• Українська
  • English
«Пластик і довкілля: чи виживе «целофанове» покоління?»

«Пластик і довкілля: чи виживе «целофанове» покоління?»

“Коли винайшли поліетилен, він видався нам великим благом і не в останню чергу – для харчової промисловості. Але зараз усе частіше звертають увагу негативні властивості цього матеріалу. Це класичний приклад того, як короткостроковий розв’язок проблеми позначається на майбутньому” – так сказав про винахід поліетилену професор Тім Ланг, уповноважений з природніх ресурсів і землекористування Комітету зі стійкого економічного розвитку США.

Саме так, спершу поліетиленові пакети створили, щоб врятувати планету, а тепер вони одні з головних забруднювачів довкілля.

Поліетиленові пакети, які є в кожному будинку, сьогодні є чимось звичним і незамінним – це неначе телевізор чи мобільний телефон. Однак колись людству обходитися без цих пакетів…. І тепер настав час від них відмовитися знову.

Майже столітня історія поліетиленових пакетів досить цікава і поважна та має безліч версій власне винаходу цього матеріалу. Одна з них стосується  випадкового отримання поліметилену німецьким вченим Гансом фон Пехманном ще в 1899 році. Також відомо, що російські вчені ще раніше ставили досліди з полімеризацією, проте неефективно. Відкриття самого поліетилену приписують інженерами Еріку Фосету і Реджинальду Гибсону з хімічного тресту ICI в 1933 році. І на останок, є версія про те, що отримати поліетилен вдалося вперше англійському досліднику Фосетту і радянському вченому Дінцесу.

Основою для отримання цього матеріалу є сира нафта та природній газ –  полімер утворюється в результаті розкладання на молекули вуглецю і водню, а після нагрівання і додання конкретної форми, виходить пластик. Згодом з ним можна робити все, що заманеться – перфорувати, штампувати, друкувати, пресувати, кольорувати тощо. Власне народження першого пакету відбулося в США і вже у 1957 р. американці активно використовували поліетилен в якості пакування для овочів, фруктів, хліба, а наприкінці шістдесятих років з’явилися і пластикові сміттєві пакети. Семидесяті – восьмидесяті роки ознаменувалися появою пакетів – «майок» та появою кулькових ручок. У СРСР почали виробляти пакети наприкінці двадцятого століття: зручні носії використовували для перенесення речей, продуктів.

Які ж переваги ми оцінили у пакетів з поліетилену?

– дешевизна;

– доступність;

– вага;

– вантажопідйомність (до 20 кілограмів);

– водонепроникність.

Тому, з певною «гордістю», покоління нашої планети із середини 50-х і до тепер можна справедливо називати «целофановим»… Проте, як то кажуть «не було б так смішно, якби не було так сумно»…

За даними ООН, щороку у світі використовують 5 трильйонів поліетиленових торбинок. При цьому кожного року до океану потрапляє 8 мільйонів тонн пластику. Щорічно у світі виготовляють понад 13 мільярдів пластикових пакетів, тобто 300 одиниць на кожного дорослого. У природному середовищі поліетилен розкладається більше двохста років, а пластик – майже 450 років. Водночас деякі вчені вважають, що пластик лише розпадається на шматочки, які з часом стають меншими.

 

«Поліетиленова» статистика свідчить, що:

– 1 млн. пластикових пакетів використовується у світі кожну хвилину;

– 10% від усього сміття, виробленого людьми – це пластикові пакети;

– пакет, в залежності від товщини, розкладається від 100 до 400 років;

– одна людина на рік використовує не менше 500 пакетів;

– середня тривалість використання поліетиленового пакета – 30 хвилин;

– а виготовляється пластиковий пакет лише за одну секунду….

У багатьох країнах використання пластикових пакетів заборонене або обмежене, обкладається великими податками та супроводжується штрафами.

Саме тому 3 липня – Всесвітній день без поліетиленових пакетів…

 

У чому ж шкода поліетиленових пакетів???

У першу чергу в безвідповідальності нас із вами. Більшість пакетів потрапляють на сміттєзвалища або розносяться вітром по території країни, а рівень їх переробки становить менше ніж 1 %.

Вони становлять загрозу людському здоров’ю, оскільки частки мікропластика можуть потрапляти у харчі та воду. Окрім того, для виробництва пакетів використовують не відновлювані ресурси – це 35 л сирої нафти на 1000 пакетів.

Харчові продукти, що лежать в пакеті, швидше починають псуватися, тому що на поліетилені знаходиться безліч бактерій. У щільно закритому прозорому мішечку утворюється конденсат, в якому швидко розвивається цвіль. Зберігання квашених продуктів та їжі з підвищеною кислотністю руйнує верхній шар пакету і в результаті цього хімічні сполуки проникають у продукти і отруюють їх. Коли поліетилен піддається заморожуванню, з нього також виділяються токсини, небезпечні для людини.

