ДО 70-РІЧЧЯ БДМУ. 11 лютого 2014 року згідно плану заходів по університету на кафедрі патоморфології відбулася бесіда зі студентами 29 та 30 груп 3-го курсу медичного факультету №2, присвячена 70-річчю БДМУ, на тему “Професор Н.М.Шінкерман – засновник кафедри патологічної анатомії та патологоанатомічної служби на Буковині”
Бесіду зі студентами провів завідувач кафедри патоморфології, доктор медичних наук, професор, дійсний член Міжнародної Академії Патології – Ігор Давиденко.
Наум Мойсейович Шінкерман
Є люди, яким доля дає щасливий шанс відіграти визначну роль в організації та розвитку нової вагомої справи, визначити шлях для кількох поколінь послідовників, сформувати стиль їх роботи на все професійне життя та виховати у колег особливо відповідальне відношення до ввіреного їм напрямку діяльності. До таких людей, без сумніву, відноситься Наум Мойсейович Шінкерман – доктор медичних наук, професор, засновник кафедри патологічної анатомії в нашому навчальному закладі та патологоанатомічної служби на Буковині.
Хоча в архіві обласного патологоанатомічного бюро Чернівецької області збереглися протоколи патологоанатомічних розтинів, які датовані ще 1918 роком і пізніше, варто визнати, що у 1945 році патологоанатомічна служба на Буковині фактично не функціонувала, а на кафедрі новоствореного медичного інституту (жовтень 1944 року), внаслідок відсутності відповідних кадрів, тимчасово викладали спеціалісти непатологоанатомічного профілю. У зв’язку із цим, на плечі Наума Мойсейовича було покладене тяжке завдання створення не тільки повноцінної кафедри патологічної анатомії, але і повторної організації прозекторської роботи у краї у всіх її напрямках, запровадження гістопатологічних досліджень. Тому Наума Мойсейовича слід вважати дійсним засновником кафедри патологічної анатомії та всієї патологоанатомічної служби на Буковині.
Народився майбутній професор у 1907-му році, 4-го червня у невеличкому містечку Подільської губернії, а в 1920-му році родина переїхала до Одеси.
Слід зазначити, що у Н.М.Шінкемана достатньо рано проявився непересічний талант літератора. Чого вартий, зокрема, той факт, що ще до вступу у вищий навчальний заклад та й пізніше, будучи студентом медичного інституту, Наум Мойсейович працював коректором (російська мова) в одеській газеті “Заря”. І надалі, вже працюючи на посаді завідувача кафедри патологічної анатомії Чернівецького медичного інституту, професор Н.М.Шінкерман плідно продовжував свою коректорську діяльність одразу у кількох чернівецьких публіцистичних виданнях.
Після закінчення Одеського медичного інституту до 1935 р. була робота на посаді ординатора у одному із сіл одеської області, дворічна служба у якості молодшого лікаря полка у лавах Радянської Армії, а лиш потім доля майбутнього професора-патолога назавжди пов’язана з кафедральною стезею, на якій він залишив про себе особливу пам’ять і як педагог, і як лікар, і як науковець. Викладацька робота на посаді асистента, кандидатська дисертація на тему “Первинний рак легені”, посада виконувача обов’язки доцента кафедри патологічної анатомії – такі ключові кар’єрні етапи “одеського періоду” Н.М.Шінкермана. Одночасно Наум Мойсейович виконував роботу прозектора у 2-й клінічній лікарні м. Одеси.
У червні 1941 року, коли ІІ світова війна охопила територію СРСР, Н.М.Шінкерман був призваний до лав Радянської армії, де пройшов шлях від лікаря-спеціаліста (патологоанатома) до Головного патологоанатома 4-го Українського Фронту, за заслуги нагороджений медалями, орденами, Чехословацьким воєнним хрестом. По закінченні війни у військовому званні майора призначений на посаду Головного патологоанатома Прикарпатського Воєнного Округа, на якій був до липня 1946 року, але одночасно за сумісництвом (з вересня 1945 року) виконує обов’язки завідувача кафедри патологічної анатомії Чернівецького медичного інституту. Останній переорганізований після окупації Буковини у жовтні 1944 року з 2-го Київського медичного інституту.
Науму Мойсейовичу довелося не тільки відновлювати проведення автопсій померлих в регіоні, але і запроваджувати гістопатологічні дослідження та клініко-патологоанатомічні конференції. Виступи професора Н.М.Шінкермана на таких конференціях завжди були яскравими, переконливими, містили педагогічний зміст, що надзвичайно цінно для вдосконалення діагностичної майстерності клініцистів.
