Шкіра – це зовнішній покрив тіла людини і один з найважливіших органів, що бере участь у підтриманні гомеостазу. Вона забезпечує контакт організму людини з навколишнім середовищем, захищає від шкідливих зовнішніх впливів, бере участь у терморегуляції та обміні речовин, а також виконує сигнальні функції, реагує на дію різних зовнішніх і внутрішніх подразників, здійснює секреторні та екскреторні функції.
Поява висипань на шкірі є першою ознакою запальних інфекційних захворювань. Саме тому дослідження висипу при інфекційних захворюваннях – це важливий діагностичний прийом, а нерідко – й прогностична ознака, яка безпосередньо вказує на очікувану тяжкість перебігу інфекційного захворювання.
В основі висипань лежить запалення, в результаті якого виникає набряк волокон колагену, розширення судин, клітинна інфільтрація і поява різних морфологічних елементів висипань.
У багатьох випадках ретельно вивчений дерматологічний анамнез допомагає правильно встановити діагноз. Тому для його правильної постановки, необхідно брати до уваги такі характеристики висипу:
– елемент;
– морфологію (форму елементів екзантеми, чіткість або розмитість країв, розміри окремих елементів);
– кількість елементів (нерясний висип або множинні незліченні елементи);
– колір висипань;
– схильність до злиття;
– локалізацію – вказуються усі частини тіла, на яких є висип (голова тулуб, згинальні або розгинальні поверхні кінцівок, великі складки шкіри і т.д.);
– фон шкіри (незмінений, гіперемічний);
– терміни появи висипу;
– порядок висипання: одночасне розповсюдження (екзантема з’являється повністю вже в першу добу), поступове або етапне (висипання з’являється протягом декількох днів), поштовхоподібно (безладна поява нових елементів протягом декількох днів);
– тривалість і еволюцію висипання: зникнення елементів може бути безслідним або з утворенням вторинних елементів, які в ряді випадків необхідно враховувати для ретроспективної діагностики недуг;
– наявність або відсутність свербіжу чи інших суб’єктивних відчуттів у місцях висипання.
Слід пам’ятати, що в кожному окремому випадку захворювання може проявлятися атипово.
Висипання при інфекційних захворюваннях дуже різнорідні. Вони розрізняються за характером морфологічних елементів – клінічних проявів різних патологічних змін в епідермісі, гіподермі й дермі.
Виділяють первинні та вторинні елементи висипань. Первинні виникають на неушкодженій шкірі і мають значення в диференційній діагностиці на ранніх етапах захворювання. Вторинні морфологічні елементи виникають у результаті еволюції первинних елементів і мають велике значення в диференційній діагностиці інфекційних захворювань в пізніші періоди, а також для ретроспективної діагностики.
Читайте ще: Дерматоміозит як ранній прояв онкозахворювань
Діагностичний пошук розпочинається з визначення основних морфологічних елементів:
Розеольозний, розеольозно-папульозний висип може свідчити про: скарлатину, висипний тиф, паратифи А і В.
Плямистий (дрібно-плямистий, плямисто-папульозний): кір, краснуху, трихінельоз.
Геморагічний (петехії, пурпура, екхімози): менінгококцемію, сепсис.
Вузлуватий: псевдотуберкульоз, актиномікоз.
Пухирцевий: герпетичну інфекцію, везикульозний рикетсіоз.
Уртикарний: лептоспіроз, гельмінтози: аскаридоз, трихоцефальоз, стронгілоїдоз, трихінельоз, філяріоз, шистостомоз.
Висип може бути проявом як гострих, так і хронічних інфекційних захворювань. Тому діагностична цінність екзантем при інфекційних захворюваннях неоднакова. Так, при одних недугах (кір, вітряна віспа, скарлатина) висипання бувають завжди, при інших (краснуха, тифо-паратифозні захворювання, ентеровірусна інфекція) трапляються часто (50-70 %), при третіх (інфекційний мононуклеоз, лептоспіроз, гепатит В) спостерігаються рідко.
Таким чином, обґрунтування будь-якого клінічного дерматологічного діагнозу потрібно проводити з урахуванням можливості диференційної діагностики з широким спектром інфекційних захворювань.
Матеріал підготували: к.мед.н. доцент кафедри дерматовенерології Гаєвська М.Ю., лікарі-інтерни: Барковська М.В., Джіоєва А.Т., Бондарчук В.В.
