Лікарі і філософи Стародавньої Греції і Риму пов’язували старість з ослабленням розуму, однак тільки 1901 року німецький психіатр Алоїз Альцгеймер виявив випадок хвороби, яку згодом назвали його ім’ям.
21-го вересня, починаючи з 1994р., за ініціативи Міжнародної організації з боротьби з хворобою Альцгеймера, у світі відзначають Всесвітній день боротьби з хворобою Альцгеймера (World Alzheimer’s Day). В цей день фахівці усіх країн намагаються привернути увагу суспільства до цього непростого захворювання, підвищити обізнаність населення щодо зазначеної патології та оскаржити стигму стосовно людей, які живуть з хворобою Альцгеймера та деменцією. З 2012 р. вересень вважають Всесвітнім місяцем Альцгеймера.
Хвороба Альцгеймера – невиліковна хвороба, яка призводить до неможливості психічної діяльності й повного знищення інтелекту. Найчастіше, розвивається в осіб старше 65 років, характеризується поступовим, практично непомітним початком порушень, розладами пам’яті та вищих кіркових функцій, комплексом невропатологічних симптомів.
Хвороба Альцгеймера є найбільш поширеною причиною деменції – на неї припадає 60-70% усіх випадків розвитку деменції. Деменція – це прогресуючий або хронічний синдром, при якому відбувається деградація і руйнування здатності мислити (тобто когнітивної функції) більшою мірою, ніж це відбувається при нормальному перебігу процесу старіння. Тому вона є однією з основних причин інвалідності і залежності серед літніх людей у всьому світі. Деменція має фізичний, психологічний, соціальний і економічний вплив не тільки на страждаючих від неї людей, але і на людей, які здійснюють догляд за ними, на сім’ї і суспільство в цілому. На сьогодні у світі проживає близько 50 млн. осіб із деменцією. Щорічно виявляється майже 10 млн. нових випадків захворювання. За прогнозами експертів, ця цифра буде неспинно зростати і до 2050 р. досягне 115 млн. осіб.
Існує кілька теорій, які намагаються пояснити розвиток захворювання, проте і нині залишається відкритим питання: чому виникає хвороба Альцгеймера?
Першими проявами хвороби Альцгеймера можуть бути: втрата пам’яті, труднощі при виконанні знайомих завдань, проблеми з мовою, дезорієнтація в часі і місці, погане або слабке судження, проблеми з абстрактним мисленням, неправильне розміщення речей, зміни в настрої або поведінці. Захворювання супроводжується соціальною та професійною дезадаптацією.
Клінічний діагноз хвороби Альцгеймера базується на ретельному аналізі анамнезу життя пацієнта, його родичів і клінічних спостережень, при цьому враховуються характерні неврологічні та нейропсихологічні ознаки і виключаються альтернативні діагнози.
Хворим призначають пройти психометричне обстеження за когнітивними шкалами. Різні тести й проби дозволяють оцінити здатність до запам’ятовування, відтворення слів і малюнків, впізнавання образів, вирішення інтелектуальних завдань тощо. До таких досліджень відносяться: коротка шкала оцінки психічного статусу (MMSE); шкала CERAD; нейропсихологічне дослідження. Найчастіше порушення при хворобі Альцгеймера зачіпають вісім доменів: пам’ять, мовні навички, здатність сприймати навколишнє, конструктивні здібності, орієнтування в просторі, часі й власній особистості, навички вирішення проблем, функціонування, самозабезпечення.
При встановленні діагнозу “хвороба Альцгеймера” невролог спирається на скарги пацієнта або супроводжуючої його особи, виявляє характерні симптоми хвороби Альцгеймера, з’ясовує сімейну історію захворювання, призначає ряд додаткових лабораторних та інструментальних методів дослідження. Для того, щоб відрізнити хворобу від інших нозологій і різновидів деменції, використовуються складні методи медичної візуалізації – магнітно-резонансна томографія, однофотонна емісійна комп’ютерна томографія або позитрон-емісійна томографія. Для правильної постановки діагнозу рекомендується також консультація психотерапевта. Для встановлення остаточного діагнозу ознаки хвороби Альцгеймера повинні виявлятися не менше 6 місяців поспіль.
Диференціальна діагностика хвороби Альцгеймера проводиться з судинною деменцією, синдромом м’якого когнітивного зниження, хворобою Паркінсона, мультисистемною дегенерацією, хворобою Крейтцфельдта-Якоба, пухлиною головного мозку тощо.
У лікуванні хвороби Альцгеймера застосовують кілька терапевтичних стратегій (холінергічну, глутаматергічну, нейротрофічну), які спрямовані на підвищення життєздатності нейронів. Основні методи лікування – медикаментозні. Медикаментозна терапія покращує функціональні можливості, полегшує когнітивні й поведінкові симптоми. Згодом ефект фармакотерапії знижується. Лікування хвороби Альцгеймера здійснюється в неврологічному відділенні або в спеціалізованих установах.
Специфічних заходів профілактики хвороби Альцгеймера на сьогоднішній день немає. Але доведено, що запобігти розвитку та сповільнити прогресування старечого недоумства можна, використовуючи медичні препарати або харчові добавки. Для покращення роботи мозку та відтермінування старіння мозку можна порекомендувати:
- фізичну активність, що включає щоденну ранкову гімнастику, прогулянки на свіжому повітрі, плавання, легкий біг, їзду на велосипеді тощо;
- збалансоване харчування і дієту, що виключає жирні, смажені, копчені продукти, обмеження споживання солі й цукру, перевагу слід віддавати овочам, фруктам, нежирному м’ясу і рибі, кашам, молочнокислим продуктам;
- достатнє вживання вітамінів (особливо, групи В);
- відмову від спиртних напоїв;
- щоденні вправи на тренування пам’яті (вивчення іноземних мов, рішення кросвордів і головоломок, заучування телефонних номерів, дат, віршів тощо).
У людей симптоми хвороби Альцгеймера розвиваються поступово. Лише 3% пацієнтів діагностуються вчасно з хворобою Альцгеймера. Це їм дає можливість прожити з даною хворобою до 14 років. У той же час, якщо у пацієнта відтягувати момент діагностики, то тривалість життя скорочується до 7 років. Тому якщо ви запідозрили у своєї близької людини перші прояви хвороби Альцгеймера або ж порушення розумової діяльності, зверніться за медичною допомогою.
Наразі в Україні наявні препарати для сповільнення прогресування даного захворювання. Більше того, проводяться міжнародні клінічні дослідження з новими молекулами. Тому, сподіваємося, що у найближчому майбутньому будемо мати набагато більш ефективні ліки, і це буде доволі скоро.
Підготувала доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії
та медичної психології Яремчук Оксана Борисівна
