• Українська
  • English
Аміни життя

Аміни життя

Ще здавна науковці звернули увагу на те, що окрім білків, жирів та вуглеводів для нормального функціонування організму в їжі людини містяться й інші речовини, які надходять в невеликих кількостях як додаткові фактори харчування.

Голландський вчений К.Ехман (1897) припустив, що неочищений рис містить субстанцію, яка може запобігти такій хворобі як «бері – бері» ( поліневрити, «хвороба в кандалах»). У 1911 році польський учений К.Функ цю речовину виділив, це був тіамін. Оскільки в структурі тіаміну міститься аміногрупа, це й започаткувало назву всієї групи додаткових факторів харчування – аміни життя, «вітаміни» (лат.vita – життя). Першим серед них став вітамін В1 (тіамін). На сьогодні вітаміни – це група органічних речовин різної хімічної будови ( не всі вони мають аміногрупи), що проявляють біологічну активність  у дуже малих кількостях і абсолютно необхідні для забезпечення життєвих функцій. Вітаміни широко поширені в природі. Надходять в організм з рослинними або тваринними продуктами. Деякі вітаміни синтезуються мікрофлорою кишечника.

В забезпеченні організму людини беруть участь понад 30 вітамінів і вітаміноподібних речовин. Зазвичай потреба організму у вітамінах повністю задовільняється надходженням їх з їжею. Винятком є лише вітаміни А і Д, які містяться лише в їжі тваринного походження. В організм людини вони надходять у формі провітамінів:  каротинів для вітаміну А і стеринів для вітаміну Д.  Вітаміни у вигляді кофакторів    включені до складу багатьох ферментів. Відомо понад 100 ферментних систем, що містять  як простетичні групи різні вітаміни. Будучі коферментами,  або їх складовою, вітамінний дефіцит, або їх надлишок порушують клітинний метаболізм,  що призводить до розвитку патологічних станів. Усі вітамінні препарати компенсують дефіцит коферментів у різних ферментних системах, що підвищує їх активність.

У залежності від ступеню недостатності вітамінів виникають авітамінози чи гіповітамінози. Авітаміноз нині зустрічається рідко, а гіповітамінози, особливо їх субклінічні форми, розповсюджені широко навіть у розвинутих країнах. Причини при цьому можуть бути екзогенні,  чи ендогенні. Екзогенні (первинні, абсолютні) гіповітамінози виникають при недостатньому вмісті вітамінів у харчових продуктах (незбалансоване харчування, дієти, голодування). Ендогенні гіповітамінози бувають фізіологічні – при підвищеній у них потребі організму (вагітність, лактація, інтенсивний ріст у дітей, великі фізичні навантаження) та патологічні  – при захворюваннях та їх лікуванні: тиреотоксикоз, інфекційні хвороби, хвороби травного каналу, коли порушуються процеси всмоктування та синтез вітамінів тощо. Іноді причиною гіпо- , авітамінозу бувають спадково обумовлені розлади обміну вітамінів. Надлишкове застосування вітамінів сприяє розвитку гіпервітамінозів. При дефіциті будь-якого вітаміну виникає специфічний  симптомокомплекс у залежності від того, в яких видах обміну бере участь даний вітамін.

   Класифікують вітаміни за фізико-хімічними, біохімічними та фармакологічними властивостями. Водорозчинні вітаміни – вітаміни групи В (В1, В2, В5, В6, В12, В15, кислоти фолієва, аскорбінова (віт. С), рутин (віт. Р) та ін. Вони добре розчиняються у воді, легко виводяться з організму, порівняно безпечні (лише застосування високих доз нікотинової кислоти і піридоксину можуть викликати симптоми передозування. Всі решта водорозчинних вітамінів можуть застосовуватися в дозах набагато більших добової потреби в них. Препарати водорозчинних вітамінів потрібно застосовувати щоденно.

Жиророзчинні вітаміни (А, Д, Е, К) не містять жирів, але суттєво впливають на засвоєння харчових жирів, а їх засвоєння, в свою чергу, залежить від наявності жирів і жовчі, необхідної для емульгування останніх. На відміну від водорозчинних, вони накопичуються в жирових депо людини, виводяться повільно і тривало зберігаються в організмі. Можуть викликати гіпервітаміноз. Застосування великих доз вітамінів А і Д небезпечне, оскільки можливе їх накопичення в токсичних концентраціях. За біологічними властивостями і фармакологічними ефектами: вітамін А – протиксерофталмічний, Д2 – протирахітичний, Е – протистерильний, К – протигеморагічний тощо. Серед водорозчинних: В1 – протиневритний, В12 – протианемічний, кислота нікотинова (РР) – протипелагричний, С – протискорбутний тощо. За подібністю фармакологічних ефектів вітаміни та їх препарати компонують у групи: ті, що покращують проведення нервового імпульсу ( В1, В6, В12, кальцію пангамат), мають кардіотрофічну дію – В1, В6, кальцію пангамат, кислоти ліпоєва та нікотинова), стимулють кровотворення (В2 ,  В6 , В12 ,С, кислота фолієва), беруть участь у згортанні крові (С, В1, В12 ) нормалізують проникливість судинної стінки (С, Р) тощо.

   Для лікування і профілактики вітамінної недостатності (вітамінотерапія) використовують вітамінні препарати – хімічно чисті вітаміни, отримані синтетичним шляхом, або екстракти із рослин, тканин тварин, які містять вітаміни у високих концентраціях. Вітамінотерапія за призначенням може бути замісною, патогенетичною, фармакологічною та адаптаційною. Замісна вітамінотерапія у випадках гіпо- або авітамінозу – вводять вітаміни в дозах близьких до їх добової потреби. У цьому випадку використовується специфічна дія вітамінів. Патогенетична – при захворюваннях, у патогенезі яких має значення відносна недостатність певного вітаміну.

