ДО ДНЯ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ. У зв’язку зі зміною екологічної, економічної ситуації, а також погіршенням стану здоров’я дитячого населення України за останні 10 років назріла необхідність у затвердженні уніфікованих рекомендацій щодо харчування дітей грудного віку.
Природне вигодовування – єдиний спосіб годування дитини, що чинить унікальну біологічну дію на її здоров’я, а материнське молоко є ідеальним харчуванням для дітей першого року життя.
Найсучасніші наукові дослідження переконливо підтвердили принципову незамінність природного вигодовування для оптимального розвитку дитячого організму. Природне вигодовування виконує широке коло життєво важливих функцій не лише харчового і захисного характеру, але й найтоншої регуляції – управління розвитком і диференціюванням.
Безперечним є довготривалий вплив харчування немовлят на фізичний розвиток, стан здоров’я, коефіцієнт інтелектуального розвитку в наступні роки життя. З іншого боку, стало очевидним, що харчування на першому році життя «програмує» метаболізм таким чином, що ті або інші його порушення можуть збільшити ризик розвитку цілого ряду захворювань: таких як алергічні хвороби, ожиріння, метаболічний синдром, остеопороз тощо.
На ХІІ з’їзді педіатрів України колективом авторів у складі академіка АМН України проф. Ю.Г.Антипкіна, академіка АМН України проф. В.Г.Майданника та проф. Ю.М.Нечитайла був представлений національний консенсус з питань вигодовування дітей першого року життя. Основні положення цього документу впродовж багатьох місяців обговорювалися із провідними педіатрами та науковцями України і отримали їх схвалення. З’їзд педіатрів своєю постановою затвердив його. Нижче викладені окремі розділи цього довгоочікуваного документу.
Харчування дитини є тільки окремим специфічним випадком харчування людини і на нього поширюються всі закономірності вікової анатомії та фізіології травлення. Основним його об’єктом є грудна дитина з своїми фізіологічними особливостями та потребами, які є основою для організації її харчування. Сам процес вигодовування дитини є не самоціллю, а тільки засобом досягнення її гармонійного росту і розвитку.
До питань організації природного вигодовування відносяться: режим годування та об’єм молока, техніка годування, тривалість годування, відлучення від грудей. Особливості організації вигодовування безпосередньо залежать від вікових анатомо-фізіологічних особливостей дитини і їх можна розділити на три основних періоди.
Періоди у грудному вигодовуванні:
ініціації (для здорової доношеної дитини – перших 7 діб, ранній неонатальний період);
повного грудного вигодовування (з 8-10 дня до 5-6 місяців);
комбінованого грудного вигодовування (з моменту введення прикорму і до відлучення від грудей).
Саме для періоду ініціації міжнародними організаціями охорони здоров’я були розроблені заходи для поширення практики грудного вигодовування. У «Декларації ВООЗ-ЮНІСЕФ про охорону, сприяння та підтримку грудного вигодовування» сформульовані 13 принципів успішного грудного вигодовування.
В періоді ініціації іде пристосування пари «мати-дитина» до годування. Дитина вчиться правильно захоплювати сосок, у неї збільшується сила смоктання, зростає об’єм шлунку. У матері іде встановлення лактації, формуються основні рефлекси на годування, виробляється розуміння поведінки дитини. У пологовому будинку з метою становлення достатньою за об’ємом і тривалості лактації здорова новонароджена дитина після неускладнених пологів повинна прикладатися до грудей матері у перші 30 хвилин на час до 30 хвилин. Раннє прикладання дитини до грудей матері забезпечує швидке включення механізмів секреції молока та більш стійку подальшу лактацію. Смоктання дитини сприяє енергійному викиду окситоцину, чим і зменшує небезпеку крововтрати у матері, сприяє вчасному скороченню матки. Контакт матері і дитини заспокійливо діє на матір, знімає стресовий гормональний фон, через механізми імпринтінгу посилює відчуття материнства, збільшує тривалості грудного вигодовування, забезпечує отримання новонародженим материнської мікрофлори та факторів імунного захисту.
Для отримання дитиною молозива у максимально можливому об’ємі, частота прикладань до грудей у цей період не повинна регламентуватися. З метою здійснення вільного вигодовування на вимогу здорової дитини, вона повинна перебувати в одному приміщенні з матір’ю. При вільному вигодовуванні достатній об’єм лактації у матері формується швидше, ніж при вигодовуванні по годиннику. Дача штучних сумішей, підсолодженої рідини чи води (за винятком зневоднення дитини) в цей період протипоказані. Раннє прикладання до груді і «вільне вигодовування» в періоді ініціації є ключовими чинниками забезпечення повноцінної лактації і сприяють встановленню тісного психоемоційного контакту між матір’ю та дитиною.
При грудному вигодовуванні важливими є підтримка вроджених рефлексів дитини, до яких належать оральні смоктальні автоматизми – смоктальний, пошуковий, ковтальний. Ключовим у ефективності смоктання є “латчінг” – захоплення ротиком не тільки соска, але і всієї ареоли. Відсутність латчінга і смоктання тільки соска веде до його мацерації, болючих тріщин, що часто є причиною відмови матері від грудного вигодовування.
