Старість – процес висихання. Чи варто говорити, що випиваючи більшу кількість води, ви перешкоджаєте процесу висихання, а значить, відтерміновуєте саму старість.
Всім відомо, що вода «корисна». Але не всі знають, що це основа гарного самопочуття і що відбувається з організмом, який не отримує необхідної щоденної кількості води. Для запобігання та лікування захворювань, викликаних зневодненням, рекомендується регулярно вживати воду.
Добова потреба організму у воді становить 30 мл на кг ваги людини, а при підвищеному потовиділенні (літо, лихоманка, фізичне навантаження) 40-45 мл на кг ваги.
Через незадоволення спраги наш організм зневоднюється, починаючи з раннього віку, і стан цей переходить в хронічний. З віком вміст води в клітинах зменшується. Оскільки вода, яку ми п’ємо, сприяє функціонуванню клітин, то зменшення споживаної води призводить до втрати вмісту води всередині та негативно позначається на їх активності. У результаті хронічне зневоднення викликає симптоми, які трактуються як ознаки різних захворювань, хоча є сигналами спраги, які подає наш організм. Як відомо, ці наполегливі вимоги води розглядаються як відхилення від норми, а справляються з ними за допомогою ліків.
Відчуття спраги у людей притупляється, порушується осмислення ними потреби організму у воді. Люди не звертають на це уваги, і з віком їх організм піддається постійному хронічному зневодненню.
Подальша помилка полягає в упевненості, що чай, кава або алкогольні напої спроможні вгамувати спрагу. Організму потрібна саме вода, а не інші рідкі середовища.
Наукові дослідження доводять, що, крім розчинення і перенесення необхідних речовин, вода володіє багатьма іншими функціями.
Вода забезпечує процес гідролізу (хімічної взаємодії речовини з водою, при якому складна речовина розпадається на два і більше нових речовин) у всіх аспектах обміну речовин. Саме цим пояснюється те, що вода допомагає насінню вирости і перетворитися в квітку або дерево, – сила води використовується для продовження життя.
Осмотичний рух води через мембрану в змозі генерувати гідроелектричну енергію, яка перетворюється і зберігається в енергетичних резервуарах у формі АТФ (аденозинтрифосфат) і ГТФ (гуанозінстрифосфат) – двох найважливіших систем елементів батарей, хімічних джерел енергії в організмі. Енергія, що генерується водою, йде на виробництво АТФ і ГТФ, які використовуються в найпростіших обмінах, особливо в процесі нейротрансмісії.
Вода формує певну структуру, яка використовується в якості речовини для сполучення в клітинній архітектурі, яке, як клей, скріплює тверді структури в клітинній мембрані. При високих температурах тіла ця речовина досягає твердості «льоду».
Речовини, які продукують клітинами мозку, по «водних шляхах» доставляються до нервових закінчень для використання в передачі повідомлень.
Білки та ензими функціонують більш ефективно в розчинах зниженою ступеня в’язкості. Це відноситься до всіх рецепторів в клітинних мембранах. У розчинах високого ступеня в’язкості (при стані зневоднення) ефективність білків та ензимів знижується.
Звідси випливає, що вода сама регулює всі функції організму, включаючи активність розчинених речовин, які вона розносить. Нова наукова істина (зрушення парадигми) – «Вода, будучи розчинником, регулює всі функції, включаючи активність розчинених речовин, які вона розносить по організму» – повинна лягти в основу майбутніх медичних досліджень.
Вищеописані зміни роблять акцент на двох основних моментах.
По-перше, організм зневоднюється по мірі старіння. У той же час цей підхід заперечує сухість у роті як єдина ознака зневоднення.
По-друге, коли підвищується вироблення нейротрансмітера гістаміну, а залежні від нього регулятори води стають надмірно активними, викликаючи алергію, астму та хронічні болі в різних частинах тіла, ці симптоми слід розглядати як ознаки спраги. Зрушення парадигми уможливить розпізнавання багатьох сигналів загального і локального зневоднення.
Прийняття нової парадигми вимагає погодитися з тим, що хронічні болі, які не можна пояснити інфекцією або ушкодженнями, слід трактувати в першу чергу як сигнали хронічного зневоднення в місці болю. Неінфекційні повторювані або хронічні болі слід розглядати як індикатори спраги.
Якщо хвороба розвивалася впродовж багатьох років, то бажаючі випробувати на собі цілющі властивості води повинні впевнитися, що їх нирки в стані продукувати велику кількість сечі, щоб в організмі не накопичувалось багато води. Кількість сечі повинна залежати від кількості споживаної води: зі збільшенням кількості випитої води повинна збільшуватись і кількість сечі.
Підготували зав. кафедри внутрішньої медицини, фізичної реабілітації та спортивної медицини, проф. Тащук В.К., доц. Руснак І.Т.
