Мобінг — психосоціальне явище серед дорослих. Це систематичне психологічне переслідування працівника у колективі, яке відрізняється тривалістю, повторюваністю та спрямованістю на ізоляцію, приниження або витіснення з організації. На відміну від конфлікту, мобінг не є симетричним — це форма психологічного насильства, що має ознаки структурного насилля.
Вперше термін “мобінг” у трудовому контексті описав Лейманн (Heinz Leymann, 1990), який підкреслював його руйнівний вплив на психічне здоров’я.
Мобінг проявляється через:
- приниження, сарказм, підрив репутації;
- соціальну ізоляцію на робочому місці;
- ігнорування професійних заслуг;
- надмірний контроль або дискредитацію результатів роботи;
- розповсюдження чуток;
- створення ворожої атмосфери.
Мобінг може здійснюватися:
- згори вниз (керівник цькує підлеглого),
- знизу вгору (колектив проти керівника),
- по горизонталі (між співробітниками одного рівня).
Агресори часто мають:
- високий рівень тривоги, потребу в домінуванні,
- схильність до маніпуляції,
- страх конкуренції,
- нарцисичні або пасивно-агресивні риси.
Жертви:
- емпатичні, професійно компетентні,
- схильні до перфекціонізму,
- мають труднощі з побудовою кордонів,
- можуть бути «інакшими» за віком, етносом, гендером або світоглядом.
Організаційні чинники:
- Авторитарна або хаотична корпоративна культура, де немає чітких правил і механізмів захисту.
- Низький рівень психологічної безпеки в колективі.
- Недостатній контроль з боку керівництва, відсутність політики щодо булінгу.
- Системна нерівність, коли певні групи працівників стають мішенню (наприклад, жінки в патріархальній структурі).
Мобінг може призводити до розвитку:
- депресивного епізоду,
- генералізованого тривожного розладу,
- посттравматичного стресового розладу (ПТСР),
- професійного вигорання,
- психосоматичних порушень (головний біль, порушення сну, гіпертензія, ГІТ-скарги).
У хронічних випадках — зниження працездатності, суїцидальні думки та наміри, потреба в медико-психіатричній допомозі.
Цифровий мобінг може здійснюватися через:
- корпоративні месенджери (іронічні реакції, ігнорування в чатах),
- службову електронну пошту (публічне приниження),
- соціальні мережі (поширення особистої або маніпулятивної інформації).
Такі прояви залишають цифрові сліди, але складно трактуються як насильство без чіткої політики організації.
Психокорекція та профілактика:
Індивідуальна допомога:
- психотерапія (КПТ),
- фармакотерапія за потреби (анксіолітики, антидепресанти),
- тренінги зі встановлення психологічних кордонів.
Організаційні інтервенції:
- чіткі політики щодо булінгу,
- анонімні канали для скарг,
- HR-підтримка та послуги корпоративного психолога,
- навчання менеджерів із конфліктології та етики.
Колективні програми:
- створення культури взаємоповаги,
- корпоративні правила комунікації,
- регулярні оцінки психологічного клімату.
Мобінг серед дорослих — це не просто конфлікт, а форма структурного насильства з серйозними наслідками для психічного здоров’я та професійного функціонування. Його профілактика вимагає системної роботи на індивідуальному, міжособистісному та організаційному рівнях. Ефективна протидія мобінгу — це маркер зрілості корпоративної культури й показник соціального здоров’я суспільства загалом.
Інформація підготовлена доцентом кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Світланою Русіною.