Характер режиму годування залежить від віку та фізіологічних особливостей дитини, стану здоров’я та соціального оточення жінки, та цілого ряду інших факторів. Принципово розрізняють два режими: фіксованого (за розкладом) та вільного (на вимогу дитини) вигодовування. Оптимальним є застосування їх відповідно до періоду вигодовування: в період ініціації – вільний, пізніше – фіксований. Поняття вільного режиму передбачає вибір дитиною частоти та тривалості годування, об’єму висмоктаного молока, а фактично це є відсутність будь якого режиму.
У пологових будинках з роздільним перебуванням матерів і новонароджених можливий тільки фіксований режим (годування через 2-3 год. з нічною перервою), що є вимушеною мірою (кількість та навантаження медперсоналу, режим роботи відділення, санітарний стан палат).
При сумісному перебуванні матері і дитини в пологовому будинку зорганізується вільний режим. Переваги годування на вимогу: становлення лактації відбувається швидше, ефективніше виробляються смоктальні навички у дитини, дитина має меншу фізіологічну втрату маси тіла і швидше набирає вагу, раніше формується взаємне пізнавання і звикання пари матір-дитина. Вільне вигодовування бажано зберігати і в перші дні після виписки, в домашніх умовах. Частота прикладання в перший тиждень може складати 12-20 разів на добу, тобто з проміжком 1-2 год. Найбільшу складність у такій системі вигодовування представляє правильне розуміння матір’ю крику дитини. Його причинами можуть бути, крім голоду, і біль, і незручне положення, і охолодження, і мокра пелюшка тощо. У подальшому, до кінця перших 2-3-х тижнів, у дитини найчастіше виробляється свій режим годування від 6 до 8 разів на добу. Тому, при переході до періоду повного грудного вигодовування слід дотримуватись встановлених годин, що має значення для формування біоритму роботи травних залоз й апетиту дитини, для утворення молока у матері, раціональної організації режиму її життя. Годування за режимом передбачає коливання у часі на 15-20 хвилин від запланованого, в залежності від харчової активності дитини. Якщо дитина регулярно не пробуджується для годування о 24 годині, то його можна перенести на іншу годину ночі. При фіксованому режимі годування дитина відрізняється спокійною поведінкою, хорошим глибоким сном, кращими темпами надбавки ваги. Тим часом у матері, як правило, встановлюється стабільне прибування достатньої кількості молока.
Нічна перерва. Слід пам’ятати, що для дитини тривалий (6 годин) сон є вкрай необхідним. Такий сон створює повноцінні умови для відпочинку нервової системи немовляти та формування монофазного типу з тривалим періодом глибокого сну. Саме під час такого сну найбільш інтенсивно йдуть анаболічні процеси в організмі і йде ріст дитини.»
Годують дитину впродовж 15-20 (не більше 30) хвилин, ослаблених дітей – до 30 хвилин. Цього часу достатньо для насичення більшості дітей. Надто тривале годування погіршує травлення у шлунку, сприяє формуванню негативної звички «лінивого смоктуна».
Оптимальним є роздільне годування грудьми – на одне годування одну грудь. Груди при годуванні чергують. При роздільному годуванні загальна продукція молока у жінки більша за об’ємом, більш стабільна через триваліший час наповнення груді і, крім того, завжди є можливість, при збільшеній потребі молока у дитини, трохи догодувати її з іншої груді.
Після годування слід потримати дитину у вертикальному положенні 5-10 хвилин до відригування повітря. «Аерофагія» – заковтування повітря при смоктанні, є фізіологічним явищем, оскільки дитина завдяки високому розташуванню надгортанника може одномоментно смоктати молоко та в той же час дихати.
В період ініціації та повного грудного вигодовування залишки молока у груді слід зціджувати, що бути сприяти більш інтенсивній продукції молока, оскільки молочна залоза є апокриновою і працює за законом «попиту і пропозиції» – чи більше молока виділяється, тим більше його виробляється. Після зціджування молочну залозу осушують серветкою.»
В середньому з 7-10 дня (у деяких дітей з 20-25 дня), після стабілізації лактації у матері та адаптації дитини до грудного годування, дитина починає динамічно прибавляти у масі тіла (200-250 грам за тиждень). Саме поява прибавки у масі тіла є показником переходу дитини від періоду ініціації до повного грудного вигодовування.
Матеріали консенсусу, так само як і інші офіційні та наукові документи з цього питання, носять не наказовий, а загальний рекомендаційний характер, оскільки не можуть врахувати особливості кожної конкретної дитини.
Натомість, охорона та підтримка грудного вигодовування, проведення подальшої роботи по організації харчування дітей першого року життя з урахуванням досвіду вітчизняної педіатрії є домінуючим моментом в програмі поліпшення стану здоров’я дитячого населення.
Матеріал підготувала: Наталя Попелюк, доцент кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини
