• Українська
  • English
10 питань до фахівця про вірусний гепатит С
10 питань до фахівця про вірусний гепатит С

10 питань до фахівця про вірусний гепатит С

На питання відповіла професор Хухліна О.С – завідувач кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», доктор медичних наук, професор, терапевт та гастроентеролог вищої категорії.

 

Що таке вірусний гепатит? Які саме різновиди вірусів цього типу можуть спричиняти захворювання у людини?

Вірусний гепатит – група інфекційних захворювань із переважним запальним ураженням печінки та синдромом інтоксикації. Найчастіше гепатит може бути спричинений вірусами гепатиту: А, В, С, D, G, Е, TTV, Sen та ін. Також розвитку гепатиту сприяють цитомегаловірус, вірус Епштейн-Барр та ін. Перелічені віруси гепатиту викликають гострі вірусні гепатити, а вірус Епшейн-Барр викликає інфекційний мононуклеоз, при якому також виникає запалення печінки. Гострі гепатити В, В+D, С хронізуються, можуть прогресувати до цирозу печінки та спричинити розвиток раку різної локалізації, таким чином, істотно скоротити тривалість життя людини.

Чи правда, що найбільш небезпечний з них вірусний гепатит С? Що він собою являє і чому є найбільш загрозливим?

Вірусний гепатит С (ВГС) залишається головним викликом національній охороні здоров’я: в останній час істотно зросла кількість хворих на цироз печінки, рак печінки, рак підшлункової залози, нирки, матки – захворювання, які виникають за сприяння віруса гепатиту С. Смертність від гепатиту С у найближчі 5 років зросла у 2,5 рази. Десятирічне виживання хворих на цироз печінки становить близько 50%. Небезпечність віруса гепатиту С полягає в тому, що для нього характерний первинно хронічний перебіг без жовтяниці з мінімальним переліком клінічних симптомів. Саме тому хворі за медичною допомогою не звертаються аж до розвитку незворотних ускладнень, оскільки насправді захворювання невпинно прогресує. Гепатит С діагностується найчастіше випадково або із появою симптомів при 2-4 стадіях фіброзу печінки, або вже при переході гепатиту у цироз печінки. Зазначені зміни є незворотними, оскільки прогресує печінкова недостатність, приєднуються розлади функцій мозку (енцефалопатія), нирок (гепато-ренальний синдром) і порушення зсідання крові (кровотечі), від яких хворий помирає.

Де і як можна інфікуватись вірусом гепатиту С і чи правда, що для інфікування достатньо навіть краплі людської крові, котру видно лише під мікроскопом?

Так, дійсно, для інфікування достатньо порізатися лезом для гоління, на якому залишилася кров хворого на вірусний гепатит С, яке не простерилізували упродовж 30 хв при температурі 60-100оС після використання інфікованою особою. І таких випадків безліч.

Найвищий ризик інфікування вірусом гепатиту С мають особи, що вживають ін’єкційні наркотики і користуються вживаними голками для ін’єкцій, та особи, якими переливали препарати крові до 1987 року. Проміжний (середньо-підвищений) ризик ВГС мають пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі (апарат “штучна нирка”), особи, яким були пересаджені органи (трансплантація) або яким переливали кров до 1992, і всі ті, кому за життєвими показами була перелита кров від донора, а згодом виявився позитивний результат аналізу на маркери ВГС, особи з захворюваннями печінки невстановленої природи, немовлята, що народилися від інфікованих ВГС матерів. До наступної категорії (підвищеного ризику) належать медичні працівники, які контактують із кров’ю пацієнта, інфікованого вірусом ГС, особи, що мають статеві контакти з багатьма партнерами, або з одним інфікованим партнером, особи, що часто виконують процедури манікюру, педикюру, пірсингу, татуажу, гоління із можливим пошкодженням шкірних покривів, які обслуговуються в салонах, де персонал не дотримується правил асептики та антисептики, не стерилізується нележним чином інструментарій багаторазового використання. Особам з усіх груп ризику по гепатиту С слід пройти обстеження на макери ВГС та вакцинацію від гепатиту В, оскільки у них є ризик зараження цією інфекцією теж.

