Міжнародний день відмови від паління (No Smoking Day) – відзначається щорічно в третій четвер листопада в більшості країн світу, цього року – 18 числа. Заснований Американським онкологічним товариством (American Cancer Society) в 1977 році.
Тютюнопаління є найпоширенішою шкідливою звичкою у світі. Але поруч зі збільшенням споживання тютюну, відзначається і зростання рівня захворювань, пов’язаних з тютюном.
За даними ВООЗ у світі 90% летальних випадків від раку легень, 75% від хронічного бронхіту і 25% від ішемічної хвороби серця обумовлені палінням. Щорічно тютюн призводить майже до 6 мільйонів випадків смертей, з яких більше 5 мільйонів випадків відбувається серед споживачів і колишніх споживачів тютюну, і більше 600 000 – серед людей, що не палять, але піддаються дії вторинного тютюнового диму.
В середньому, кожні 10 секунд на планеті помирає 1 завзятий курець!!!
Мета Міжнародного дня відмови від паління – сприяти зниженню поширеності тютюнової залежності, залучення до боротьби проти куріння всіх верств населення і лікарів усіх спеціальностей, профілактика тютюнопаління та інформування суспільства про згубний вплив тютюну на здоров’я.
Тютюновий дим містить понад 60 канцерогенів, здатних пошкодити клітини та викликати утворення пухлини. Зв’язок між палінням і раком легень, трахеї і бронхів виявляється в 85% випадків; раком гортані в 84%; раком ротової порожнини, включаючи губи і язик – в 92%; раком стравоходу в 78%; раком сечового міхура в 47%; раком нирок в 48%. Ризик розвитку раку залежить від дози та тривалості паління.
Чверть усіх отруйних речовин під час тютюнопаління потрапляє в організм людини, що палить, а усе інше – в навколишнє повітря. Цим повітрям дихають оточуючі люди, які стають “пасивними курцями”. До згубної дії пасивного паління найбільш чутливі діти і підлітки, саме тому у дітей курців частіше спостерігається поганий апетит, порушення роботи органів ШКТ, виникає головний біль, дратівливість і плаксивість.
Відмова від паління розглядається як одне з ефективних та перспективних напрямів оздоровлення населення і збільшення тривалості життя. Курець з будь-яким стажем може відмовитися від цієї згубної звички, усвідомивши шкоду від паління і володіючи силою волі.
Проте це ми зараз добре знаємо та усвідомлюємо шкоду від тютюнопаління. Але так було не завжди…
Як стверджують історики люди продовжують курити ще з 2000 року до н.е. Аборигени Північної та Центральної Америки використовували тютюн ще десять тисяч років тому. Жреці майя запалювали священні вогнища, роздмухували жар, вдихали дим та спілкувалися з духами та богами. Тютюн спершу був священною рослиною, а згодом набув церемоніального статусу у вигляді приношення богам. Також аборигени Північної Америки палили тютюн – люльку миру, на знак підтвердження угод та дружби – «люлька дружби», у Центральній та Південній Америці його також вживали в скрученій формі, схожій до сучасних сигар і сигарет. Шамани та знахарі прикладали листя тютюну до ран і приписували тютюну цілющі властивості. У Південній Америці тютюн також вживали переважно з медичною метою, але його ще й нюхали, жували й пили як заварку, а також знали, що тютюн пригнічує апетит.
Тютюн у Європу потрапив після 1492 р., коли Х. Колумб висадився в Сан-Сальвадорі, а з другої подорожі привіз пучок тютюнового листя. У 1527 р. було зроблено опис властивостей тютюну. Але лише через століття рослина втратила своє релігійне значення і стала предметом розкоші, споживалася і використовувалася виключно комерційно. Першим, хто став палити тютюн, став іспанець Родріго де Жерез – він прогулювався вулицями рідного міста та випускав з носа та рота клуби диму. Місцеві священники оцінили це як зв’язок з дияволом та віддали його до інквізиції, ув’язнивши на 10 років.
Також зі своєї другої подорожі Колумб привіз декілька рослин тютюну до Іспанії і місцеві аристократи використовували його спершу переважно декоративно. Згодом Жан Ніко (1530-1600), французький посол при королівському дворі Португалії, провівши низку «експериментів» засвідчив цілющі ефекти тютюну, а Катерина Медичі зробила з рослини нюхальну пудру і успішно «вилікувала» свого сина Карла ІХ від головного болю. Іспанець Ніколас Монард, лікар Севільського університету, написав трактат про медичне застосування тютюну при більш ніж 30 хворобах. Згодом тютюн прибув до двору англійської королеви Єлизавети і завдяки широким торговельним зв’язкам Іспанії та Португалії його було завезено до Філіппін, Південно-Східної та Східної Азії, а також до Африки і ще далі: до Японії, Кореї і Китаю, звідки з часом потрапив до Тибету, Монголії та Сибіру. На той час тютюн став надзвичайно цінним комерційним продуктом – нарівні з кокаїном та іншими нелегальними наркотиками. А коли почалася епідемія чуми, в Англії людям пропонували курити тютюн для профілактики зараження.
