Рожеві вугри (синонім: розацеа) – поширене захворювання, яке проявляється стійким почервонінням шкіри обличчя і запальною висипкою у вигляді вузликів і гнійничків, схожих на юнацькі вугри. Розташування висипки саме на шкірі обличчя (яке постійно доступне для огляду), затяжний тривалий перебіг захворювання, часто стійкий до лікування – все це негативно впливає на психоемоційний стан пацієнтів, погіршує їх працездатність, знижує соціальну активність, викликає депресію тощо, що в цілому визначає важливе медико-соціальне значення проблеми рожевих вугрів.
Захворювання шкіри обличчя, яке проявляється почервонінням і запальною висипкою, відомо здавна. Як самостійне захворювання вперше його виділив і описав в XIV столітті французький лікар Guy de Chauliac, він назвав це захворювання «goutterose» (в перекладі означає «рожева крапля») через розвиток стійкого почервоніння шкіри обличчя. Також для опису захворювання використовували термін «Pustule de vin» («прищі від вина»), оскільки було помічено, що такі зміни шкіри частіше виникають в осіб, які зловживають алкогольними напоями. У 1812 році лікар Thomas Bateman вперше для цього дерматозу запропонував термін «акне розацеа» («рожеві вугри»), а в сучасній медичній літературі часто використовується термін «розацеа» (від латинського «rosaceus» – рожевий).
Як часто зустрічаються рожеві вугри і хто частіше хворіє?
Прояви рожевих вугрів у різних країнах світу діагностують у 2% – 10% населення, а в Україні – у середньому в 5%. Якщо юнацькі вугри виникають переважно у підлітків і в осіб молодого віку, то рожеві вугри – це захворювання людей середнього і старшого віку. Зазвичай рожеві вугри розвиваються в осіб 35 – 40 і більше років, при цьому значно частіше (майже втричі) захворювання виникає у жінок, однак у чоловіків частіше розвиваються тяжкі форми дерматозу у вигляді вузлових елементів в ділянці носа, вух, підборіддя, які спотворюють риси обличчя і створюють косметологічні проблеми.
Що на сьогодні відомо про причини розвитку рожевих вугрів?
Як встановлено сучасними дослідженнями, рожеві вугри виникають під впливом різних провокуючих зовнішніх факторів за наявності у пацієнтів внутрішніх сприяючих чинників – захворювань внутрішніх органів і систем, які часто є комбінованими.
Серед зовнішніх (екзогенних) факторів, які можуть спричинити розвиток рожевих вугрів, розрізняють:
- вплив високої температури (вживання гарячої їжі та напоїв – вище 600 С; робота в гарячих цехах, пекарні тощо; зловживання гарячими ваннами, часте відвідування сауни);
- надмірне сонячне, а також штучне опромінення (тривала засмага, часте відвідування солярію);
- вплив хімічних професійних і побутових речовин;
- нераціональне (надмірне) застосування косметичних засобів;
- тривале нанесення на шкіру обличчя стероїдних (особливо фторвмісних) кремів і мазей;
- аліментарні (вживання гострої та жирної їжі, зловживання спеціями);
- шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем);
- часті стреси, психоемоційне напруження тощо.
До внутрішніх (ендогенних) факторів, які сприяють розвитку рожевих вугрів відносять:
- порушення вегетативної нервової регуляції;
- зміни функції органів ендокринної системи;
- захворювання органів системи травлення (печінки, жовчного міхура, шлунково-кишкового тракту, у тому числі – дисбіозу кишківника);
- наявність вогнищ хронічної інфекції (ЛОР-органів, зубів, урогенітальної сфери);
- зміни системи імунітету, формування імунодефіцитних станів;
- порушення мікроциркуляції судин обличчя;
- зміни обміну речовин тощо.
Також встановлено, що певну роль у перебігу рожевих вугрів відіграють кліщі роду Demodex, які за умови надмірного їх розмноження можуть ускладнювати клінічні прояви захворювання, однак не є основною причиною розвитку рожевих вугрів.
Які прояви на шкірі є характерними для рожевих вугрів?
