Міжнародний день чорного кота відзначається щороку 17 серпня.Чорні коти насправді не одразу здобули погану репутацію, а колір їхнього хутра раніше не викликав негативу у мешканців давніх культур. До прикладу – у Давньому Єгипті богиню Бастет зображували у вигляді саме чорної кішки, а вона була захисницею жінок та домашнього вогнища, тому користувалася загальною повагою. Коти взагалі, і чорні зокрема, були улюбленими хатніми тваринами аж до середньовіччя і особливо поважали саме чорних котів мореплавці. Адже їхня присутність на кораблі означала успішне плавання, а у гризунів не було жодного шансу пошкодити корабельні снасті або запаси харчів. Ненавидіти чорних котів почали в середні віки і ця мерзенна звичка швидко розповсюдилася. Людям стало здаватися, що чорна кішка, перейшовши дорогу, віщує невдачу або навіть смерть. Крім того період середньовіччя був позначений страхом перед чаклунством та магією, а тому багато хто вірив, що саме чорні коти є помічниками в ритуалах чорної магії для відьом і чаклунів, а деякі з них можуть перетворюватися на цих тварин.
Проте не у всьому світі чорні коти можуть почути на свою адресу лайку чи прокльони. Наприклад, у Ірландії та Шотландії вони є символом удачі, в Японії незаміжні жінки зазвичай тримають вдома чорну кішку, оскільки вірять, що вона привабить до оселі гідного чоловіка. А в британському Мідлендсі чорна кішка є ідеальним весільним подарунком, що принесе щасливе життя нареченій.
Але люди схильні вірити у щось незвичне, потаємне чи «неприродне». Ми дивимося у дзеркало, коли щось забувають, сидимо перед дорогою та оминаємо кути стола. Все це – наслідок народних вірувань або забобонів, які передавалися від покоління до покоління. Більшість з цих правил уже давно втратили своє першочергове значення, але досі використовуються в побуті. Власне сам термін «забобон» означає певне упередження і полягає у тому, що ми приймаємо за реальність невідомі сили або ж здатні провіщати події чи навіть впливати на них.
Як вони виникли? Народні вірування або забобони зародилися на території України ще в дохристиянські часи. Це були особливі правила, які сформувалися на основі спостережень, і регулювали відносини людей між собою та з навколишнім світом. До того часу, як християнство прийшло на наші землі, у людей були свої вірування, які формувалися на основі спостережень багатьох поколінь. Наші предки спостерігали за явищами природи, повсякденним побутом та розробляли правила, що допомагали регулювати щоденне життя.
Оскільки людина не могла зрозуміти багато явищ так, як ми робимо це зараз, маючи наукові знання, то й предки часто пояснювали різноманітні ситуації втручанням духів та потойбічних сил. Люди жили тісними громадами, цікавилися досить обмеженим буденним колом речей, турбувалися про те, як пройде наступний рік і як взаємодіяти з природними об’єктами, що знаходяться поруч. Деякі з них, які не могли пояснити, вважали надприродними чи божественними та зводили в ранг правил чи забобон.
Якщо ж якесь із правил порушувалося, то слід було використати так звані антидоти – їх потрібно було виконати, щоб погана прикмета не здійснилась. З приходом християнства ці вірування не зникли, а лише трансформувалися. Таким чином виникла народна релігія, коли давні традиції переплелися з християнськими постулатами. Сама назва «забобон» поширилась саме від християнської церкви, коли народним віруванням хотіли додати негативного забарвлення, оскільки пояснити їх і з релігійної точки зору було неможливо.
Багато таких народних «вірувань» збереглися і донині та активно використовуються в побуті. Часто такі речі робляться несвідомо, тільки тому, що так робили батьки та прадіди.
Найпопулярніші «забобони» та їхні значення.
- Чорна кішка перебігла дорогу – трапиться нещастя.
Зародилося воно ще в часи Середньовіччя, а до наших предків прийшло приблизно у 20 столітті. За цим віруванням закріплений образ відьми, яку за переказами часто супроводжували чорні коти. І якщо дорогу перебігла чорна кішка, то ймовірно, що це й була відьма в подобі тварини.
- Посидіти перед дорогою.
Зазвичай, цей обряд проводиться напередодні довгої мандрівки – людина сідає перед виходом з дому і хвилину проводить у тиші. Вважається, що це вбереже від чогось поганого в дорозі і людина зможе щасливо повернутися додому. Адже поріг дому – це символічна межа переходу від свого, рідного до чужого та небезпечного. А для кожного з нас будинок є територією, яку ми добре знаємо, а поза ним – вже щось невідоме.
- Ввечері не можна виносити з дому сміття чи щось позичати.
