5 травня асистентка кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології провела PhD Ірина Блажіна дискусію про запобігання емоційного вигорання з інтернами-психіатрами другого року навчання.
Емоційне вигорання — це стан фізичного, психічного та емоційного виснаження, який спричиняє надмірний та хронічний стрес.Причинами емоційного вигорання вважається низка факторів, а саме:
– тривалий вплив стресу, що призводить до виснаження.
– накопичення негативних емоцій без можливості їх екологічно проявляти.
– невиправдані очікування.
– брак визнання чи справедливої винагороди за роботу, зворотного зв’язку або ж надто високі очікування.
– відсутність близьких підтримуючих стосунків, допомоги або неможливість попросити про неї.
– монотонність та одноманітність у роботі.
– психологічний тиск, конкуренція, нечіткі робочі задачі, токсична атмосфера в колективі.
– невідповідність особистих цінностей цінностям організації.
– війна, невизначеність майбутнього, відсутність безпеки, постійний стрес.
Основними ознаками емоційного вигорання за визначенням ВООЗ є
– постійне відчуття виснаження або втоми, що призводить до порушення сну, погіршення самопочуття, проблем із концентрацією.
– інтелектуальне та емоційне дистанціювання від роботи: відчуття негативу та цинізму відносно ситуацій, пов’язаних із роботою, відірваність від колективу, відсутність мотивації.
– зниження професійної чи особистої ефективності: розвивається відчуття неспроможності впоратися зі своїми обов’язками, з’являються сумніви у власних здібностях і компетентності.
Під час дискусії лікарі-інтерни наводили приклади емоційного вигорання колег, з якими стикались під час проходження інтернатури. Під час заходу було висвітлено питання профілактики емоційного вигорання, намагання мати більш реалістичні очікування від професійної діяльності, меж відповідальності та важливості регулярного відновлення власного ресурсу.
