Всі ми з вами є свідками тотального захоплення інтернетом. Це явище в останні роки набуло справді вражаючого розмаху. Будучи невичерпним джерелом інформації, інтернет приваблює в першу чергу дітей і підлітків. Вони прагнуть почерпнути з його глибин якомога більше спілкування, ігор, мультфільмів, розваг – і тому багато часу проводять у віртуальному просторі, часто на противагу реальному життю. Активним іграм на свіжому повітрі, живому спілкуванню з ровесниками все більше дітей протиставляють онлайн-спілкування та мережеві ігри.
Інтернет сам по собі не є хорошим чи поганим – це просто частина світу, який нас оточує. Багато в чому він корисний і потрібний. Те, що сучасні діти деякий час проводять онлайн і черпають інформацію з інтернету – це нормально. Якщо поведінка дитини не змінилась, успішність у школі не погіршилась, настрій і самопочуття хороші – причин для тривоги, швидше за все, немає.
Але якщо дитина стала проводити за комп’ютером більшe часу, ніж раніше (більше 6 годин на тиждень) мова йде вже про інтернет-залежність. Інтернет-залежність називають аддикцією, тобто відхиленням у поведінці, за якого в людини порушується відчуття реальності, втрачається відчуття часу і критичне мислення, обмежується управління своїми вчинками. Дитина стає менш активною, порушується сон, апетит, змінюється звичний режим дня.
Батьків повинно насторожити те, що віртуальне спілкування для дитини стало важливішим за реальне. Вона перестала виходити на прогулянки, іноді пропускає школу, спостерігається агресивність при спробі батьків вимкнути комп’ютер. Якщо за неможливості бути онлайн дитина тривожна, пригнічена, постійно згадує про справи в мережі. Часто такі діти неохоче розповідають aбо взагалі приховують, чим займаються в мережі, що шукають і в що грають.
Для підлітків найбільш характерні три форми інтернет-залежності: ігрова, постійне спілкування на форумах, у чатах та соціальних мережах на противагу живому спілкуванню та навязливий веб-серфінг – хаотичні переходи з сайту на сайт без конкретної мети.
У школярів підліткового віку залежність від інтернету може говорити також про наявність психологічних проблем – нереалізованості в колі спілкування, проблемних відносин у родині, труднощів з навчанням, від яких підліток поринає в більш успішне віртуальне життя.
Як не прикро інтернет-залежність зараз спостерігається навіть у малюків – дошкільнят. Один із трьох починає використовувати планшети і смартфони до того як починає говорити. На жаль, іноді самі батьки формують у них основу майбутньої інтернет-залежності, перекладаючи власні функції виховання і розвах своїх дітей на веселий мультфільм або розвиваючу гру в планшеті.
Механізм формування інтернет-залежності дуже схожий з нікотиновою, алкогольною та наркотичною. Вона викликає психічну та фізичну залежність. Недавні дослідження показали, що цифрові технології впливають на ті ділянки кори головного мозку, що відповідають за виконавче функціонування, у тому числі і за імпульсивний контроль – так само, як і кокаїн.
Технології здійснюють збуджуючу дію, що підвищує рівень дофаміну – нейромедіатора, який забезпечує відчуття задоволення і найбільш задіяний в динаміці адекватності, що обумовлює механізм психологічної халежності. Цей ефект вчені називають «електронним кокаїном», або «цифровим героїном».
Не дивно, що буває так складно відірвати дітей від екранів і пояснити їм, що час користування гаджетами закінчився. Клінічні дослідження демонструють, що екрани збільшують депресію, неспокій та агресію і навіть можуть призвести до психо-невротичних розладів, при яких людина втрачає зв’язок з реальністю. У деяких країнах (США, Китай) інтернет-залежність стала настільки поширеною, що вчені пропонують відносити її до числа захворювань. У США навіть створена спеціалізована клініка для лікування людей з надмірною прихильністю до онлайн-ігор та соцмереж, тому що коли дитина пересікає межу залежності, лікування може бути дуже складним.
Як же запобігти виникненню цієї проблеми? Психологи, які займаються розвитком дітей, розуміють, що здоров’я дітей включає в себе соціальні зв’язки, творчі ігри, які ровивають увагу та взаємодію з реальним світом та природою. На жаль захоплюючий світ екранів гальмує ці процеси розвитку. Тому вони радять гру Minecraft замінити на Lego, замість IPad почитати книгу, частіше бути на природі і займатися спортом впротивагу ТВ.
Діти більш схильні до аддикції, якщо почувають себе одинокими, чужими, нікому не потрібними. Дуже важливо, щоб всі свої захоплення дитина могла обговорювати з батьками, зустрівши живий відгук і небідробний інтерес – тоді їй не прийдеться шукати однодумців у віртуалі.
Варто, щоб в житі дитини було багато захоплень і активностей, які б займали її час і були б насправді цікаві. Запропонуйте їй займатися разом з батьками спортом, поповніть запас домашніх настільних ігор та розваг. Не забувайте і про те, що батьки – найкращий приклад для дитини. Тому вимкніть комп’ютер і сходіть усією родиною на пікнік, до музею, чи просто відкрийте для себе нові туристичні маршрути. Це стане найкращою профілактикою інтернет-залежності.
Дитина, у якої є схильність до творчості і привязаність до своєї сімї, має меншу ймовірність втекти в світ цифрових фантазій.
З чого розпочати профілактику інтернет-залежності? Найперше, це не залишати без уваги перші етапи знайомства дитини з інтернетом, поясніть їй основні правила онлайн-життя, встановити чіткі рамки користування інтернетом. При чому постарайтеся обійтися без заборон, тому що їх дитина захоче порушувати найбільше. Постійно стежте за активністю дитини в соцмережах. Не обов’язково встановлювати тотальний контроль, досить регулярно переглядати оновлення її сторінок, брати участь у обговореннях. Якщо все-таки проблема інтернет-залежності вже виникла, першим і найбільш важливим кроком є встановлення так званого батьківського контролю. Це спеціальний софт, за допомогою якого можна контролювати час перебування дитини в інтернеті, які сайти вона відвідує, що робить. Такі програми батьківського контролю здатні не тільки інформувати батьків про діяльність дитини, але й регулювати час її перебування в мережі, блокувати ті чи інші сайти або встановлювати допустиму тривалість роботи на них.
Кандидат медичних наук, доцент кафедри біоорганічної і біологічної хімії
клінічної біохімії БДМУ Дікал Мар’яна Вікторівна
