І ти, найкраща жінко, героїчная,
Прекрасна Ольго! Духа не вгаси,
Як не вгашала ти ніколи! Стрічная
Тобі любов до нас! Ти воскреси
Нам діяння народу: одвічная
Ти ж наша сило,- славна – бо єси!
Вона брала в полон своєю появою і своїми речами. В чорне зодягнута і поважна, струнка, мало невисокого росту, сильно смагла брюнетка, з живими великими очима – зчаста і таємно зсувалися на них повіки. Аж чарував ніжний тон у її милій мові та якийсь глибоко затаєний смуток, якась туга. Але ховалося під легку усмішку, що на знак вищості розквітала на її устах…
Над усе здіймала Ольгу Юліанівну краса душі й особлива гармонія духовної зрілості та культури, сила емоції та почуття творчості, яким вона зуміла найти найкращий вислів.
Мої ідеали були: бачити свій народ сильним, на рівні з іншим народом, культурним, жінок його укінченими типами, гідними репрезентантками його, і силою, з котрою мож було у всіх випадках числитися. […] Я заєдно думала: всі ми повинні різьбити самі себе. Всі. – «Ідеї»
Творчість Ольги Кобилянської займає надзвичайно важливе місце в історії української літератури. У своїх творах вона розв’язувала соціокультурні проблеми, які висувала тогочасна дійсність та які не втратили своєї актуальності і в наш час.
Письменниця ввійшла в історію літератури як майстриня прози з глибоким психологізмом, учасниця жіночого руху, справжня патріотка й одна з найосвіченіших жінок свого часу, яка ніколи не обмежувалася здобутими знаннями й такою самою вдачею нагородила своїх героїнь.
У нинішньому, XXI столітті Ольга Кобилянська гарантовано була б однією з тих особистостей, яких бажано і престижно запрошувати на резонансні теле- та радіошоу, літературно-мистецькі акції, диспути, дискусії. З нею було б цікаво розмовляти про мораль, етику, естетику, релігію, театр, кіно, живопис, літературу, про митця та загал, про становище й роль у суспільстві чоловіків і жінок, про батьків і дітей, про матеріальне і духовне, національне та інтернаціональне, про народ і його провідників тощо. Було б цікаво, бо якраз отакі й дотичні теми спонукали її до літературної праці, давали матеріал для окремо занотованих спонтанних роздумів, для записів у щоденниках, для листів, для нечисленних публічних виступів.
Уже перша її повість українською мовою – «Людина», яка побачила світ 1894 року у львівському альманасі «Зоря», твір тоді нікому не відомої літераторки з Буковини – став одним з найоригінальніших, найцікавіших і найсуттєвіших творів про жінку-особистість в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Письменниця однією з перших порушила і детально розглянула жіноче питання в українській літературі. Її участь у феміністичному дискурсі сприяла творенню нового образу жінки – інтелектуальної, вольової та самодостатньої особистості. Ольга Кобилянська зробила великий внесок в популяризацію феміністичних ідей у модерній українській літературі, збагативши нашу літературу такими творами феміністичного спрямування, як «Аристократка», «Царівна», «Людина», «Природа», «Некультурна», «Valse melancolique», «Ніоба» та ін.
З нагоди 160-річчя з Дня народження Ольги Кобилянської студенти І та ІІІ курсу фахового коледжу БДМУ спеціальність «Медсестринство» провели виховний захід «Гірська орлиця (сторінки життєпису української письменниці)» (організатори – завідувач кафедри суспільних наук та українознавства Антоній МОЙСЕЙ та викладач фахового коледжу Валерія АНДРІЄЦЬ), під час якого йшлося про те, що Ольга Кобилянська стала першим в історії української літератури письменником, хто показав образ української жінки абсолютно по-новому, також згадали основні моменти біографії письменниці.
Інформацію підготували
завідувач кафедри суспільних наук
та українознавства Антоній МОЙСЕЙ
та викладач фахового коледжу Валерія АНДРІЄЦЬ
