Вірус папіломи людини – один з найбільш поширених інфекційних збудників (ВПЛ).
У Сполучених Штатах вірус папіломи людини є найпоширенішим захворюванням, що передається статевим шляхом. Найчастіше ВПЛ зустрічається у жінок і представляє особливу небезпеку для жіночого здоров’я.
Медичній науці відомо про існування понад 100 типів вірусу папіломи людини. Всі вони умовно розділені на 3 групи ризику розвитку онкологічного захворювання (високої, середньої і низької онкогенности), але для жіночого здоров’я важливі такі два види:
Група вірусів «високого онкогенного ризику» представлена 14 типами: 16, 18, 31, 33, 35, 39, 45, 51, 52, 56, 58, 59, 66, 68. Саме 16 і 18 типи є найбільш небезпечними і викликають у 70% випадків раку шийки матки і дисплазію шийки матки.
Група вірусів «низького онкогенного ризику» – штами 6, 11, 40, 42, 43, 44, 53, 54, 61, 72, 73, 81, які рідко викликають ракові та передракові стани шийки матки, проте призводять до утворення різних видів бородавок (кондилом) в аногенітальній ділянці.
Папіломавірус людини вражає епітелій шкіри і слизові (найбільш ураженою ділянкою є зона переходу багатошарового плоского епітелію шийки матки у циліндричний). Особливість папіломавірусу (ВПЛ) полягає у тому, що він вражає тільки людей.
Як папілома вірус проникає у організм?
Дорослі інфікуються вірусом папіломи людини статевим шляхом під час незахищеного статевого акту.
Можливе потрапляння вірусу папіломи людини в дихальні шляхи новонародженого при його проходженні через інфіковані пологові шляхи матері (в літературі описуються випадки ювенільного рецидивуючого папіломатозу гортані). Ймовірність зараження побутовим шляхом на даний момент не доведена.
Клінічними проявами вірусу папіломи людини є бородавки, гостроверхі і пласкі кандиломи, дисплазія і рак шийки матки.
До групи ризику інфікування ВПЛ відносять жінок, у яких є наступні фактори ризику:
ранній початок статевого життя;
часта зміна статевих партнерів і відмова від використання бар’єрних засобів контрацепції (кондомів);
хронічні запалення в ділянці статевих органів, урогенітальні інфекції, які «готують ґрунт» для укорінення вірусу, змінюючи місцевий імунітет;
зловживання алкоголем, паління;
знижений імунітет.
Слід зауважити, що використання презервативів знижує ризик, проте не повністю захищає від інфікування ВПЛ, оскільки воно відбувається при безпосередньому дотику «шкіра-шкіра» і «шкіра-слизові оболонки», не кажучи вже про орогенітальні контакти.
Діагностика папіломавірусної інфекції:
Виявлення носійства ВПЛ (якісне і кількісне), а саме ДНК вірусу методом полімеразно ланцюгової реакції (ПЛР) в зразках із каналу шийки матки.
Цитологічне (клітинне) дослідження з шийки матки (РАР-тест).
Саме такі методи діагностики ВПЛ використовують Швейцарія, Фінляндія під час скринінгових профілактичних оглядів. У цих країнах з найбільш досконалою скринінговою системою за 10 років вдалось досягнути зниження захворюваності раком шийки матки на 40-60%. Підходи до скринінгу в різних країнах відрізняються, в основному, інтервалом між оглядами (від одного до п’яти років).
Рекомендований вік початку тестування на ВПЛ — 30 років (його проводять одночасно із РАР-тестом). Раніше вказаного віку тестування проводять тільки за окремими показаннями при виявленні патології в цитологічному мазку.
Цікаво, що кольпоскопічне дослідження (огляд шийки в спеціальний оптичний пристрій), яке дуже широко використовується у нас в країні, в багатьох країнах не тільки не включено в програми скринінгу інфікування ВПЛ, але проводиться виключно за строгими показаннями, після отримання патологічних цитологічних висновків. Це пов’язано з досить високою вартістю якісного обладнання і довготривалого спеціального навчання лікаря.
Сьогодні у всьому світі не існує жодного лікарського засобу лікування ВПЛ.
Одним із основних напрямків у профілактиці хвороб викликаних папілома вірусною інфекцією є вакцинація. Застосування профілактичних вакцин допомагає уникнути зараженню ВПЛ – інфекцією і попередити розвиток раку шийки матки та інших онкологічних захворювань, пов’язаних із цим вірусом.
Для профілактики раку шийки матки вакцинація рекомендується всім жінкам віком від 10 до 25 років. Найбільш ефективною є вакцинація до початку статевого життя. Дані австралійських досліджень також показують ефективність вакцинації жінок до 45 років.
Сьогодні у світі ліцензійовано 3 вакцини: чотиривалентна вакцина Gardasil проти штамів ВПЛ 6, 11, 16 і 18; дев’ятивалентна Gardasil-9 (6,11,16,18 + 5 високоонкогенних типів) і Cervarix двовалентна проти штамів ВПЛ 16 і 18. Для досягнення ефекту вакцинація здійснюється у 3 етапи: внутрішньо м’язево при першому зверненні, згодом через 2 місяці і через 4 місяці. Якщо вакцинація не завершена, і настала вагітність, то наступну дозу вводять після пологів.
Існують міфи, що вакцинація може активувати папіломавірусну інфекцію, якщо вона вже присутня в організмі. Насправді вакцина представляє собою муляж осколків капсули вірусів, проти яких організм утворює антитіла, таким чином підвищує імунітет. У світовій літературі також немає даних, які свідчили про зниження фертильності (здатності до народження дітей) у вакцинованих жінок.
Вакцинація є методом первинної профілактики і не відміняє необхідність проведення регулярних цитологічних обстежень (вторинна профілактика).
Матеріал підготувала доцент кафедри акушерства, гінекології і перинатології Л. Юр’єва
