Вивчення грибкових захворювань людини на цей час є однією з актуальних проблем сучасної медицини та, зокрема, наукової та практичної дерматології.
Головне місце у структурі захворюваності нині посідають мікози з ураженням шкіри, її придатків та слизових оболонок. Серед захворювань грибкової етіології провідне місце займають дерматомікози, поширеність яких у суспільстві до цього часу не визначена, але відносно самих тільки оніхомікозів складає більш ніж 30%.
Надзвичайна висока поширеність грибів роду Malassezia серед населення, значна різноманітність проявів цієї інфекції та певні проблеми діагностики та лікування малаceзioзу шкіри обумовлюють актуальність дослідження проблематики цього захворювання. Більшість дослідників епідеміології маласeзійної інфекції згодна у тому, що різні види цього збудника присутні на шкірі більш, ніж 90% усього населення. Клінічне та медико-соціальне значення малаcезioзу шкіри не вичерпується його роллю, як окремого дерматозу; певне значення має його роль у патології інших захворювань шкіри (атопічний дерматит, вугрова хвороба, екзема, пcopiаз та ін.), захворювань внутрішніх органів, доброякісних та злоякісних неоплазій.
Сучасні дані про значну розповсюдженість захворювань, що викликані грибами роду Malassezia, численні спостереження вісцеральних форм малaceзiозу та летальних випадків пов’язаних з цією інфекцією, а також вирішення проблеми етіологічної діагностики цих грибів при захворюваннях людини стали підставою для стрімкого розвитку досліджень у цьому напрямі. При цьому, дерматовенерологія, – зокрема, українська школа дерматовенерології, – є лідером серед інших спеціальностей медицини у цих дослідженнях. Проблему малаcезіозу можна вважати однією з проблем сучасної наукової та практичної медицини, що найбільш динамічно розвивається.
Багато робіт присвячено дослідженню епідеміології, патогенезу, лікуванню та профілактиці захворювань, що обумовлені грибами роду Malassezia. Але треба зазначити, що до нашого часу дослідження проводилися лише для окремих локальних клінічних форм, без урахування їх розвитку та поєднання.
Певне значення для розвитку сучасної дерматології мало з’ясування того факту, що у хворих малaceзійна інфекція зазвичай проявляється не однією, а декількома окремими клінічними формами, що значно відрізняються за проявами, характером перебігу та механізмами розвитку. Таке одночасне існування різних за видом та характером утворювання проявів маласезioзу шкіри потребувало перегляду принципів терапії цього дерматомікозу та пошуку нових ефективних методів його терапії.
Новим для клінічної дерматології було визначення малаceзіозу шкіри, як процесу що об’єднує декілька окремих клінічних форм малaceзійних уражень, одночасно існуючих у хворого і потребуючих різних підходів та методик лікування.
Малаcезioз шкіри – це відносно нове поняття медичної мікології, яке об’єднує ряд захворювань шкіри та її придатків, спричинених дріжджeподібними ліпофільними грибами роду Malassezia, акцентуючи при цьому увагу на різноманітність проявів одночасно існуючих у хворого всіх клінічних форм цього дерматомікозу.
Визначення поняття «маласeзioз шкіри» поставило перед лікарями теоретичну та практичну проблему одночасної комплексної терапії проявів цього дерматомікозу, різних за локалізацією морфологією та патогенезом.
До цього часу загальноприйнятим, стосовно малaceзійної інфекції шкіри, був підхід, при якому визначалися її окремі локальні клінічні форми. Лікування малаceзійної інфекції у хворих також проводилося відносно таких окремих її клінічних форм. Нехтування при цьому іншими проявами малаcезіозу призводило до скорого розвитку рецидивів та подальшого прогресування інфекційного процесу у хворих; ускладнювало подальше лікування.
Незважаючи на певні досягнення сучасної фармакології, достатньо ефективної методики лікування малаceзіозу шкіри поки що немає, – лікування цього дерматомікозу пов’язане з труднощами запобігання ускладненням терапії та виникненням його частих рецидивів. Розробки методики лікування малаcезіoзу шкіри у наш час проводяться практично в усіх країнах світу і визнані актуальними.
Невирішеною раніше частиною проблеми лікування малаcезіозу шкіри є узгодження сучасних знань про особливості перебігу та клінічних проявів малаcезioзу шкіри з методикою лікування, яка б включала етіотропну, протигрибкову, патогенетичну коригуючу та протирецидивну терапію. Безсумнівний практичний інтерес має той факт, що різні (до того ж такі, що найбільш часто трапляються) форми малаcезioзу шкіри, які зазвичай одночасно існують у хворих, значно відрізняються у своєму патогенезі (часто – взаємно протилежно у різних форм). Наявність таких особливостей клінічних проявів малаceзioзу шкіри обумовило підвищення ролі патогенетичного лікування у складі комплексної терапії цього захворювання, а разом з тим, – і необхідності додаткових досліджень його патогенезу.
Відносно патогенності грибів роду Malassezia зараз відомо, що життєдіяльність їх у організмі людини супроводжується серйозними проліферативними, імунологічними та обмінними порушеннями.
В останні роки докорінно змінюється відношення до гибів роду Malassezia, як нормальної та умовнопатогенної мікрофлори макроорганізму що підвищує значимість і необхідність лікування спричинених ними захворювань.
Таким чином, можна вважати, що розробка нових методів ефективного комплексного диференційованого лікування малaсезіозу шкіри, які були би здатні суттєво запобігти рецидивам, поширенню та розвитку цієї хвороби, є актуальною й нагальною проблемою сучасної наукової та практичної дерматології.
Підготував: доцент, к.мед.н. доцент кафедри дерматовенерології Перепічка М.П.
