Ми тішимося, коли дитина вчиться читати, писати і рахувати, і радо хвалимо за успіхи в набутті цих навичок. Але які навички можуть допомогти дитині, коли стане важко? Чи зможе дитина повідомити про свої почуття та потреби, почути і зрозуміти точку зору іншої людини, навчитися співчувати іншим людям? Ці соціальні навички не менш важливі, ніж вміння читати, писати і рахувати. З перших років життя діти природньо проявляють турботу до оточуючих. Завданням дорослих є заохочення і зміцнення такої поведінки дітей, адже доброті можна навчити. Найкращим у такому навчанні є власний приклад дорослої людини, авторитетної для дитини. Як ми ставимось один до одного в родині, як розмовляємо, чи вміємо говорити про свої почуття та просити вибачення, якщо потрібно? Повага, співчутливість і доброзичливе ставлення до інших людей батьків є природним прикладом для наслідування дітей. За даними наукових досліджень доброта активізує зони мозку, що відповідають за почуття радості, підвищує відчуття щастя, стресостійкість і самооцінку дітей.
Щоб бути добрим до іншого, перш за все, дитину слід навчити бути доброю до самої себе, тобто проявляти співчуття і любов до себе, навчитися розуміти свої почуття, поважати і підбадьорювати себе, коли складно і сумно, цінувати себе. Тоді дитині буде легше уявити себе на місці іншої людини та подумати, що вона могла б відчути в якійсь складній ситуації, а тоді вирішити, чи є спосіб допомогти оточуючим. Варто вчити дитину усвідомленому мовленню – слова стосовно інших мають бути і правдивими, і корисними, і добрими водночас. Ввічливість, чемність, вміння висловити вдячність або просити вибачення – важливі складові доброти, їх можна плекати, так само як і просте вміння казати «дякую» і «будь ласка». Здатність ставити себе на місце іншої людини, а отже розуміти її почуття і мотиви, спонукатиме дитину допомогти людині, яка цього потребує, виявляти турботу про тварин та навколишнє середовище. Якщо родина бере участь у волонтерських акціях, то варто залучати і дитину та вчити її ділитись своїм часом, ресурсами чи здібностями. Однією з найкращих сторін доброти є те, що добра людина почувається добре: кожного разу, коли ми робимо щось добре, ми приносимо щастя й іншим, і собі теж! Поговоріть про те, що відчуває дитина, коли до неї ставляться по-доброму, щоб допомогти їй розвинути вдячність. З іншого боку, як тільки дитина усвідомить, як приємно самій дарувати добре ставлення до інших, їй буде легко підтримувати таку поведінку і надалі!
В багатьох освітніх закладах впроваджують програми з навчання доброті. Кожен розділ програми навчає шести основним аспектам: повага, турбота, інклюзивність, чесність, відповідальність і мужність. Вчителі, які використовують такі навчальні програми, відчувають більше зв’язку зі своїми учнями, бачать більше доброзичливості у своїх класах, і помічають, що учні демонструють більшу емпатію і турботу один про одного, більше довіри та взаємодії, більше поваги між учнями та загалом більш позитивну культуру в школі та класі. Доброзичливість, доброта, емпатія – це не про альтруїзм, а про ключові аспекти соціального емоційного розвитку дитини. Щоб навчити дитину бути доброю, варто бути гідним прикладом такої поведінки, бути послідовним у своїх намірах, розмовляти з дитиною про важливість і цінність допомоги іншим, робити це щоденною практикою та дякувати за доброту своєї дитини.
Доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб БДМУ, медичний психолог Наталія Богуцька
