Сонячні літні дні – період загострень багатьох захворювань шкіри,
серед яких слід відзначити розацеа (синонім – рожеві вугри).
Розацеа (rosacea, вугри рожеві) – поширене хронічне захворювання шкіри, яке в структурі дерматологічної патології в різних регіонах України складає від 5% до 12%. Дерматоз уражає переважно шкіру обличчя, має тривалий перебіг, часто торпідний до лікування, що є причиною психоемоційних розладів у пацієнтів, зниження їх працездатності та соціальної активності, що в цілому визначає важливу медико-соціальну значимість даного захворювання.
Клінічно розацеа (рожеві вугри) проявляються почервонінням шкіри (еритема), розвитком телеангіектазій, утворенням запальних вузликів (папули), гнійничків (пустули) та вузлових утворень.
У випадку класичного перебігу дерматозу виділяють наступні стадії (форми) розацеа: еритематозна, еритематозно-телеангіектатична, еритематозно-папульозна, папульозно-пустульозна, гіпертрофічна (ринофіма).
Оскільки висипка при розацеа локалізується переважно на відкритих ділянках шкіри (обличчі, шиї), часто загострюється при дії зовнішніх чинників (інсоляція, миючі, косметичні засоби тощо), дане захворювання шкіри більшість пацієнтів сприймає як самостійне захворювання шкіри і намагається лікувати самостійно лише зовнішніми засобами, що, у кращому випадку, сприяє зменшенню запальних проявів, а частіше – призводить до погіршення перебігу дерматозу.
Згідно даних сучасних досліджень, розацеа – це поліфакторне захворювання шкіри, у розвитку якого важливу роль відіграють як зовнішні (екзогенні), так і внутрішні (ендогенні) чинники.
Серед екзогенних (зовнішніх) факторів, які призводять до розвитку розацеа, вирізняють: аліментарні (вживання жирної, гострої їжі); вплив сонячного опромінення, температурних і хімічних подразників тощо. Встановлено, що істотне значення у розвитку розацеа відіграють інфекційні чинники, зокрема кліщі Demodex folliculorum та Demodex brevis.
Серед ендогенних чинників розвитку розацеа виділяють:
– патологію шлунково-кишкового тракту, зокрема наявність хронічної інфекції Helicobacter pylori, дисбіоз кишківника тощо);
– гемодинамічні порушення;
– вегетативні дисфункції;
– розлади ендокринної регуляції;
– порушення елементного гомеостазу, зокрема цинку;
– дисбаланс прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу;
– зміни імунологічної реактивності організму пацієнтів тощо.
Таким чином, розацеа – це дерматоз із складними механізмами розвитку та різноманітними провокуючими чинниками. Тому у випадку розвитку проявів розацеа, не слід займатися самолікуванням, а необхідно відразу звернутися до лікаря – дерматолога, який проведе клінічне обстеження, призначить додаткові лабораторні дослідження та консультацію суміжних фахівців (лікаря – гастроентеролога, ендокринолога, гінеколога та ін.) з метою виявлення всіх сприяючих чинників та призначення адекватних комплексних методів лікування рожевих вугрів (загальних та зовнішніх) з урахуванням виявлених у кожного конкретного пацієнта захворювань внутрішніх органів та особливостей клінічних проявів розацеа на шкірі.
Матеріал підготувала: Сторожук Марина – асистент кафедри дерматовенерології Вищого державного навчального закладу України «Буковинський державний медичний університет»
