ДО ДНЯ НАУКИ. Історичні витоки наукових основ хірургії Північної Буковини сягають періоду 18 століття.
Володимир Залозецький
Світову славу здобули вихідці з Північної Буковини, знаменитий хірург, доктор медицини Володимир Залозецький (1842 – 1898). З ним пов’язане запровадження на Буковині наукової хірургії з асептикою і антисептикою, знеболюванням. Володимир Залозецький закінчив Віденську військово-медичну академію (1866), Віденський операційний інститут (1869), де отримав вищу хірургічну кваліфікацію. В 1869 році повертається до Чернівців на посаду старшого лікаря 41 піхотного полку.
1879 року Володимир Залозецький пішов у відставку і його призначають на посаду примаря хірургічного відділення, тобто головного хірурга, крайової лікарні. Сучасники відзначали високу професійність, надзвичайну чуйність лікаря до пацієнтів, його відданість улюбленій справі.
Володимир Залозецький вів активну громадську діяльність. Так, від 1882 року й до кінця свого життя він був головою Товариства лікарів Буковини, засновником і членом товариства “Український народний дім”. З 1890 року видатний хірург постійно обирався до Чернівецького магістрату і як депутат сприяв розвитку охорони здоров’я у місті.
У квітні 1993 року розпорядженням глави облдержадміністрації № 284 було засновано премію імені В. Залозецького. Премією щорічно нагороджуються сім кращих працівників охорони здоров’я області. Вручення премії приурочене професійному святу – Дню медичного працівника.
Нестор Монастирський
Ще одним справжнім революціонером у хірургії, видатним ученим-медиком краю є доктор медицини Нестор Монастирський (1847 – 1888). Він першим у світі наважився з’єднати жовчний міхур з тонкою кишкою у хворого на рак підшлункової залози, першим із вітчизняних хірургів виконав холецистектомію, гастроентерескомію із приводу рубцевого звуження воротаря. Крім того, перший у світі описав інволюційні форми збудника сапу, а збудника правцю називають паличкою Монастирського-Ніколайера. Його відомі наукові праці “Наблюдения и исследования о травматическом столбняке” (1883), “О современном лечении ран” (1886), “Современные взгляды на патологию и терапию воспалений суставов”. Багато уваги приділяв питанням місцевої анестезії й застосуванню солянокислого кокаїну.
Йоган (Іван) Мікулич-Радецький
Лікар-хірург Йоган (Іван) Андрійович Мікулич-Радецький (1850 – 1905), що народився в Чернівцях, також видатний учений. Немає жодного відомого за його життя розділу хірургії, в якому він не залишив би щось нове. Був обраний почесним членом університетів Кракова, Вільнюса, Риму, Хельсінкі, Кенігсберга, Мінська, Лондона, Нью-Йорка, Відня тощо.
Як пам’ять про знаменитого науковця й лікаря залишилися такі всім добре відомі терміни: “клітина Мікулича”, “тампонада за Мікуличем”, “хвороба Мікулича”, “сидром Мікулича”, “затискач Мікулича”, “маска Мікулича”, “кут Мікулича”.
Україна, зокрема Буковина може пишатися своїми вченими-хірургами, знаними і шанованим в усьому світі, оскільки згадані вчені працювали не лише у своїй державі, вони прославили Україну своєю працею і науковими здобутками далеко за її межами. Пам’ятаймо їх як своїх співвітчизників, бо наука і служіння людям не мають батьківщини, але вчені її мають.
Матеріал підготував: завідувач кафедри суспільних наук та українознавства, професор Василь Чебан
