• Українська
  • English
Діагностика висипки на шкірі при запальних інфекційних захворюваннях
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin
Діагностика висипки на шкірі

Діагностика висипки на шкірі при запальних інфекційних захворюваннях

Шкіра – це  зовнішній покрив тіла людини і один з найважливіших органів, що бере участь у підтриманні гомеостазу. Вона забезпечує контакт організму людини з навколишнім середовищем, захищає від шкідливих зовнішніх впливів, бере участь у терморегуляції та обміні речовин, а також виконує сигнальні функції, реагує на дію різних зовнішніх і внутрішніх подразників, здійснює секреторні та екскреторні функції.

Поява висипань на шкірі є першою ознакою запальних інфекційних захворювань. Саме тому дослідження  висипу при інфекційних захворюваннях – це важливий діагностичний прийом, а нерідко – й прогностична ознака, яка безпосередньо вказує на очікувану тяжкість перебігу інфекційного захворювання.

В основі висипань лежить запалення, в результаті якого виникає набряк волокон колагену, розширення судин, клітинна інфільтрація і поява різних морфологічних елементів висипань.

У багатьох випадках ретельно вивчений дерматологічний анамнез допомагає правильно встановити діагноз. Тому для його правильної постановки,  необхідно брати до уваги такі характеристики висипу:

– елемент;

– морфологію (форму елементів екзантеми, чіткість або розмитість країв, розміри окремих елементів);

– кількість елементів (нерясний висип або множинні незліченні елементи);

– колір висипань;

– схильність до злиття;

– локалізацію – вказуються усі частини тіла, на яких є висип (голова тулуб, згинальні або розгинальні поверхні кінцівок, великі складки шкіри і т.д.);

– фон шкіри (незмінений, гіперемічний);

– терміни появи висипу;

– порядок висипання: одночасне розповсюдження (екзантема з’являється повністю вже в першу добу), поступове або етапне (висипання з’являється протягом декількох днів), поштовхоподібно (безладна поява нових елементів протягом декількох днів);

– тривалість і еволюцію висипання: зникнення елементів може бути безслідним або з утворенням вторинних елементів, які в ряді випадків необхідно враховувати для ретроспективної діагностики недуг;

– наявність або відсутність свербіжу чи інших суб’єктивних відчуттів у місцях висипання.

Слід пам’ятати, що в кожному окремому випадку захворювання може проявлятися атипово.

Висипання при інфекційних захворюваннях дуже різнорідні. Вони розрізняються за характером морфологічних елементів – клінічних проявів різних патологічних змін в епідермісі, гіподермі й дермі.

Виділяють первинні та вторинні елементи висипань. Первинні виникають на неушкодженій шкірі і мають значення в диференційній діагностиці на ранніх етапах захворювання. Вторинні морфологічні елементи виникають у результаті еволюції первинних елементів і мають велике значення в диференційній діагностиці інфекційних захворювань в пізніші періоди, а також для ретроспективної діагностики.

Читайте ще: Дерматоміозит як ранній прояв онкозахворювань

Діагностичний пошук розпочинається з визначення основних морфологічних елементів:

Розеольозний, розеольозно-папульозний висип може свідчити про: скарлатину, висипний тиф, паратифи А і В.

Плямистий (дрібно-плямистий, плямисто-папульозний): кір, краснуху, трихінельоз.

Геморагічний (петехії, пурпура, екхімози): менінгококцемію, сепсис.

Вузлуватий: псевдотуберкульоз, актиномікоз.

Пухирцевий: герпетичну інфекцію, везикульозний рикетсіоз.

Уртикарний: лептоспіроз, гельмінтози: аскаридоз, трихоцефальоз, стронгілоїдоз, трихінельоз, філяріоз, шистостомоз.

Висип може бути проявом як гострих, так і хронічних  інфекційних захворювань. Тому діагностична цінність екзантем при інфекційних захворюваннях неоднакова. Так, при одних недугах (кір, вітряна віспа, скарлатина) висипання бувають завжди, при інших (краснуха, тифо-паратифозні захворювання, ентеровірусна інфекція) трапляються часто     (50-70 %), при третіх (інфекційний мононуклеоз, лептоспіроз, гепатит В) спостерігаються рідко.

Таким чином, обґрунтування будь-якого клінічного дерматологічного діагнозу потрібно проводити з урахуванням можливості диференційної діагностики з  широким спектром інфекційних захворювань.

Матеріал підготували: к.мед.н. доцент кафедри дерматовенерології   Гаєвська М.Ю., лікарі-інтерни: Барковська М.В., Джіоєва А.Т., Бондарчук В.В.

Корисно знати