куріння близько до алкогольного та барбітуратового типу залежності. Тому не дивно, що куріння корелює з алкоголізацією, а також з наркотичною залежністю. І все ж не кожен курець страждає залежністю. Поряд з пристрасним куріння буває і помірним, для зняття психічної напруги. Пристрасних курців стільки ж, скільки і алкоголіків.

Таким чином, є переконливі статистичні дані, що показують, що куріння є одним з головних вбивць людини. Багато виробників тютюну спрямовують зусилля на виведення сортів тютюну з меншим вмістом нікотину, сигарети забезпечуються вдосконаленими фільтрами, у продаж надходять вироби, які нібито мають меншу кількість токсичних речовин. Бідні нікотином сигарети палити марно, оскільки інші шкідливі речовини залишаються. Ми являємося свідками того, як монополісти з виробництва  тютюну інтенсивно вкладають частину своїх доходів у розвиток спорту, охорони здоров’я, використовуючи при цьому логотипи своїх компаній, тим самим побічно здійснюють їх рекламу.

Профілактика виходить з достатнього знання психології та соціології курців. Будь-яка  профілактика повинна починатися з підлітків і юнацтва.  Заборони малоефективні, подорожчання сигарет – теж. У розвинених західних країнах профілактичні заходи здійснюються як на законодавчому, так і на громадському рівні. У конгресі США проходять щорічні слухання по положенню справ в боротьбі з тютюнопалінням. У засобах масової інформації підтримуються  ті проекти, які пропагують здоровий спосіб життя. Діють громадські організації, мета яких – домогтися припинення виробництва та продажу тютюнової продукції, виробити негативне відношення  суспільства до тютюнові вироби. Цим займається, наприклад, федерація кардіологів Франції, французький національний комітет проти тютюнопаління, Національне агентство проти куріння в Англії, суспільство проти куріння в США, рух некурящих в Німеччині. У Німеччині щомісяця виходить інформаційний збірник, який пропагує здоровий спосіб життя для людей, які кинули курити. І не дивно, що уряди цих країн прийняли закони, які регламентують тютюнопаління. Нажаль, від таких рішень кількість курців не стає менше. У нас відсутні законодавча база, громадські організації, особливо об’єднання лікарів, чий професійний обов’язок – подолання шкідливої звички.

Статистичні дані щодо вживання тютюнових виробів є страхітливими. Численні опитування свідчать, що палять підлітки в більшості  із сімей батьків, які палять. До основних мотивів куріння підлітки відносять бажання заспокоїтися. Основними місцями залучення до куріння, як не парадоксально, є школа, особливо під час проведення різних дозвільних заходів. У деяких школах вчителі вже припинили проведення профілактичних заходів та боротьбу з тютюнопалінням. У результаті кількість курців в школах збільшується.

Спеціальні дослідження показують, що виражена тютюнова залежність, що вимагає медичної допомоги та лікування, відзначається у 20-25% курців. Більшість курців-підлітків можуть перестати палити. Для цього необхідна організація направленої профілактичної роботи, починаючи з сім’ї і зі шкільної лави.

Матеріал підготували: доцент Карвацька Наталія Семенівна, доцент Рудницький Роман Іванович, кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології БДМУ.

Корисно знати