Атопічний дерматит – це хронічне генетично детерміноване алергічне захворювання шкіри, яке, зазвичай, виникає в ранньому дитячому віці, проте може спостерігатися і у дорослому віці.
Атопічний дерматит в останні роки є однією з найбільш актуальних медико-соціальних проблем. Актуальність атопічного дерматиту визначає як його значна поширеність, так і особливості клінічного перебігу. Згідно сучасних даних, поширеність атопічного дерматиту серед дитячого контингенту населення в країнах Європи складає від 10 до 20%. Для клінічних проявів атопічного дерматиту характерним є поширена висипка на шкірі, яка супроводжується інтенсивним свербежем і порушенням сну, що є причиною психоемоційних розладів у дітей, зниження якості їх навчання в школі, соціальної дезадаптації тощо.
Термін «атопічний дерматит»вперше запропонував Сульцберґер у 1940 р., проте ще наприкінці ХІХ ст. було встановлено три характерні особливості атопічного дерматиту:
1) сімейний характер дерматозу;
2) поліморфізм шкірної висипки;
3) вікова еволюція клінічних проявів атопічного дерматиту на шкірі.
Етіопатогенез атопічного дерматиту
Згідно сучасних досліджень, етіопатогенез атопічного дерматиту є мультифакторним. Окрім генетичної схильності, у патогенезі атопічного дерматиту мають значення зміни імунологічної реактивності, розлади нервової та ендокринної регуляції, захворювання органів шлунково-кишкового тракту, наявність вогнищ хронічної інфекції (ЛОР-органів, зубів, гельмінтози) тощо.
Провокуючими чинниками виникнення та розвитку загострень атопічного дерматиту у пацієнтів різного віку є:
у ранньому дитячому віці: вживання харчових алергенів (молоко, яйця, риба, гриби, мед, шоколад, консерви, копченості, цитрусові тощо); контакт з побутовими алергенами (одяг, рослини, тварини, іграшки, косметичні засоби); прийом лікарських засобів, укуси комах тощо;
у старшому дитячому віці: аероалергени, трофалергени, психоемоційне напруження, постінфекційна астенізація тощо;
в юнацькому віці: розлади ендокринної регуляції, вживання харчових алергенів, психоемоційне напруження тощо.
Вікові особливості клінічних проявів атопічного дерматиту у дітей
У перебігу атопічного дерматиту розрізняють три вікові періоди з різними клінічними проявами на шкірі:
І період (до 2-х років – немовлятковий) – ексудативна стадія;
ІІ період (від 2-х років до підліткового віку) – інфільтративна стадія;
ІІІ період (юнацький вік) – з проявами ліхеніфікації.
Залежно від характеру висипки на шкірі розрізняють наступні клінічні форми атопічного дерматиту:
еритематозно-сквамозна;
везикулокрустозна (екземоподібна);
еритематозно-сквамозна з незначною ліхенізацією;
прурігоподібна;
ліхеноїдна.
При народженні зміни на шкірі дітей відсутні. Перші клінічні прояви атопічного дерматиту на шкірі виникають частіше у дітей 2-х – 6-ти місяців життя (у період початку догодовування чи переведення на штучне вигодовування) або у дітей віком 1-2-х років чи більш старшого віку.
Клінічні прояви І-го (немовляткового – до 2-х років) періоду атопічного дерматиту (ексудативна стадія).
У немовлят віком 3-4-х місяців та дітей до 2-х років найчастіше виникає еритематозно-сквамозна форма атопічного дерматиту, яка характеризується появою на шкірі обличчя, шиї та волосистої частини голови запальних еритематозних плям рожево-червоного кольору округлої чи овальної форми з досить чіткими межами, часто з набряком і лущенням на поверхні. Висипка симетрична, у подальшому часто поширюється на тулуб та розгинальні поверхні кінцівок.
У разі підсилення запальних процесів на поверхні вогнищ виникають дрібні пухирці (мікровезикули), після руйнування яких в ділянці ураження відзначається мокріння, утворюються серозні, серозно-гнійні чи жирні бугристі жовтуватого кольору кірочко-лусочки (за типом справжньої, мікробної чи себорейної екземи), що свідчить про розвиток везикулокрустозної (екземоподібної) форми атопічного дерматиту.
Перебіг атопічного дерматиту характеризується чергуванням загострень та ремісій, у період загострення дерматозу дітей турбує виразний свербіж, вони неспокійні, погано сплять.
Клінічні прояви ІІ-го (підліткового) періоду атопічного дерматиту (інфільтративна стадія).
У дітей від 2-х років до пубертату атопічний дерматит найчастіше виникає у вигляді еритематозно-сквамозної форми з незначною ліхенізацією, яка характеризується появою типових еритематозно-сквамозних вогнищ, а також запальних дрібних вузликів (ліхеноїдних папул) на шкірі згинальних поверхонь великих складок та шиї, де шкіра потовщується (інфільтрується), стає ущільненою із підкресленим шкірним малюнком та висівкоподібними лусочками на поверхні, чисельними розчухами (екскоріаціями) та геморагічними кірками.
У цей же період на тлі помірної чи клінічно стертої еритематозно-сквамозної форми з проявами сухості (ксеродермії) можуть з’являються множинні дрібні щільні прурігінозні папули або папуло-везикули на шкірі кінцівок (частіше – на розгинальних поверхнях гомілок, плечей та передпліч), які зумовлюють виразний свербіж, на поверхні висипки є чисельні геморагічні кірки (прурігоподібна форма).
