• Українська
  • English
Гострі респіраторні захворювання
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin

Гострі респіраторні захворювання

Гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) – збірна група захворювань, спричинених широким спектром інфекційних збудників і поєднаних спільними особливостями щодо ураження дихальних шляхів. ГРЗ – широке поняття, що включає респіраторні хвороби вірусного та бактерійного походження, в тому числі й такі, що проявляються синдромом локального ураження дихальних шляхів – ларингіт, тонзиліт, фарингіт, бронхіт тощо.

Поряд із терміном ГРЗ існують і такі поняття, як гостре респіраторне вірусне захворювання (ГРВЗ), гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ). Тому термін «ГРЗ» слід застосовувати у разі підозри на не вірусну етіологію захворювання, тоді як термін «ГРВЗ» свідчить про вірусне походження захворювання з відповідними наслідками.

ГРЗ – найбільш поширені інфекційні захворювання, що вражають усі вікові групи населення. Серед причин тимчасової втрати працездатності вони посідають 1-ше місце – навіть у міжепідемічний період на них хворіє 1/6 частина населення планети. В Україні щорічно на ГРЗ хворіють 10-14 млн осіб, що становить 25-30% усієї та близько 75-90% інфекційної захворюваності у країні. Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) відзначають, що ця найпоширеніша в людській популяції група захворювань в останні роки має постійну тенденцію до збільшення. Соціальні причини, пов’язані з глобальним процесом постійного зростання урбанізації, більш тісні контакти людей практично в будь-якій точці земної кулі та посилення міжконтинентальних міграційних процесів сприятимуть подальшому поширенню ГРЗ.

Для ГРЗ властиві 2 форми епідемічного процесу – спорадичні захворювання та епідемічні спалахи. У період епідемічного спалаху відзначається переважання певної нозології, однак ніколи етіологічна структура не буває однорідною. Навіть під час епідемії грипу реєструються й інші ГРЗ. Тим більше у міжепідемічний період грипу сезонне підвищення захворюваності на ГРЗ завжди має «строкату» структуру, в якій зазвичай відстежуються збудники, що мають найбільше клінічне та епідеміологічне значення.

Обидві групи захворювань постійно поповнюються новими представниками, які можуть стати причиною тяжкої патології. При ГРВЗ особа з клінічними проявами захворювання завжди є джерелом інфекції. Виділення збудника відбувається уже в період інкубації, однак найбільша небезпека виникає саме на початку гострого періоду. Тривалість виділення вірусу іноді може становити 1–2 міс і довше. Проте, якщо ще донедавна джерелом інфекції при ГРВЗ вважалася лише людина, то нині зараження, для прикладу, деякими варіантами вірусу грипу можливе від птахів, свиней із модифікацією та шляхів передавання.

Повітряний шлях передавання збудника, висока сприйнятливість населення практично до всіх вірусів – збудників ГРВЗ – зумовлює основну епідеміологічну особливість – швидкість та широту їхнього розповсюдження. Вони практично необмежені, суттєво зростають в умовах у періоди сезонного імунодефіциту, що виникає в зимовий та зимово-весняний періоди. Іноді спалахи можуть виникати й у більш ранній період, хоча це швидше виняток, ніж правило.

Крім повітряно-крапельного механізму передавання, при деяких ГРВЗ можливі й інші шляхи поширення. Для аденовірусної інфекції може реалізовуватися фекально-оральний механізм, для респіраторно-синцитійної інфекції (РС – інфекції) – контактно-побутовий. За умов впровадження у практичну медицину новітніх технологій виявлені й незвичні шляхи передавання – за допомогою різноманітних трансплантатів. Особливо значущий останній шлях передавання виявився для групи герпесвірусів. Крім того, деякі види ГРВЗ набувають характеру нозокоміальної інфекції. Насамперед це стосується РС – інфекції в дитячих стаціонарах, легіонельозу.

