За даними ряду авторів, цю патологію страждає від 1% до 2% населення різних регіонів.
Поширеність захворювання зумовлена введенням у вжиток великої кількості хімічних речовин, що входять до складу ліків, косметичних продуктів, медичних імплантів, засобів побутової хімії, промислових реагентів тощо.
Алергічний дерматит виникає тільки у сенсибілізованих осіб, тобто у людей, що мають специфічні до даної речовини імунні клітини – Т-імфоцити.
Зазвичай з моменту контакту шкіри з алергеном до формування шкірної гіперчутливості та розвитку перших клінічних проявів проходить не менше 10-14 днів. Тривалість періоду сенсибілізації, як правило, буває коротшою для агресивних хімічних речовин (лікарські алергени при аплікації на шкіру можуть викликати прояви контактного дерматиту вже на 2-3 добу), або ж довшою (кілька місяців або років) у разі дії слабкого сенсибілізатора.
Як правило, в уже сенсибілізованому організмі захворювання розвивається гостро через 12-72 години після впливу алергену та проявляється свербежем, яскравою гіперемією і набряком шкіри в місці контакту, на фоні яких видно папули, дрібні міхурці або міхурі з наступними ерозіями, кірочками, лусочками, розчухами. Іноді зустрічається некроз шкіри.
При важкому алергічному контактному дерматиті пацієнта можуть турбувати симптоми інтоксикації – головний біль, озноб, слабкість і лихоманка.
Алергічний контактний дерматит завжди починається з ділянки впливу алергену, виходячи за межі дії алергену. У сенсибілізованих хворих ураження може поширюватися на інші ділянки тіла або ставати генералізованим. При одноразовому контакті захворювання триває кілька днів або тижнів. При частих і регулярних контактах – місяці і роки.
Групи алергенів.
Рослинні алергени в клітинному соку містять речовини, здатні викликати алергічні реакції при безпосередньому контакті зі шкірою людини. До таких видів відносяться отруйний плющ, отруйні Сумак, тюльпани, примули, хризантеми.
Метали (сполуки нікелю і хрому, ртуть, кобальт, платина) часто виступають винуватцями дерматитів. Найбільш ретельно вивчено прояв нікелевого дерматиту при контакті з нікелевими прикрасами, спицями, зубними протезами.
Лікарські засоби. Дослідження вчених доводять тісний зв’язок між проявами алергічного дерматиту і застосуванням місцевих антибіотиків, анестетиків, антисептиків та латексу. Спровокувати захворювання можуть вітаміни, кортикостероїдні препарати.
Консерванти та стабілізатори, що входять до складу косметичних засобів та парфумерії (фарба для волосся, крем після гоління, дезодоранти, мило, зубна паста, косметичні креми).
Синтетичні полімери (пластичні маси, синтетичний каучук, смоли) займають перше місце серед причин професійного контактного алергічного дерматиту.
Можливі причинні алергени визначають при постановці аплікаційних шкірних тестів. Для проведення аплікаційного тесту досліджуваний матеріал накладають на шкіру на 48-72 години, а потім оцінюють розміри викликаної алергеном реакції.
В основі лікування алергічного контактного дерматиту лежить виключення контакту організму з алергеном, що викликав захворювання. Надалі ж використовуються антигістамінні засоби, топічні кортикостероїди, репаранти.
Профілактика
Для попередження формування алергічного контактного дерматиту слід уникати місцевого застосування медикаментів, що володіють високою сенсибілізуючою здатністю.
При частих і професійних контактах з можливими алергенами необхідно використовувати засоби індивідуального захисту шкіри, слизових і дихальних шляхів – спеціальний захисний одяг, рукавички, а також захисні бар’єрні креми.
Після виявлення причини алергічного контактного дерматиту пацієнти ретельно інструктуються про всі можливі джерела алергену, звертається увагу на необхідність припинення контакту з цим реагентом і перехресно реагуючими речовинами.
Матеріал підготувала: асистент кафедри дерматовенерології, кандидат медичних наук Шуленіна Олександра
