Доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри госпітальної терапії Чернівецького медичного інституту у 1950-1951 та 1952-1971 роках. Був засновником терапевтичного товариства Буковини спільно з професором Н.Б. Щупаком та гастроентерологічної наукової школи в Чернівецькому медичному інституті. Корінний одесит. Народився 27 лютого 1898 року в Одесі. У 1920 році закінчив Одеську державну медичну академію і був призначений асистентом кафедри факультетської терапії. У роки війни (1941-1944) був начальником евакогоспіталю, а згодом – головним терапевтом всіх евакогоспіталів, що дислокувалися на території Кемеровської області РРФСР. Професор Трігер В.А. був глибоко переконаний в тому, що стати хорошим лікарем можна лише працюючи з важкими хворими. Так і було під час війни, коли він зі своїми колегами по декілька діб на виходили з госпіталю, надаючи допомогу вкрай важким пацієнтам та важко пораненим. По суті вони жили в госпіталях, де працювали. Після війни з 1944 по 1950 рік Володимир Адольфович завідував кафедрою факультетської терапії Одеського медінституту. У 1944 році захистив докторську дисертацію «Про зміни печінки та жовчовивідних шляхів при гастродуоденітах». У 1946 році йому присвоєно вчене звання професора. У 1950 році наказом Міністра охорони здоров’я УРСР призначений завідувачем кафедри госпітальної терапії Чернівецького медичного інституту. Через рік повернувся в Одесу. Проте вже з 1952 року очолював кафедру госпітальної терапії Чернівецького медінституту аж до 1971 року. Автор 50 наукових праць. Підготував 3 докторів та 18 кандидатів наук. Нагороджений медалями «За доблесну працю», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» та знаком «Відмінник охорони здоров’я». Професор Трігер В.А. заслужено користувався загальною повагою і великим авторитетом серед науковців, у студентів та хворих, а особливо у практичних лікарів. Дільничні терапевти, що працювали в поліклініках міста, приходили в стаціонар на обходи професора, які він постійно проводив, та з великим задоволенням відвідували його лекції, на яких він ділився своїми знаннями та досвідом. У роботі зі студентами він наголошував на більшій необхідності навчати, ніж опитувати. Наукові дисертаційні роботи, що виконувалися під його керівництвом мали різне спрямування. Професор Трігер В.А. очолював гастроентерологічний, кардіологічний та ендокринологічний напрями. В роботах кардіологічного спрямування вивчався стан гемодинаміки, системи зсідання крові та фібринолізу при різних захворюваннях, що залишається актуальним і сьогодні. За його активної участі відбувалося становлення кардіологічної служби в Чернівцях. Професор Трігер В.А. був однією із центральних постатей у медичних та культурних колах Чернівців та Буковини.
Зовні стриманий і небагатослівний, у колі друзів Володимир Адольфович перевтілювався у веселого і дотепного справжнього одесита. Він був палким книголюбом, мав чудову домашню бібліотеку. Був великим шанувальником музики та театру. Разом з друзями та колегами сім’я Трігерів часто відвідувала концерти у Чернівецькій філармонії, де на той час часто виступали музиканти світового рівня – піаніст Святослав Ріхтер , скрипаль Давид Ойстрах та багато інших. У зв’язку із частим відвідуванням філармонічних концертів за подружжям Трігерів були зарезервовані їх улюблені місця і вони не залишались пустими. Щороку під час відпустки сім’я Трігерів їздила до Москви, Ленінграду, Одеси, Києва, де відвідувала прем’єрні спектаклі та концерти. Своїми враженнями від побаченого та почутого по приїзду до Чернівців вони ділилися в колі друзів та однодумців. Після виходу на пенсію подружжя Трігерів повернулося до Одеси. Проте в рідному для них місті вони не знайшли очікуваного спокою та задоволення, про які мріяли. Згодом вони переїхали до Ленінграду до далеких родичів, так як своїх дітей у них не було. До кінця своїх днів вони із сумом згадували Чернівці, де пройшли зрілі роки життя, місто, де залишились друзі, колеги, люди, що з пошаною і вдячністю пам’ятали подружжя Трігерів.
Професор Трігер В.А. вніс значний вклад у розвиток медичної науки і практики нашої країни. Тисячі людей вдячні йому за врятовані життя під час війни 1941-1945 років та в мирний час. В день 125-річчя з дня народження з великою вдячністю та пошаною його згадують випускники Чернівецького медичного інституту – лікарі, науково-педагогічні працівники, з якими він щедро ділився своїми знаннями та досвідом під час лекцій, клінічних обходів, на засіданнях терапевтичного товариства та публікаціях в наукових виданнях.