Вважалося, що у вечірній час людина не захищена і може піддаватися впливу нечистої сили. «Все, що відбувається ввечері, коли вже стемніє – це не людська пора часу». Адже згідно багатьох релігій період від заходу сонця до перших півнів – період активності нечистої, потойбічної сили. Тому, коли людина щось виносить з дому ввечері, то ніби віддає це на поталу потойбічних сил.
- Не свистіти у хаті, бо не буде грошей (або закличеш нечисту силу).
У переказах та легендах свист часто супроводжує негативних міфологічних героїв, як чорт або біс. У цьому сенсі свист – це неприродний звук, який пов’язаний з нечистою силою. Для людей природно говорити звичайним голосом, а якщо ми починаємо його змінювати, шепотіти чи свистіти, то вступаємо в сферу потойбічних ритуалів. Саме тому у традиційній культурі свист здебільшого має певну демонічну природу.
- Не можна передавати речей через поріг.
Знову ж таки – наші предки вважали, що поріг у хаті це межа між своїм і чужим світом, а й між реальним і потойбічним. Згідно дуже давніх традицій колись ховали померлих під порогом їх дому. Тому передавання речей через поріг є «табу», бо поріг сприймається як межа між світами. Крім того, на порозі не дозволялося сидіти, його слід переступати.
- Потрібно подивитися у дзеркало, якщо щось забув.
Згідно з давніми віруваннями, це потрібно було зробити, щоб вберегти свій дім від чогось лихого, що може трапитися за відсутності господаря. Дзеркало здавна вважалося своєрідним порталом між світами, який йде в паралельний потойбічний світ. Тому дзеркала завішують на всі 9 днів, коли в домі помирає людина.
- Не можна дивитися у розбите дзеркало.
Вважалося, що в цьому випадку дзеркало продовжує зберігати свої властивості порталу, але зламаного і дивитися у нього було до невдачі, начебто вона прийде до людини з іншого світу. Існує навіть повір’я, що негаразди будуть переслідувати людину, яка глянула у розбите люстерко, цілих 7 років.
- Поплювати через плече, щоб не наврочити.
Цю дію виконували, щоб відвернути щось лихе або не наврочити. Слина першочергово виконувала захисну функцію, оскільки мала властивості цілющої води. Частіше за все плювали тричі через ліве плече, бо в народній уяві ліва сторона відповідає за те, що йде від лукавого.
- Постукати по дереву (часом тричі).
Властивості цього вірування у тому, щоб попередити якесь лихо або не наврочити. Дерево або деревина захищає, бо дерево є чимось стабільне, вічним. І коли ми стукаємо по дереву, то ніби звертаємося до наших предків, щоб вони нас захистили.
- Не переступати через людину, яка лежить.
У дитинстві часто говорили, що не можна переступати через когось, бо ця людина не виросте, особливо дитина. А щоб скасувати дію, потрібно переступити назад. У давнину в основі цього вірування був зв’язок з потойбічним світом. Людина начебто не виросте, бо її переступили, символічно поставивши на ній хрест.
- Впало столове приладдя – прийдуть гості.
Це цікаве вірування пов’язане з культом предків. Наприклад, на Різдво чи Великдень на столі досі залишають ложки для тих родичів, які вже померли. Тому коли падало столове приладдя, то вважалося, що це попередження, начебто хтось має прийти у дім.
- Не можна облизувати ножа.
В давнину це пояснювалося тим, що людина буде «гострою на язик». Ніж – це гострий предмет, який часто використовується для захисту. І тут спрацьовує раціональна сторона, що облизувати ножа означає наразити себе на небезпеку.
- Не можна дарувати ножі.
Магічні властивості металів вважалися дуже сильними. Наші пращури вірили, що ніж може як захистити, так і нашкодити. Дуже давно вважалося, що ковалі працюють з нечистою силою, бо мають знання, недоступні іншим людям. Тому якщо хтось дарував щось гостре та металічне, то предмет міг бути від нечистого.
- Жінка перейшла дорогу з пустим відром – до нещастя
Повне відро символізує наповненість, благодать, а пусте, навпаки, бідність та невдачу. У народній культурі є асоціація, що щось повне – це щось хороше, як повна чаша. Тому коли переходять з повними відрами, то бажають успіху та щастя. А пусте відро – дія навпаки, побажання нещастя.
- Розсипана сіль – до сварки.
Перше пояснення такого вислову є суто побутовим. Сіль завжди дуже дорого коштувала, тому коли хтось в домі її розсипав, могла виникнути сварка. Сіль, як і інші прянощі, була стратегічно важливим продуктом, який протягом століть коштував шалено великих коштів.
І на останок – постукайте тричі по дереву, сплюньте через ліве плече і сміливо йдіть виносити сміття з хати після заходу сонця. Та не забувайте поглянути у дзеркало!
Інформацію підготував к.біол.н., доцент кафедри мікробіології та вірусології Міхєєв А.О.
