Фолатний цикл являє собою фундаментальний метаболічний шлях одновуглецевого обміну, належне функціонування якого є важливою передумовою для підтримки стабільності геному, регуляції експресії генів та забезпечення нормального перебігу репродуктивних процесів. Надходячи в організм, незамінний мікронутрієнт вітамін В₉ (фолієва кислота) піддається відновленню за участі ферменту дигідрофолатредуктази з утворенням біологічно активної форми – тетрагідрофолієвої кислоти (THF). Основна біохімічна функція THF полягає у міжмолекулярному перенесенні одновуглецевих груп, зокрема метильних, оксиметильних та формільних залишків. Завдяки цій здатності THF виступає незамінним фактором у біосинтезі нуклеотидів, ДНК, РНК, взаємоперетворенні амінокислот гліцину та серину, а також у синтезі важливих біологічних сполук, таких як холін, креатин та адреналін. THF слугує джерелом для утворення 5,10-метилен-тетрагідрофолату (5,10-метилен-THF), який є безпосередньо необхідним для синтезу тимідилату та бере активну участь у метаболізмі гомоцистеїну.
Метилентетрагідрофолатредуктаза (MTHFR) каталізує відновлення 5,10-метилен-THF у 5-метилтетрагідрофолат (5-MTHF) який забезпечує перенесення метильних груп для реметилювання гомоцистеїну до метіоніну, за участі ферменту метіонінсинтаза та вітаміну B₁₂, який слугує безпосереднім попередником для біосинтезу універсального донора метильних груп S-аденозилметіоніну (SAM).
Центральним регуляторним вузлом фолатного циклу є фермент метилентетрагідрофолатредуктаза, будь-яке зниження функціональної активності даного ферменту створює біохімічний блок, який обмежує утворення основної циркулюючої форми фолатів. Дефіцит фолатів є тригерним чинником, що запускає каскад патологічних змін на судинному, клітинному та тканинному рівнях.
Найчастіше відмічаються два поліморфізми в гені MTHFR людини – це C677T та A1298C, що призводять до зниження їх функціональної активності, порушення фолатного циклу, накопичення гомоцистеїну в клітинах і підвищення рівня гомоцистеїну в плазмі крові, який має виражену тромботичну, токсичну, атерогену дію і обумовлює підвищений ризик розвитку ряду патологічних процесів, таких як, пригнічення клітинного поділу та неефективний еритропоез, розвиток мегалобластної анемії, фетоплацентарна недостатність, передчасне відшарування нормально розташованої плаценти, пізній гестоз. Пренатальна смерть і дефекти розвитку плода – незарощення нервової трубки Spina bifida (розщеплення хребта), аненцефалії, деформації лицьового скелета.
Інформацію підготувала доцент закладу вищої освіти кафедри біоорганічної
і біологічної хімії та клінічної біохімії Мар’яна ДІКАЛ
