• Українська
  • English
Бронхіальна астма у дітей
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin

Бронхіальна астма у дітей

Бронхіальна астма в дітей відноситься до найбільш поширених хронічних захворювань, які значною мірою формують захворюваність, розповсюдженість патології дитячого віку та інвалідність дітей.

Дане захворювання слід розглядати не лише як медичну, але й соціальну проблему, оскільки воно служить найбільш частою причиною пропусків занять у школах, соціальної дезадаптації дитини, зниження якості життя та високою вартістю лікування. Окрім того, захворювання дитини залучає до коло соціальних проблем її батьків, родичів та оточуючих.

Незважаючи на труднощі щодо отримання якісних епідеміологічних даних, дослідження останніх років свідчать про те, що 4–8 % населення страждають від цієї патології. Серед дітей даний показник підвищується до 5–10 %, серед дорослих –коливається в межах 5–6 %. Під маскою астми ховається багато захворювань, тому так важливо провести ранню діагностику, виявити й усунути фактори ризику.

У якому випадку не можна відкладати візит до лікаря?

Якщо в дитини часті бронхіти, хрипи й свистяче дихання чути на відстані. Дитина у групі ризику, коли має схильність – алергійні риніти, повторні бронхіти, зайву вагу. Відіграє свою роль і генетичний фактор. Якщо на БА хворіють батьки – дуже висока ймовірність, що і дитина може успадкувати дане захворювання.

Бронхіальна астма (з грецької – тяжке дихання, ядуха) – алергічне захворювання, яке характеризується хронічним запаленням дихальних шляхів і діагностується за наявністю респіраторних симптомів свистячого дихання (візінгу), задишки, утруднення в грудях або кашлю, різноманітних за тривалістю та інтенсивністю, в поєднанні зі зворотною обструкцією дихальних шляхів.

З практичної точки зору представляється надзвичайно важливим визначити у дитячому віці ризик переходу бронхіальної астми у дорослий період життя, коли формуються хронічні обструктивні захворювання легень.

Серед основних предикторів (причин) реалізації такого ризику можна видокремити наступні:

  1. Вік початку захворювання
  2. Ожиріння чи ранній початок пубертату
  3. Спадкова схильність до алергічних захворювань
  4. Алергічні захворювання у ранньому дитинстві
  5. Пасивне й активне тютюнопаління

Бронхіальна астма в дитини характеризується циклічним перебігом, під час якого виділяють періоди передвісників, нападів задухи, а також періоди після нападів та між нападами. Під час періоду передвісників в дитини з бронхіальною астмою може відзначатися занепокоєння, порушення сну, головний біль, свербіж шкіри та очей, закладеність носа, сухий кашель. Тривалість періоду передвісників – від декількох хвилин до декількох діб. Власне напад задухи супроводжується відчуттям стискання в грудях і нестачі повітря, задишкою експіраторного типу. Дихання стає свистячим, з участю допоміжної мускулатури, на відстані чути хрипи. Під час нападу бронхіальної астми дитина перелякана, не може розмовляти, ловить повітря ротом. Шкіра обличчя стає блідою з вираженим ціанозом або посинінням носогубного трикутника та вушних раковин, покривається холодним потом. Під час нападу бронхіальної астми у дітей відзначається малопродуктивний кашель з важким відділенням густої, в’язкої харкотиння.

Не варто лякатися

Після прочитання всього вищезазначеного, може скластися помилкове враження про приреченість пацієнтів із астмою. Однак, на щастя, з діагнозом “бронхіальна астма” можна повноцінно жити. Головне – лікувати астму та контролювати її. Для цього від батьків дитини, яка хворіє на вище вказане захворювання вимагається бути відповідальним та уважно ставитись до здоров’я дитини. Положення Глобальної ініціативи ВООЗ з профілактики та терапії астми (GINA) визначають основні напрями лікування захворювання. Передусім – це медикаментозне лікування.

Лікарські засоби тут поділяються на дві групи:

1) ліки “швидкого реагування”, які приймають під час нападів астми;

2) контролюючі ліки, що регулярно вживаються пацієнтом для підтримки стабільного стану.

Яку саме програму варто обрати, залежить від особливостей захворювання. Але, знову ж таки, варто наголосити на неприпустимості самолікування та необхідності звернення до лікаря, перш ніж приймати самостійні рішення.

Кілька порад

  1. Оцінка і постійний моніторинг тяжкості бронхіальної астми.
  2. Усунення впливу провокуючих факторів (у тому числі алергенів).
  3. Складання індивідуального плану базисного протизапального лікування.
  4. Складання індивідуального плану лікування загострень.
  5. Ліки від астми завжди повинні бути з дитиною.
  6. Динамічне/диспансерне обстеження та спостереження.

Матеріал підготували:

професор, завідувач кафедри Олена Колоскова,

асистент Ольга Шахова,

доцент Світлана Тарнавська,

кафедра педіатрії та дитячих інфекційних хвороб

Корисно знати