У ХІХ ст. тютюн вирощували з медичними цілями і продавали у формі екстрактів, порошків, мазей і водних розчинів. Тютюн прописували у разі отруєння стрихніном і правця, а лікарі рекомендували мешканцям тютюнові мазі, настоянки, вино, оцет, пілюлі за наявності водянки нижньої частини живота. Так, лікар Фаулер говорив, що таким чином виліковував 17 пацієнтів із 31. Однак дозу треба було підбирати так, щоб, за можливості, не було ні слиновиділення, ні запаморочення. Відомо, що лікарі XVII-XVIII ст. також рекомендували тютюнові препарати для лікування набряків. Надалі нікотинові препарати приписували у разі «спастичної дизурії», а також гонореї. Інші автори прописували тютюн для лікування неврозів і правця, у разі защемлених гриж рекомендували клізми, а за наявності закрепів, спастичних колітів і непрохідності кишківника призначали так звані димові клізми, також лікували тютюном багато інших станів. Наприкінці 1837 р. вливання з тютюнового листя рекомендували як антидот у разі отруєння миш’яком. Дієвість методу перевірили на собаках: ефект досягався через блювання.
В народній медицині відвари тютюну широко використовувалися для знищення різних бактерій, в тому числі при різних шкірних захворюваннях, чому сприяють ферменти, що містяться в листі. Вважалося, що вдихання ароматичних ферментів висушеного листя тютюну сприяють відновленню нормального стану слизової оболонки. Проте не слід використовувати нюхальний тютюн, який навіть після 2-3 місячного використання викликає звикання. Уже кілька десятиліть за допомогою тютюну лікують малярію, принаймні відомі кілька позитивних випадків. Слина, просочена ферментами тютюну, здатна також поліпшувати травлення та сприяє нормальному обміну речовин і прискорює метаболізм, що «успішно» використовується в нетрадиційній медицині для схуднення. Компонентам висушеного листя тютюну приписуються протизапальні властивості, зокрема при лікуванні захворювань горла, в тому числі й ангіни. Одним з найбільш популярних і «медично перевірених» способів використання листя тютюну – це лікування та профілактика онкології. Цілителі описують «багато випадків», коли вживання компонентів листя тютюну приводило до одужання при наявності онкології аж до перехідного між 2-ий і 3-ій стадіями.
Проте вже через 100 років від початку використання тютюну європейцями з’явилися дані про його негативний вплив. Ще на початку XVII сторіччя англійський король Яків І написав цілий трактат «Протидія тютюну» («A Counterblaste to Tobacco»), де він називає тютюн небезпечним для мозку й легень, а його запах видається «ненависним». Там само він наводить і аргументи своїх опонентів, які вважають тютюн шляхом до очищення розуму і шлунку.
Науці на сьогодні добре відомо, що основною отруйною речовиною тютюну є нікотин. Він міститься в усіх частинах рослини, крім зрілих насінин, найбільше його у листі, яке і є сировиною для лікарських препаратів. Сам нікотин сучасна медицина з лікувальною метою не використовує, зате широко застосовує нікотинову кислоту, яку отримують при окисленні нікотину хромовою кислотою. Нікотинова кислота входить у комплекс вітаміну B та використовується для лікування діареї, дерматиту та інших захворювань шкіри, лікування серця, травних органів, глоситу, стоматиту. Окрім того, нікотинова кислота застосовується при ускладненнях, що зустрічаються при лікуванні сульфамідними препаратами. У східній медицині тютюн застосовують як глистогінний засіб, а прихильники гомеопатії припускають, що тютюн допомагає від морської хвороби, різних болів та при епілепсії.
І на останок. Сьогодні наукова спільнота не ставить під сумнів шкоду від вживання тютюну. Не даремно на сайті ВООЗ зазначено: «Епідемія тютюнокуріння є однією з найбільших загроз для громадського здоров’я, з якими стикався світ. Всі форми тютюну шкідливі, і немає безпечного рівня впливу тютюну».
Інформацію підготував к.біол.н.,
доцент кафедри мікробіології та вірусології Міхєєв А.О.