Чому кількість хворих на гепатит С збільшується дуже швидкими темпами? Крім відсутності вакцини, що ще є причиною цього? Чи можна говорити про епідемію гепатиту С в Україні?

Найголовнішою причиною невпинного поширення вірусного гепатиту є недостатній санітарно-епідеміологічний нагляд щодо дотримання приватними закладами (перукарські салони, стоматологічні кабінети тощо) правил асептики, антисептики, стерилізації інструментарію багаторазового використання, оскільки він є найчастішим джерелом інфікування значної частини населення, а також недостатня обізнаність населення щодо даної проблеми, належності до груп ризику підвищеної ймовірності інфікування. Працівники медичного університету, зокрема колектив кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб докладає усіх зусиль відносно проведення санітарно-просвітницької роботи серед населення з даної проблеми, надає консультативно-діагностичну та проводить лікувальну роботу в ЛШМД- університетській лікарні (вул. Фастівська, 2) хворих на гепатит.

Наразі громадські організації, мас медіа, демонструючи неофіційну статистику інфікованості населення і захворюваності на вірусний гепатит, в один голос говорять про «невизнану» епідемію вірусного гепатиту С в Україні, однак офіційної інформації МОЗ України про даний факт немає і свідченням цьому є припинення дії Національної програми боротьби з вірусними гепатитами, яка була розрахована на період до 2016 року.

Показники захворюваності на гепатит С в нашій області, в Україні та у світі.

За даними експертів ВООЗ в Україні вірусом гепатиту С інфіковано до 10% населення, п’ята частина з яких – хворі на хронічний вірусний гепатит С. Захворюваність дійсно невпинно зростає, однак ніхто не має точної статистики щодо поширеності даної недуги, оскільки захворювання має малосимптомний перебіг. Наразі у реєстрі хворих на вірусний гепатит С, що очікують лікування за кошти, виділені за квотою для Чернівецької області в рамках виконання Національної програми боротьби з вірусними гепатитами, а також кошти Регіональної програми Департаменту охорони здоров’я, зареєстровано близько 500 осіб. Обласна санепідемстанція веде реєстр усіх хворих, які обстежуються в державних та приватних лабораторіях, лікувальних установах міста та області, і ці дані, звичайно, більш точні.

Хто хворіє на гепатит? Це соціально незахищені верстви населення чи й цілком благополучні люди?

Хворіють особи різноманітних соціальних груп. Перш за все, це споживачі ін’єкційних наркотиків, ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД часто мають коінфекцію вірусу гепатиту С або В, особи, яким провели переливання некарантизованої на вірус гепатиту С крові або виконали оперативне втручання за життєвими показаннями нестерильним інструментарієм (в зоні АТО), хворі на хронічну хворобу нирок 5-ї стадії, що постійно виконують процедури гемодіалізу, особи, які ведуть аморальний спосіб життя із частою зміною сексуальних партнерів, або із невідомими особами у місцях відпочинку, або постійним партнером, хворим на хронічний вірусний гепатит С, а також всі ті особи, що вказані в групах ризику випадкового інфікування ВГС у салонах краси, приватних стоматологічних кабінетах за умов недбалого використання спеціалістами нестерильного інструментарію.

Як запобігти інфікуванню гепатитом С? Чи є перспектива, що найближчим часом буде винайдена вакцина проти цього інфекційного захворювання?

Запобігти інфікуванню ВГС можна, якщо включити інстинкт самозбереження і дотримуватись елементарних правил безпеки при обслуговуванні в салонах, наприклад, користуватись своїм власним стерильним інструментарієм, вибирати салони із працівниками, яким ви довіряєте. Основним правилом профілактики є не належати, або вийти, якщо раніше ви там були, із груп ризику підвищеної ймовірності інфікування ВГС, якщо це можливо. Наразі відомо, що вакцина проти віруса гепатиту С вже створена і перебуває на стадії клінічної апробації. Хочеться вірити, що незабаром вона буде впроваджена в практику охорони здоров’я і в Україні теж.