Клінічні прояви ІІІ-го (юнацького) періоду атопічного дерматиту (ліхеноїдна форма).
При ліхеноїдній формі атопічного дерматиту на тлі сухості (ксеродермі) з’являються плоскі округлі чи полігональні вузлики (папули) кольору нормальної шкіри чи рожево-сірі, що локалізуються на згинальних поверхнях кінцівок із наступним їх злиттям і утворенням вогнищ ліхеніфікації (у вигляді нейродерміту). У частини хворих вогнища набувають поширеного чи навіть генералізованого характеру з формуванням дифузного атопічного дерматиту (дифузного нейродерміту) із залученням шкіри промежини, міжсідничної та підсідничної складок, геніталій. У цих випадках перебіг захворювання тяжкий, хворих турбує інтенсивний свербіж, порушується сон та загальний стан пацієнтів.
Також одним із клінічних ознак атопічного дерматиту в дітей та підлітків є прояви хейліту у вигляді нерізко вираженої еритеми з лущенням та появою тріщин у кутах рота та на губах. Характерними для атопічного дерматиту є також периорбікулярні прояви з лущенням та гіперпігментацією в поєднанні з ангулярним блефаритом, тріщинами у кутах очей, набряком та лущенням повік. У більшої частини пацієнтів є подвійна зморшка на нижній повіці (симптом Дені-Моргана). Ураження долоней при атопічному дерматиті характеризується посиленням малюнку борозен, лущенням та тріщинами пучок пальців, явищами дисгідрозу з рецидивами у холодну пору року.
Діагностичні критерії атопічного дерматиту (за Hanifin-Rajka)
Діагноз атопічного дерматиту виставляють за наявності у пацієнта трьох головних та трьох вторинних (додаткових) клінічних критеріїв:
І. Головні критерії:
1) свербіж шкіри; 2) типова морфологія і локалізація шкірних висипів: у дітей раннього віку – екзематозна висипка на обличчі та розгинальних поверхнях кінцівок, у дітей старшого віку і дорослих – ліхеніфікація на згинальній поверхні кінцівок; 3) хронічний рецидивуючий перебіг; 4) атопія в особистому та сімейному анамнезі.
ІІ. Додаткові критерії:
1) ксероз (сухість) шкірних покривів; 2) іхтіоз, переважно долонь; 3) реакція гіперчутливості негайного типу шкірних тестів з алергенами; 4) локалізація шкірного процесу на кистях та стопах; 5) хейліт; 6) екзема сосків; 7) схильність до інфекційних уражень шкіри, пов?язані з порушеннями клітинного імунітету; 8) початок дерматозу у ранньому дитячому віці; 9) еритродермія; 10) рецидивуючий кон?юнктивит; 11) суборбітальна складка Дені-Моргана; 12) кератоконус (конічне випинання рогівки); 13) передні субкапсулярні катаракти; 14) тріщини за вухами; 15) високий рівень Ig E у сироватці крові; 16) потемніння ділянок навколо очей; 17) блідість або еритема обличчя; 18) білий лишай; 19) непереносимість їжі; 20) непереносимість вовни та ліпідних розчинників; 21) перифолікулярна локалізація висипки; 22) вплив емоційних факторів на перебіг захворювання; 23) білий дермографізм або затримка поблідніння.
Для оцінки ступеню тяжкості атопічного дерматиту визначають індекс SCORAD (у балах): до 20 балів – легкий, 20-40 балів – середньо тяжкий, більше 40 балів – тяжкий перебіг.
Лікування атопічного дерматиту
Лікування атопічного дерматиту повинно бути індивідуальним з урахуванням вікового періоду та клінічних проявів дерматозу. Лікувальні заходи спрямовані на усунення запального процесу, а також на подовження стану клінічної ремісії та попередження рецидивів захворювання. Хворим на атопічний дерматит дітям призначають протиалергічні, протизапальні, протисвербіжні препарати, а також зовнішні засоби залежно від клінічних проявів на шкірі (примочки, анілінові барвники, пасти, мазі, креми). Хворі повинні дотримуватися гіпоалергенної дієти.
Діти, хворі на атопічний дерматит, після досягнення клінічної ремісії підлягають диспансерному нагляду з регулярним обстеженням у лікарів різних спеціальностей (педіатр, алерголог, гастроентеролог, ендокринолог, психоневролог) з метою виявлення та лікування захворювань органів травлення, санації вогнищ хронічної інфекції, проведення імунокорекції, нормалізації змін нервової системи тощо.
Для попередження загострень атопічного дерматиту важливе значення має проведення елімінаційних заходів у побуті: щоденне вологе прибирання житлових приміщень, усунення осередків цвілі на стінах, виключення контакту з домашніми тваринами, хімічними речовинами (фарби, лаки), синтетичними миючими засобами тощо. Важливим є постійний догляд за шкірою – нанесення на сухі ділянки зволожуючих засобів – емолентів (креми, мазі).
Як свідчать сучасні дослідження, за умови дотримання рекомендацій дерматолога і лікування розладів функцій внутрішніх органів і систем у суміжних фахівців у більшості дітей, хворих на атопічний дерматит, наступає стан стійкої клінічної ремісії, а надалі – повне клінічне одужання від даного дерматозу, лише в окремих пацієнтів рецидиви атопічного дерматиту можуть спостерігатися і в дорослому віці, що потребує їх ретельного обстеження та раціонального лікування.
Матеріал підготувала: професор Денисенко Ольга – завідувач кафедри дерматовенерології
