Долонно-підошовний псоріаз – це хвороба, що вражає шкіру долонь і нижньої поверхні стоп. Патологія характеризується потовщенням епідермісу і грубістю його верхнього шару.
До слова, 25 жовтня з нагоди Міжнародного дня боротьби з псоріазом доцент кафедри дерматовенерології к.мед.н. Гаєвська М.Ю. провела заняття зі студентами, (спеціальність ”Педіатрія”). Під час заняття студентам представлено особливості перебігу псоріазу у підлітків.
Пацієнти зі скаргами на висипання на шкірі долонь і підошов є досить частими відвідувачами на прийомі лікаря дерматолога. Нерідко перед лікарем стоїть непросте завдання по визначенню точного діагнозу і призначення ефективного лікування. Мають місце випадки помилкової діагностики і тактики ведення даної категорії пацієнтів.
враховувався вік, професія, супутні і перенесені захворювання, дані про спадковість. визначався характер перебігу захворювання, періоди загострень в залежності від сезону року, локалізація процесу, наявність змін нігтьових пластинок, у жінок з’ясовувалося гінекологічний анамнез. Оцінювався дерматологічний статус за характером шкірних висипань, з’ясовувалися суб’єктивні відчуття пацієнтів, а також лікування, що проводиться раніше.
Долонно-підошовний псоріаз доводиться диференціювати з роговою екземою, кератозами долонь і підошв, папульзними сифілідами, мікозами.
Долонно-підошовний псоріаз буває ізольованим або поєднується з висипаннями псоріатичних папул на інших ділянках тіла. На долонях і підошвах можуть з’являтися або типові папули і бляшки, або нашарування, що симулюють мозолі і омозолистості. Іноді спостерігається суцільне ураження шкіри долонь і підошов у вигляді її потовщення і гіперкератозу. Межі гіперкератичних бляшок зазвичай дуже чіткі. При долонно-підошовному псоріазі, як правило, виявляється характерне для псоріазу ураження нігтьових пластинок (множинні точкові поглиблення типу наперстка або розпушення і руйнування нігтьової пластинки, оточене просвічує через неї рожевої облямівкою запального інфільтрату).
Найбільші диференційно-діагностичні труднощі виникають при появі у хворого так званої дисгідротичної екземи стоп, яка може виникнути первинно (справжня екзема) або бути наслідком переходу тривало існуючої дисгідротичної форми мікозу в так звану мікотічну екзему за рахунок сенсибілізації організму хворого грибковими або мікробними антигенами. Первинним морфологічним елементом шкірного висипу екземи є везикули , які, однак, відразу з’являються симетрично на обох стопах і нерідко одночасно на підошвах і долонях. Везикули при екземі локалізуються не тільки на склепіннях стоп, але і на інших її ділянках і, що особливо важливо, поширюються на тил стопи, де набувають клінічні ознаки типових для екземи висипань – мікровезикул. При загостренні дисгідротичної екземи мікровезикули можуть з’явитися на обличчі, передпліччях, тулуб, гомілках.
Після багаторазового відторгнення рогового шару і зменшення товщини епідермісу в осередках ураження утворюються мікровезикули (дрібні тісно згруповані пухирці, величиною не більше шпилькової головки, що швидко розкриваються з утворенням точкових мікроерозій, кірочок і лущення). Сверблячка при екземі, як правило, виражена сильніше, ніж при псоріазі.
Папульозний сифилід долонь і підошов може викликати труднощі в диференціальної діагностики, особливо, якщо він поєднується з папульозний сифилидом міжпальцевих складок стоп. При сифілісі первинним морфологічним елементом завжди є напівшарова дермальная папула, що має чіткі межі, жовтувато-рожевий або фіолетово-рожевий колір. За зовнішнім виглядом вона іноді може виглядати як пляма, однак при пальпації в основі сифилитичної папули завжди відзначається щільний інфільтрат. Папули при сифілісі можуть розташовуватися ізольовано, групуватися, у вигляді кілець або являти собою суцільні бородавчасті розростання. При вирішенні папул на їх поверхні спочатку в центрі, потім по периферії утворюється скупчення щільних лусочок. Всім видам подошвенного сифилида властиві безболісність, відсутність свербіння і островоспалітельних явищ.
Долонно-підошовні кератодермії відрізняються в разі спадкових форм раннім початком захворювання, відсутністю ремісій, наявністю подібних висипань у близьких родичів, а також супутніми дистрофічними і гіперпластитичними змінами шкіри. Для набутих долонно-підошовних кератодермій характерні: пізній початок захворювання (в дорослому і літньому віці), відсутність даних про спадковість. Прояви у вигляді дифузних вогнищ підвищеного зроговіння на шкірі долонь і підошов без явищ ексудації і вираженого запалення, відсутність супутніх шкірних і інфекційних захворювань, відсутність ефекту від протигрибкової терапії навіть при виявленні дерматофітів.У жінок з подібними симптомами в клімактеричному періоді, а також при наявності гормонозалежних пухлин доброякісного характеру найбільш правильний діагноз -клімактерична кератодермія Хакстхаузена.
Псоріаз підошов може бути помилково прийнятий за мікоз стоп. У таких випадках для диференціальної діагностики потрібно дослідження на гриби.
Висновок:таким чином можна зрозуміти що діагностика долонно- підошовного псоріазу не є такою легкою,якою здається на перший погляд. Проте ретельний збір анамнезу,сучасні методи діагностика та динамічне спостереження дозволяє верифікувати точний діагноз і визначити тактику ведення пацієнта.
Підготували: доцент, к.мед.н., доцент кафедри дерматовенерології Гаєвська М.Ю., лікарі-інтерни: Баланюк Юлія, Гончар Віта
