Туя або життєве дерево – вічнозелена хвойна рослина належить до роду голонасінних хвойних рослин родини Кипарисові (Cupressaceae). Ботанічна латинська назва рослини походить від грецького слова thyja – запашний (духмяний). Це вічнозелене хвойне дерево, яке досягає у висоту 15-20 метрів, крона рослини густа, пірамідальна. У дикій природі налічують п’ять різновидів хвойного дерева: японська, корейська, китайська, складчаста і західна.
Саме цей вид – туя західна Thuja occidentalis (від грецького – західний) зустрічається на сході Північної Америки по низинних берегах річок, болотах, на вапняних ґрунтах і вологих родючих суглинках. Також батьківщиною туї західної вважають території Східної Азії.
Описано рослину було Карлом Ліннеєм у 1753 році, тоді ж вона й отримала від нього свою назву, що перекладається з грецької як «жертвування, обкурювання». Індіанці спалювали ароматичні породи туї під час своїх релігійних обрядів, під час яких навколо поширювався легкий приємний запах. Туя потрапила до Європи в 30-х роках XVI століття з Канади. Вважається, що саме король Франції Франциск І (1494-1547) назвав тую «деревом життя».
Нині туя західна, завдяки своїй зимостійкості, довговічності, стійкості до токсичних міських умов і великій кількості штучно виведених декоративних форм, набула великого поширення у всіх кліматичних зонах. Туя як і кіпариси є невід’ємною складовою різноманітних кліматичних курортів світу. Тую висаджують уздовж парканів прибудинкових територій і дачних ділянок як живу огорожу для оформлення алей та бордюрів. Також може бути частиною зовнішнього ландшафту для скверів і парків завдяки величезній кількості своїх різновидів, форм і сортів.
У суспільстві виникло чимало забобонів щодо цієї рослини. Наприклад, вважається, що туя псує енергетику, притягує нещастя і хвороби, провокує сімейні конфлікти, скорочує вік чоловікам. Також вважається, що туї не можна висаджувати в місцях, де живуть молоді дівчата та незаміжні жінки. Це може відлякувати потенційних кавалерів і заважати жінкам виходити заміж та народжувати здорових дітей. Інші вважають тую деревом самотності і радять висаджувати його за огорожею своїх домівок. Також вважається, що це дерево приваблює мертвий світ, символізує смуток, скорботу і тому їх часто садять на цвинтарях, а в минулому його гілки використовували для виготовлення похоронних вінків. Крім того, туї, що ростуть біля вікон або навпроти вхідних дверей, нібито привертають увагу злодіїв і грабіжників до житла.
З часом з’ясувалося, що одна із багатьох поганих прикмет, пов’язана з туєю, справді має під собою певне наукове підгрунтя. Встановлено, що західна туя, у великій кількості містить монотерпен – туйон, якому притаманні абортивні властивості. Тому, і не радили вагітним жінкам і матерям – годувальницям тривалий час перебувати біля туй.
Туя західна має ряд чудових цілющих властивостей, які широко застосовуються в медицині. Про цілющі властивості рослини було відомо індіанцям і грекам. Вважається, що першим у Європі лікувальні властивості туї оцінив німецький лікар Самюель Ганеман (1755-1843), засновник гомеопатії. Хімічні дослідження рослини виявили наявність у її деревині і пагонах велику кількість різноманітних речовин, які знайшли своє застосування у медицині. Однак відомо, що цей підвид туї може викликати сильну алергічну реакцію, що проявляється запаленням дихальних шляхів і подразненням шкіри.
Для виготовлення ліків використовують молоді хвойні пагони туї. Заготовляють їх у квітні – травні і використовують свіжими або сушать. Пагони містять ефірну олію (0,12%), терпени (аромадендрен, відрен, каріофілен, пініпікрин, пілен, пінін, пінен, токсифолін), терпеноїд цедрол або кіпарисова камфора, туйон, дубильні речовини і смоли. Завдячуючи таким речовинам проявляється сечогінна, протимікробна, жовчогінна, протизапальна та відхаркувальна дія. З рослини виготовляють настій, настоянку, відвар і мазь. Усередину настій пагінців приймають при кровохарканні, кишкових і маткових кровотечах, бронхіальній астмі, хворобах сечового міхура, нирок і печінки (нирковокам’яна та жовчнокам’яна хвороби), подагрі, ревматизмі, водянці, простатиті й аденомі простати, гонореї та сифілісі. У народній медицині рослина в основному використовується в спиртових і водних формах та застосовують як діуретичний, жовчогінний, відхаркувальний, потогінний, кровоспинний, антисептичний засіб. Дуже часто відвари з «дерева життя» використовують при захворюваннях печінки, суглобів і аскаридозі. За допомогою спринцювання відвар застосовують при комплексному лікуванні ерозій шийки матки, ендоцервіцитів і кольпітів.
Мазь використовується для лікуванням кістозних утворень і вузлів молочної та щитовидної залоз. Вона може бути застосована при лікуванні мастопатії грудей, шкірної висипки і при легеневих запаленнях. У гомеопатії препарати із свіжих пагонів туї вживають при хронічному запаленні волосяних мішечків (сикоз), від бородавок, як протиревматичний засіб і в оториноларингології. Завдяки чудовим антисептичним властивостям туя західна широко застосовується в косметології. Приготовані настоянки і відвари допомагають зробити шкіру обличчя і шиї більш пружною і красивою. Фіточай з молодих пагонів вживають при псоріазі, алергічних та вірусних хворобах шкіри, лишаях, колагенозах, хворобах, печінки та нирок, поліартритах, остеохондрозах, а також як глистогінний засіб. Молоді пагони та листя туї разом з іншими лікарськими рослинами входять до складу таблетованих лікарських форм, суміш яких демонструє стимуляцію імунної системи. Вони використовуються і для комплексного лікування вірусних застудних захворювань. Багато медичних препаратів, до складу яких входить туя західна, набувають ще й низку корисних властивостей: протиалергічні, кровоспинні, відхаркувальні, тонізуючі, ранозагоювальні, цитостатичні, потогінні.
Всі форми туї західної характеризуються високою фітонцидною здатністю – виділяти в невеликих дозах біологічнотактивні леткі речовини – фітонциди, що вбивають або пригнічують ріст і розвиток бактерій, мікроскопічних грибів, дрібних комах і найпростіших організмів, підвищують імунітет рослин і людей, що регулярно дихають очищеним фітонцидами повітрям. Такими фітонцидами є ефірна олія і пінен, який має характерний сосновий аромат. У багатьох європейських країнах в законодавчому порядку врегульовано озеленення туями західними туберкульозних диспансерів. Важливо вдихати аромат дерева, який здатний наситити організм новими силами і відновити концентрацію уваги, тому декоративні форми туї західної дуже часто можна зустріти в офісних приміщеннях. Дерево життя прекрасно допомагає відновити психоемоційний і фізичний стан людини після тривалої хвороби або стресу.
Матеріал підготували:
доцент кафедри фізіології ім. Я.Д. Кіршенблата В.В.Гордієнко
та асистент Т.П.Савчук