Про гепатит С кажуть, що він «лагідний» вбивця. Чи насправді перебіг хвороби є майже безсимптомний? Які ранні симптоми хвороби дозволяють запідозрити гепатит С?

Прихований (інкубаційний) період при гострому ВГС становить близько 50 днів (від 20 до 140). Симптоми гострого гепатиту С можуть не проявитися ніколи, або маскуватися під грип, ГРВІ, харчове отруєння. Прояви інфекції можуть взагалі бути виявлені лише тоді, коли гепатит перейде в цироз. ВГС – це захворювання із переважно безсимптомним перебігом, діагностується частіше випадково, коли люди обстежуються з приводу інших захворювань: підшлункової залози, жовчного міхура, щитоподібної залози, судин, серця, нирок, крові (анемія), захворювань суглобів, а в процесі обстеження виявляють ВГС.

Частіше від інших симптомів виникають астенія, загальна кволість, стомлюваність, відчуття важкості чи біль у правій підреберній ділянці, здуття живота, зниження апетиту, висипка на шікірі. У незначної кількості осіб виникають нудота, розлади стільця.

Для хронічного гепатиту С характерні збільшення розмірів печінки, селезінки (УЗД), періодичні коливання біохімічних показників функціонального стану печінки. В активну фазу гепатиту активність амінотрансфераз (маркерів пошкодження печінки) зростає. Маркерами наявності віруса гепатиту в організмі є наявність діагностичних титрів антитіл до РНК віруса гепатиту С, наявність РНК віруса в крові, яку можна підтвердити шляхом ланцюгової полімеразної реакції у будь-якій лабораторії міста.

У вашій практиці пацієнти, хворі на гепатит, звертаються за медичною допомогою своєчасно чи не зовсім?

Пацієнти звертаються не своєчасно. На жаль, більшість населення не бажає дотримуватися принципів диспансеризації населення, які були започатковані ще у минулому столітті. Я маю на увазі щорічне загальне обстеження: ренгенографію органів грудної клітки, ЕКГ, клінічний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, що вказує на функціональний стан печінки, нирок, рівень глюкози, ліпідний спектр крові тощо, ультразвукове дослідження внутрішніх органів тощо. І нам, звичайно, легше було б діагностувати захворювання на ранній стадії, вжити заходів щодо швидкої ерадикації віруса.

Чи можна вилікуватись від гепатиту С?

Звичайно можна. Шансів вилікувати хронічний ВГС більше, ніж хронічний гепатит В. Реальна частота видужань після терапії ВГС сягає 95% залежно від особливостей перебігу захворювання, його стадії, наявної коморбідної патології тощо. Зараз у практику охорони здоров’я впроваджені активні 3-компонентні схеми лікування, що сприяють повному одужанню пацієнта упродовж 12 тижнів, а не 48-52 тижнів (при 1b найбільш поширеному генотипі) – як ще декілька років тому. Це зараз можливо, якщо захворювання вивлене на ранній стадії у особи молодого віку, що не має тяжких супровідних захворювань, паразитарних інвазій та інших обтяжливих факторів, що знижують імунітет.

Зважаючи на те, що свого часу була велика кількість відмов від щеплень проти гепатиту В, а зараз – дефіцит вакцини, чи є ризик збільшення кількості хворих й на гепатит В у недалекому майбутньому?

Звичайно, кількість хворих на гепатит В зростає так само, оскільки чинники ризику і групи ризику інфікування при обидвох гепатитах однакові, парентеральний, статевий, вертикальний (від матері до плода) механізми інфікування також однакові. Якщо не підвищиться свідомість населення відносно важливості вакцинації та не спрацює інстинкт самозбереження (уберегтися від чинників ризику), а також не з’явиться совість у тих працівників сфери обслуговування, недбале відношення яких сприяє зростанню поширеності вірусних гепатитів, ситуація істотно погіршиться.

Корисно знати