• Українська
  • English
Афористичне багатство Ліни Костенко

Афористичне багатство Ліни Костенко

Ліна Костенко – найулюбленіша і найвизначніша українська письменниця кін. ХХ – поч. ХХІ ст., культуролог, громадська діячка, одна із лідерів шістдесятництва, лауреатка Шевченківської премії (1987), премії Антоновичів (1989), премії ім. Ф. Петрарки (1994), премії імені Івана Багряного (2019), Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги (2000); нагороджена медаллю Святого Володимира, Почесною відзнакою Президента України (1992), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2000); почесна професорка Києво-Могилянської академії, почесна докторка Львівського та Чернівецького університетів.

Жінка-герой, Жінка-велет, Жінка-легенда! Без її непохитної громадянської позиції, пронизливо чесного й водночас філігранного художньо-публіцистичного слова не уявити сучасного українства. Золота письменниця України (2012), чиї слова стали літати у світі як «високовольтні лінії духу», чия творчість переконує нас, що терміни «незалежність», «гідність» і «свобода» існують у мові не просто так…, справедлива суддя нинішніх патологій українського суспільства. Її поезія – про жінку, любов, українську мову, історію України – це словесний вогонь, який надихає і дає крила. Це «постійна величина у нашому духовному слов’янському просторі» (Б. Олійник) і «кодекс честі як імператив життя» (В. Андрусенко). У творчій скарбниці Ліни Костенко – неймовірної глибини й драматизму лірика, іскрометні балади, філософські поеми, історіософські праці, неперевершені романи – усе щире й природне – як молитва у складний час нинішньої історії. Твори письменниці перекладено англійською, німецькою, нідерландською, шведською, італійською, французькою, іспанською, польською, португальською, сербською, хорватською, румунською, словацькою, естонською, білоруською, вірменською, грузинською та іншими мовами світу.

Іван Драч зазначає, «поетична мова Ліни Костенко раз у раз згущується в афоризми достоїнства мудрості», адже «відмітна риса таланту – високий рівень думання, долання висоти, що стала нормою».

Афористична канва у творчості Ліни Василівни відбувається через актуалізацію універсальних висловлювань, що віддзеркалюють  пріорітети національних інтересів нашої держави.

Зокрема, людське життя як синтез низки цінностей (людина, яка утілює високі інтелектуальні й моральні властивості, сприймає закони соціуму, осмислює його традиції та звичаї тощо): 1) Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний; 2) Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, – з усякого погляду справжня людина; 3) Складне життя у всій його всебічності. А як подумать, – що таке душа? … це горизонт до Вічності; 4) Життя – така велика ковзаниця. Кому вдалось, не падавши, пройти?; 5) Людина нібито не літає, а крила має…; 6) У Нідерландах узаконили евтаназію, тобто милосердя на вбивство. Бо немилосердя вже узаконили скрізь;

духовне й національне відродження України (зразки соціальної поведінки, що формують особистість; розвиток громадянського суспільства в умовах розбудови демократичної держави; захист національного суверенітету й територіальної цілісності; функціонування української мови як важливого чинника націєтворення та державотворення): 1) І кожен фініш – це, по суті, старт; 2) Жити в Україні і не любити Україну – це психопатологія; 3) Доля не усміхається рабам, доля усміхається людям; 4) Жах не в тому, що щось зміниться, – жах у тому, що все може залишитися так само; 5) Україна скучила за собою. Майдан – це простір, де вона зустріла себе; 6) Розп’ято нас між заходом і сходом. Що не орел – печінку нам довбе; 7) Ми що не виборем, то втратим, і в цьому вся наша біда; 8) Тепер у людей дисфункція душ; 9) У кожного своя пустеля і свої міражі;

екологічна культура (збереження довкілля, відновлення природного потенціалу, впровадження розумної соціально-економічної політики, застереження від самознищення людства та ін.): 1) Ми – атомні заложники прогресу, вже в нас нема ні лісу, ні небес. Так і живем од стресу і до стресу. Абетку смерті маємо – АЕС; 2) Трагедії стають буднями людства; 3) Дивно, як планета ще крутиться, – це далеко не вальс; 4) Людство ходить навшпиньки, щохвилини обминаючи свою смерть; 5) Ще назва є, а річки вже нема…; 6) В озонову дірку подивився янгол: Господи, скажи, щоб вони схаменулись!

Державна мова виступає соціально-психологічною основою, яка сприяє духовному й суспільно-політичному єднанню народу, досягненню узгодженості в його поведінці, є гарантією  збереження ідентичності української нації: 1) Лише народи, явлені у Слові, достойно жити можуть на землі; 2) У всіх країнах мови як мови, інструмент спілкування, у нас це фактор відчуження; 3) Нашу мову заносять піски духовних пустель; 4) Нації вмирають не від інфаркту. – Спочатку їм відбирає мову.

Проблема морального здоров’я суспільства та його духовного імунітету наскрізно просякнута такими складниками, як: любов (Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі; Любов – це злиття двох світів, це обмін щасливістю; Така любов буває раз в ніколи; Любов – це насамперед відповідальність, а потім вже насолода, радість), віра (Бог усе нам щось хоче сказати, а ми все не чуємо; Чи нас Господь почує усіх разом, коли так просить кожен про своє?), щастя (Я не люблю нещасних, я щаслива; Щасливий той, хто ще не вміє грати. Він сам собі Шопен і Берліоз), гідність (Приниження робить нас безпорадними. Приниження робить нас ізгоями; Найгірше в нашому народові, що він до всього звикає), свобода (Усміхається правда очима легенд. І свобода – очима неволі; У нас тепер така свобода, наче сміттєпровід прорвало. Свобода хамства, свобода невігластва, свобода ненависті до України; Я знаю грамоту свободи – її підписують мечі!).

Як бачимо, афоризми Ліни Костенко – це невичерпна  скарбниця багатющого матеріалу для пропагування загальнолюдських цінностей вітчизняної та світової культур, визначення свого місця в соціумі й усвідомлення своєї ролі в розбудові української держави та захисті її інтересів. Авторським висловлюванням властиві оригінальність, глибока експресія, витончена емоційність, унікальна образність. Безперечно, кожен щось знайде повчальне для себе у безмежному океані крилатих висловлювань видатної Ліни, хоча «усе залежить від людських зіниць – в широких відіб’ється вся епоха, у звужених – збіговисько дрібниць…».

19 березня 2021 року Ліна Василівна відзначає свій славний 91-й день народження.

Широких життєвих горизонтів, незрадливої музи і щасливого многоліття, з роси та води, КОРОЛЕВО УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ!

Дякуємо Вам за словолюбство й вірність Україні, адже «при майстрах якось легше. Вони – як Атланти. Держать небо на плечах. Тому і є висота!»

Матеріал підготувала: Алла Ткач,

доцент кафедри суспільних наук та українознавства БДМУ

Корисно знати