Вплив на ендометрій вільних естрогенів з ендогенних або екзогенних джерел може призвести до розвитку не тільки гіперплазії ендометрія, а й до атипової гіперплазії (АГ). Атипова гіперплазія ендометрія найчастіше прогресує до раку ендометрія (60%) тому, що вони мають схожий профіль генетичних змін і моноклонального росту. Гіперплазія ендометрія без атипії стає раком лише в 1-3% випадків.
Частота раку ендометрія в останні роки зростає, як в структурі захворюваності, так і в смертності.
В загальній структурі захворюваності на злоякісні новоутворення органів жіночої статевої сфери рак ендометрія займає 3 місце (9,6%), в структурі смертності – 7 місце (5,8%).
У віковій структурі захворювань рак ендометрія посідає 3 місце (8,7%) у жінок віком 30-55 років, та 2 місце (12,1%) у хворих віком 55-75 років. Пікових значень показник захворюваності на рак ендометрія досягає у віці 60-64 роки, смертності – у віці 70-74 роки.
Виявляємість раку ендометрія в 4 стадії складає 4%, впродовж року помирає кожна 10 пацієнтка.
Саме тому діагностика, лікування та динамічне спостереження жінок з атиповою гіперплазією ендометрія набувають особливого значення для зниження вірогідності розвитку інвазивного раку тіла матки серед пацієнток пре- та постменопаузального періоду.
Завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології БДМУ,
д.мед.н., професор Кравченко Олена Вікторівна
