• Українська
  • English
Панічний розлад серед дорослих
Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on linkedin
Панічний розлад серед дорослих

Панічний розлад серед дорослих

Живучи у тривожному світі природних катаклізмів, пандемій, військових конфліктів тощо,  кожен із нас час від часу тривожиться, а відсутність правдивої інформації може лише посилювати тривогу, страх та невпевненість.

Серед цивілізаційних проблем сучасності особливе місце відводиться суспільній тривожності. В часи пандемії коронавірусу – це стало найважливішою проблемою сучасного світу, маркером здорового, щасливого і безпечного життя людства.

Важливе місце серед тривожних розладів посідає панічний розлад, який характеризується неочікуваними, раптово виникаючими  панічними приступами гострої важкої тривоги (атаки) з відчуттям сильного небереборного страху (жаху) як відповідь на якийсь тривожний фактор. Інтенсивність страху досягає піку протягом 10 хвилин і триває до 30 хвилин.

Панічні атаки супроводжуються фізичними (вегетативними) проявами, а саме: прискоренням частоти серцевих скорочень (тахікардією), рясною пітливістю, задухою з відчуттям  нестачі повітря, супроводжуються нудотою чи дискомфортом у животі та психічними проявами – почуттям не реалістичної зміни власної персони (деперсоналізації)  та оточуючого світу (дереалізації), втрати самоконтролю чи божевілля та появою відчуття наближення та неминучості смерті. Коли такі стани виникають один або більше разів на місяць чи можуть варіювати від кількох на день до декількох на рік і, коли людину не полишає страх того, що напади в неї траплятимуться постійно, ми говоримо про стійкі панічні розлади. При таких спонтанних панічних атаках  небезпечними можуть вважатися абсолютно безпечні ситуації. Сильний страх провокує реакцію вегетативної нервової системи з запамороченнями, задухою, що своєю чергою ще більше посилює тривогу.

Таким чином утворюється замкнуте коло тривожного стану з постійним очікуванням приступу і людина сама себе заганяє у «глухий кут». Якщо такі атаки  трапляється у специфічних ситуаціях, наприклад в компаніях, в транспорті, в натовпі, переглядаючи «неприємні» новини, то людина згодом стане уникати такі ситуації. Прикладом таких уникнень є відмова від відстеження статистики по соvid та рекомендацій МОЗу, нехтуючи правилами суспільної безпеки, що є небезпечним для власного здоров’я і здоров’я оточуючих. Критичним є стани, коли спонтанно виникаючі панічні атаки трапляються  на роботі внаслідок  професійної необхідності контактувати з колегами, які викликають тривогу. Переключитися на іншу справу не завжди вдається, тому люди з панічними атаками, обмежують себе у спілкуванні, щоразу зменшать коло знайомих та пізнання навколишнього світу, а іноді змінюють і місце роботи.

Таким чином,  панічні атаки як один з симптомів реагування організму, що сигналізує про існуючі проблеми тривожності, потребують фахової допомоги психологів, психотерапевтів, психіатрів. Важливо пам’ятати, що близько половини людей, що страждають на панічні розлади та отримують своєчасну допомогу – в цілому одужують, а несвоєчасне лікування сприяє затяжному перебігу.

Інформація подана доцентом Світланою Русіною та лікарем Русланою Нікоряк

Корисно знати