Особливу шкоду приносять напівфабрикати. Багато виробників рекомендують розігрівати і готувати їх в пакуванні – начебто це швидко, економічно та зручно, проте вчені довели, що під впливом високої температури з пластику виділяється формальдегід. Якщо ж використовувати для зберігання їжі нехарчові пакети, в їжу проникають мономерні фталати. Потрапляючи в організм, вони руйнівно діють на органи.

Велику шкоду пакети наносять і екології планети. Трильйони тон поліетилену щороку опиняються на смітнику, заражаючи землю токсичними речовинами. Оскільки природним шляхом, вони розкладаються упродовж 100- 500 років, то якщо не зменшити їх виробництво, вся планета незабаром буде завалена використаними пакетами. А спалювати таке сміття небезпечно – у процесі горіння в атмосферу викидається величезна кількість канцерогенів, які забруднюють повітря та руйнують озоновий шар. Вторинна ж переробка відходів розвинена слабко.

Легкі поліетиленові пакети швидко розносяться вітром на значні відстані та забруднюють навколишнє середовище. Тонни пластику щорічно потрапляють у Світовий океан, що призвело до утворення двох величезних сміттєвих ділянок із загальною площею, що перевищує територію США.

Від поліетиленових пакетів щороку гине біля одного мільйона птахів, більш як 100 тис. тварин, величезна кількість морських та прісноводних мешканців. Яскраве упакування вони приймають за їжу, проковтують і гинуть.

Саме тому світ почав відмовлятися від пластику. Вже понад 33 країн світу повністю відмовилися від пластикових пакетів, а 53-и ввели часткове обмеження або податкову систему.

Першою країною, яка заборонила поліетиленові пакети ще у 2002 році, був Бангладеш. Це рішення було прийнято після того, як з’ясували, що «пластик» заблокував водостічні системи і посилив смертоносні повені. Заборону на одноразові пакети також ввели Китай, ПАР, Кенія, Уганда і Тайвань. А в Євросоюзі першою заборонила поліетиленові пакети Італія – у 2011 році.

Кілька країн, зокрема Руанда, Сомалі і Танзанія, запровадили радикальну заборону на використання будь-яких пластикових пакетів.

У 1994 році Данія стала обкладати податком виробників поліетиленових пакетів, а Ірландія запровадила податок у розмірі 15 євроцентів за пакет з березня 2002 року. І цей крок призвів до скорочення «пластикового» сміття на 95%!!! А через рік майже 90% покупців країни перейшли на багаторазові пакети. Грузія обмежила обіг поліетиленових пакетів товщиною до 15 мкм. У, наприклад, Нідерландах та Ісландії, окрім податку, заборонене також безкоштовне розповсюдження даних пакетів.

У Сінгапурі самі мережі супермаркетів прийняли спільне рішення і прибрали з продажу поліетиленові пакети за власною ініціативою, те саме домовились робити і провідні торгівельні мережі Австрії.

Україна також приєдналася до цих важливих екологічних та економічних ініціатив. Верховна Рада України 1 червня 2021 року в другому читанні проголосувала за законопроект, що обмежує використання поліетиленових пакетів. Під заборону потрапили тонкі, надтонкі та оксорозкладні пакети й за їх використання передбачені штрафи. Їх не можна буде використовувати у магазинах, ресторанах і кафе. Крім цього, Рада заборонила їх розповсюджувати і безкоштовно, і платно.

На сьогодні вже є безліч альтернатив поліетилену.

Екосумки – зручні та практичні. Їх виробляють з натуральних або синтетичних матеріалів із використанням відходів виробництва або вторинного сировинного матеріалу. Вони міцні, їх можна легко прати й використовувати багаторазово.

Плетені сумки-сіточки («авоськи») знову стають популярними, завдяки тому, що відмінно підходять для перенесення продуктів і товарів. Сьогодні це не тільки екологічна альтернатива пакетам, але й модний тренд.

Паперові пакети, пакети з крафт-паперу та обгортковий папір. Це екологічно чистий і безпечний продукт, швидко перегниває на звалищі й не завдає шкоди природі. Зараз існують паперові пакети, розраховані на велику вагу, і в цьому плані вони анітрохи не гірші за поліетиленові пакети. Зрозуміло, вартість такого пакета буде виправдана тільки в тому випадку, якщо він використовується багаторазово.

Тканинні мішечки чудово підійдуть для сипучих продуктів (борошно, крупи, цукор). Вони набагато міцніші та надійніші за поліетиленові пакети та прослужать дуже довго. Щоб у них не заводилися жучки, радять прокип’ятити мішечок у насиченому розчині кухонної солі.

Але саме головне – все залежить від нас самих та бажання змінюватися на краще. Багато хто каже, що вже звик користуватися поліетиленовими пакетами, а як в народі кажуть – «звичка – друга натура…». Проте, може все ж позбавитися такої шкідливої звички?

Бережіть себе та природу!!!

Інформацію підготував к.біол.н., доцент кафедри мікробіології та вірусології Міхєєв А.О.

 

Корисно знати