Особливо слід відзначити біопсійний напрямок роботи – зажиттєві морфологічні дослідження матеріалу різних органів людини, які дозволяють суттєво покращити зажиттєву діагностику в першу чергу пухлинних та пухлиноподібних захворювань, різноманітних хронічних нозологій. Це в свою чергу дозволяє складати вірний прогноз перебігу захворювання, призначити найбільш адекватне лікування. Необхідно також вказати на те, що при Н.М.Шінкермані були запроваджені гістохімічні дослідження на Буковини. У той час це було не просто, вимагало підготовки нових кадрів, які добре володіють не тільки медичними знаннями, але і поглибленими знаннями у хімії та лабораторній справі.
Наукові дослідження на кафедрі були різноплановими, проте основний напрямок стосувався вивчення морфології ендемічного вола на Буковині, що мало не тільки теоретичний, але і суттєвий практичний інтерес з причини високого рівня захворюваності на це страждання в регіоні на той час.
Н.М.Шінкерману належить виняткова заслуга у підготовці високопрофесійних практичних та викладацьких кадрів, які підняли на новий рівень медичну допомогу населенню Буковини в напрямку діагностичних морфологічних досліджень, підняли авторитет медицини у цілому.
Значний обсяг організаторської роботи за медичним профілем, який доводилося виконувати професору Н.М.Шінкерману, активна участь у немедичній публіцистиці, а, можливо, і вимоги того часу (з початку наукової діяльності і на момент захисту докторської дисертації у Наума Мойсейовича було опубліковано 24 наукових праці) пояснюють порівняно невелику кількість опублікованих ним особисто чи у співавторстві наукових медичних праць – трохи більше п’ятдесяти. Проте, в активі у Наума Мойсейовича значаться: власна докторська дисертація на тему “Материалы к патологической и нормальной морфологии щитовидной железы в Буковинском эндемическом очаге зобной болезни” (1955 р.), монографія, створений музей макро- і мікропрепаратів та плеяда учнів: 8 докторських та 8 кандидатських дисертацій з різних галузей медицини, десятки лікарів.
У 1957 р. доктор медичних наук Н.М.Шінкерман затверджений Вищою Атестаційною Комісією (тоді вона відала присвоєнням і вчених звань) у вченому званні професора по кафедрі “патологічна анатомія”. Але шлях до цього визнання був нелегким, особливо, якщо проаналізувати те, що можна прочитати в документах, як кажуть, “поміж рядків”. У лютому 1953 р. Н.М.Шінкерман пише на ім’я ректора (в оригінальному документі “директора”) заяву, в якій вказує, що у зв’язку із серйозними сімейними обставинами, вкрай негативним впливом чернівецького клімату на серцево-судинну систему, просить звільнити його із займаної посади і тим самим дати можливість змінити місце роботи. Заяву задовільнено, але далі – до квітня 1955 року (захист докторської дисертації) нічого за документами встановити не вдається, наказ же про затвердження Н.М.Шінкермана на посаді завідувача кафедри датований 11 квітня 1956 р.
Отже, відбулося повернення. З новою силою продовжилася багатогранна діяльність професора Н.М.Шінкермана. Лекції студентам і лікарям, які назавжди закарбовуються в пам’яті, змістовні кафедральні наради, діагностична робота, клініко-патологоанатомічні конференції, розробка нових наукових напрямків, громадська діяльність – про це свідчать друковані документи, фотографії і свідчення очевидців, які і нині працюють на кафедрі. Тут не можна не згадати про доцента кафедри А.А. Дікштейн, дружини Наума Мойсейовича, яка не тільки морально підтримувала свого чоловіка у найскладніші періоди його життя, але і відіграла значну роль у створенні методичної навчальної бази кафедри.
У 1968 р. Н.М.Шінкермана наказом по медичному інституту було занесено на дошку пошани, а у 1969 році ім’я Наума Мойсейовича внесено до “Книги Пошани інституту” разом із його виходом на заслужений відпочинок.
Після залишення кафедри Н.М.Шінкерман нетривалий час ще працював прозектором в обласній клінічній лікарні, а потім виїхав на постійне помешкання у м. Москву, де прожив до свого 91-го дня народження.
Співробітники нинішньої кафедри патоморфології Буковинського державного медичного університету завжди будуть пам’ятати заслуги професора Н.М.Шінкермана як патолога, педагога, видатного організатора, непересічної особи, яка своїм яскравим шляхом буде завжди надихати на творчість, продуктивну ініціативу, принциповість у відстоюванні своїх професійних позицій та рух вперед.