На ранніх стадіях дерматоз проявляється тимчасовим чи стійким почервонінням шкіри центральних відділів обличчя (щоки, ніс, лоб, підборіддя), яке виникає після вживання гарячої чи гострої їжі, впливу хімічних подразників, перебування в умовах високої температури, після стресу тощо. Поступово на фоні почервоніння шкіри (еритеми) з’являються чисельні телеангіектазії (стійке розширення поверхневих судин), які найбільш помітні на щоках. Надалі на цих же ділянках утворюються дрібні запальні вузлики (папули) і гнійнички, які практично не турбують, лише зрідка є відчуття поколювання чи незначна болючість. При подальшому перебігу захворювання може ускладнюватися (переважно у чоловіків) розвитком вузлових утворень, найчастіше – в ділянці кінчика носа (ринофіма).
Відповідно до клінічних проявів захворювання розрізняють наступні форми (стадії) рожевих вугрів: еритематозно-телеангіектатична (рис. 1), папуло-пустульозна (рис. 2), гіпертрофічна (фіматозна) форма (рис. 3) та офтальморозацеа (при залученні у запальний процес шкіри повік).
Рис. 1. Рожеві вугри, еритематозно-телеангіектатична форма
Рис. 2. Рожеві вугри, папуло-пустульозна форма
Рис. 3. Рожеві вугри, гіпертрофічна форма (ринофіма)
Яка сучасна тактика щодо лікування та профілактики рожевих вугрів?
Безпосередньо лікування пацієнтам із рожевими вуграми призначає лікар-дерматолог з урахуванням характеру висипки та стадії захворювання, а саме – системні та місцеві протизапальні засоби, ангіопротектори, вітаміни (А, Е, С, нікотинова кислота), при супутньому демодикозі – протипаразитарні засоби, у випадку тяжкого перебігу – синтетичні ретиноїди, дерматокосметологічні методи (кріомасаж, кріодеструкція, електрокоагуляція, лазерна терапія тощо).
Оскільки рожеві вугри – це багатофакторне захворювання, для його успішного лікування і попередження повторного розвитку необхідно з’ясувати всі можливі чинники розвитку дерматозу у кожного конкретного пацієнта – як зовнішні (екзогенні) фактори, так і внутрішні (ендогенні) механізми, для чого пацієнтам призначають комплексне обстеження із залученням лікарів суміжних спеціальностей – гастроентеролога, ендокринолога, імунолога, гінеколога, отоларинголога, стоматолога та інших.
Таким чином, сучасні рекомендації щодо лікування та профілактики рожевих вугрів, окрім лікування у лікаря-дерматолога, включають:
- уникнення впливу зовнішніх температурних та хімічних провокуючих чинників: вживання гарячої їжі та напоїв (понад 600 С), перебування в гарячих приміщеннях; надмірної інсоляції, відвідування солярію; нераціонального застосування косметичних засобів, стероїдних мазей тощо;
- дотримання дієтичного харчування (виключити з раціону алкогольні напої, гострі, жирні та пряні страви);
- відмова від шкідливих звичок (тютюнопаління, зловживання алкоголем та ін.);
- уникнення стресів, психоемоційного перенавантаження;
- лікування супутніх захворювань внутрішніх органів і систем (згідно рекомендацій гастроентеролога, ендокринолога, імунолога, гінеколога та інших фахівців);
- санація осередків хронічної інфекції тощо.
Отже, рожеві вугри – це поширене запальне захворювання шкіри обличчя, яке виникає за умови комплексного впливу різноманітних зовнішніх та внутрішніх чинників, тому для успішного лікування захворювання слід не лише дотримуватися рекомендацій лікаря-дерматолога, але й необхідно провести комплексне обстеження пацієнтів та лікування їх супутніх соматичних захворювань і патологічних станів у суміжних фахівців, що в цілому забезпечить повне клінічне одужання від рожевих вугрів та попередить їх повторний розвиток.
Матеріал підготували:
Денисенко Ольга – завідувач кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету, професор;
Сторожук Марина – асистент кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету, кандидат медичних наук.