В останній час вітамінні препарати стали широко застосовувати для лікування багатьох захворювань і призначаються як звичайні лікарські засоби. В основу лікувального ефекту покладено неспецифічну дію вітамінів, механізм якого нерідко буває невідомий. При цьому лікарські препарати вітамінів уводять в дозах, іноді в десятки і сотні разів  більших  їх добової потреби. Фармакологічна вітамінотерапія – при захворюваннях, що не належать до гіпо- чи авітамінозу. В  цьому випадку  використовують особливі ефекти вітамінних препаратів, які не пов’язані з їх вітамінною недостатністю і виявляються при застосуванні великих доз цих засобів. Так, наприклад, нікотинову кислоту як вітамінний препарат вводять хворим на пелагру, а, з іншого боку, вона у високих дозах ефективно розширює судини, знижує вміст атерогенних ліпідів у крові, пригнічує агрегацію тромбоцитів та активує фібриноліз. Ці ефекти препарату застосовують для лікування порушень кровообігу, спазмів судин, атеросклерозу. Адаптаційна вітамінотерапія передбачає застосування для підвищення адаптаційних можливостей та неспецифічної резистентності здорового організму ( вітаміни С, Е, А, полівітаміни).

     У природі вітаміни зазвичай знаходяться у вигляді різних поєднань, що сприяє виразнішій їх дії на організм. Дослідження взаємодії різних вітамінів в організмі засвідчило, що в багатьох випадках вони взаємно посилюють фармакологічні ефекти, наприклад, рутин підвищує вплив кислоти аскорбінової на проникність стінки судин, фолієва кислота – вплив ціанокобаламіну на кровотворення. Між вітамінами існує не лише явище синергізму , а й антагонізму (вітаміни Д і А) – зменшення токсичності  кальциферолу  під впливом ретинолу ацетату.

Різні зміни фізіологічного стану організму ( посилене психічне і фізичне навантаження, зміна кліматичних умов, вагітність, старіння тощо) а також різні патологічні процеси викликають потребу в одночасному застосуванні  декількох вітамінів. Покращуючи метаболічні процеси, поєднання певних вітамінів сприяє більш повному і різнобічному впливу їх дії на організм людини, що є обґрунтуванням для їх комбінованого застосування як в лікувальних, так і профілактичних цілях. Можуть виникнути стани поліавітамінозів, які додатково поглиблюються дефіцитом деяких амінокислот та йонів металів. Ці передумови стали обґрунтуванням для створення низки комплексних полівітамінних препаратів з мікроелементами та амінокислотами. Полівітамінні (ПВ)  препарати а також комплексні лікарські засоби, що містять вітаміни, застосовують для стимуляції захисних реакцій організму, що підвищують витривалість при значних навантаженнях. ПВ і вітамінно-мінеральні комплекси розробляють з урахуванням взаємодії вітамінів між собою. ПВ містять від двох до 10-12 вітамінів і вітаміно-подібних сполук. Вітаміно-мінеральні комплекси у складі мають різні мікроелементи та мінеральні речовини. В останній час до складу вітамінних препаратів включають коферментні форми вітамінів, що дозволяє прискорити і посилити дію цих препаратів. Крім того, великий асортимент ПВ препаратів, що містять вітаміни, мікро- та макроелементи у самих різних комбінаціях, дозволяє зробити індивідуальний вибір для пацієнтів любого віку. Склад і кількість компонентів в препаратах даної групи підібрані таким чином, щоб найбільш повно задовольнити потребу організму людини в кожному конкретному випадку.

   За складом ПВ препарати можна поділити на: власне ПВ препарати (аевіт, аскорутин, гексавіт, ревіт, декамевіт та ін.); ПВ + мікроелементи (мультитабс); ПВ + макроелементи (вітрум циркус + залізо, піковіт); ПВ + мікро- та макроелементи ( дуовіт, юнікап, супрадин та ін.);  ПВ + біологічно активні речовини (БАР) (геровітал-амітетравіт); ПВ + макро-, мікроелементи + (БАР) ( вітрум, квадевіт, комплевіт та ін.).

ПВ препарати залежно від складу активізують різноманітні біохімічні процеси в організмі, стимулюють тканинне дихання, окисне фосфорування, синтез білка, окисно-відновні реакції тощо. У зв’язку з цим ПВ препарати мають різноманітні ефекти. Вони стимулюють фізичну й розумову діяльність, білок синтезуючу, зовнішньо- секреторну й детоксикаційну функції печінки, підтримують імунну реактивність та інші захисні властивості організму. ПВ препарати застосовують для профілактики гіповітамінозів та адаптаційної терапії, що включає поліпшення обміну речовин і загального стану організму в похилому віці, розумове і фізичне виснаження, період видужання після тяжких захворювань, поліпшення адаптації організму до впливу екстремальних чинників ( несприятливі кліматичні умови, вібрація, радіація тощо). Слід зазначити, що всі ПВ препарати, як і вітаміни, призначені для використання як лікувальні та профілактичні засоби, мають певні показання та протипоказання до застосування. А тому ПВ препарати повинні застосовуватися за рекомендації лікаря з урахуванням їх складу і потреби організму у вітамінах.

   Матеріал підготував доцент кафедри фізіології ім. Я.Д. Кіршенблата В.В.Гордієнко      

Корисно знати