Більшості ГРВЗ властива сезонність, максимальний рівень захворюваності реєструється в осінньо-зимову, зимово-весняну, а ентеровірусної – у весняно-літню пору року. Однак можуть виникати поодинокі спалахи, наприклад парагрипу, аденовірусної інфекції також у літню пору.

SARS

«Нетипова пневмонія», або SARS — нове інфекційне захворювання, яке виникло в середині листопаду 2002 р. в Південному Китаї, провінції Гуандун, та поширилося на території 29 держав світу. Вперше описане лікарем К. Урбані в Гонконзі. Офіційно повідомлено про 8422 випадки захворювання, серед яких понад 900 мали летальний кінець. Після 2004 р. повідомлень про захворювання на SARS не було.

Збудником хвороби є новий штам РНК-вмісного коронавірусу тварин, який став патогенним для людини внаслідок мутацій. Джерелом інфекції є хвора людина, не виключаються також деякі тварини. Шлях передавання – краплинний або повітряно-пиловий (вірус виділяється не лише із секретом дихальних шляхів, а й з сечею та калом). Хворіють переважно особи молодого і середнього віку, рідко – діти (значно легше), особи похилого віку. Не виключається штучне походження вірусу.

Коронавірусна інфекція

Тяжкість перебігу коронавірусної інфекції корелює з віком хворого. У дітей до 3-річного віку захворювання характеризується гострим початком зі значним токсикозом, тяжким ураженням ВДШ у вигляді назофарингіту, з можливим поширенням запального процесу на гортань і трахею (ларинготрахеїт). У 80% дітей молодшого віку хвороба ускладнюється розвитком стенозуючого ларингіту (несправжній круп).

У дітей більш старшого віку хвороба починається поступово, симптоми токсикозу відсутні, катаральний синдром характеризується ринітом зі слизистим секретом. Інколи спостерігаються симптоми гастроентериту. На відміну від дітей, у дорослих хвороба характеризується помірним токсикозом, ринофарингітом з рясним слизистим секретом, іноді розвивається ларингіт.

Коронавірусна хвороба

Коронавірусна хвороба 2019 (англ. Coronavirus disease 2019, абревіатура Covid-2019 або COVID-19, яка затверджена як офіційна скорочена назва, також Гостра респіраторна хвороба, яку спричинює коронавірус SARS- CoV-2 англ. SARS-CoV-2 acute respiratory disease; стара назва Гостра респіраторна хвороба, яку спричинює коронавірус 2019-nCoV англ. 2019-nCoV acute respiratory disease) – інфекційна хвороба, яка виникла вперше у грудні 2019 року в портовому місті Ухань, Китай.

Організаційні заходи під час сезонного підвищення захворюваності ГРВЗ:

Як запобігати зараженням ГРВЗ:

  • уникайте контакту з особами, що мають прояви грипозної інфекції;
  • обмежте відвідування місць великого скупчення людей;
  • часто провітрюйте приміщення;
  • часто мийте руки з милом;
  • не торкайтеся очей, носа, рота немитими руками;
  • уникайте обіймів, поцілунків і рукостискань;
  • прикривайте ніс і рот під час чхання або кашлю одноразовою серветкою, яку зразу ж після використання потрібно викинути;
  • якщо у людини є симптоми грипу, то необхідно триматися від неї на відстані не менше двох метрів.

Як батьки можуть запобігати зараженню дітей ГРВЗ:

  • навчіть дітей регулярно мити руки з милом щонайменше 20 секунд;
  • батьки також повинні виконувати цю процедуру, що служить добрим прикладом для дітей;
  • навчіть дітей кашляти і чхати в серветку або руку (згин ліктя);
  • навчіть дітей не підходити до хворих ближче, ніж на півтора-два метри;
  • хворі діти мають залишатися вдома (не відвідувати дошкільні установи й школи);
  • дітям і батькам слід утримуватися від відвідування місць скупчення людей.

За перших ознак ГРВЗ слід звернутися до лікаря і не займатися самолікуванням.

Матеріал підготував: Володимир Володимирович Безрук,

доцент кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини

Корисно знати