ДО ДНЯ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ. Шкіра людини виконує ряд важливих функцій, у тому числі є бар’єром від проникнення всередину організму патогенних збудників.
Зниження та порушення бар’єрних функцій шкіри, особливо в дитячому віці, відбувається внаслідок негативного впливу на організм людини різних екзогенних чинників: переохолодження; перегрівання, що супроводжується посиленим потінням; мікротравми й забруднення шкіри; дієта, збагачена вуглеводами та збіднена білками; екзогенні гіповітамінози; тривале вживання значних доз лікарських препаратів для лікування супутніх захворювань, які пригнічують імунологічну реактивність організму тощо. Водночас важливими ендогенними патогенетичними чинниками розвитку піодермій, у т.ч. у дітей, є: ендокринні захворювання, насамперед, цукровий діабет; зниження системного та локального імунітету; хронічні вогнища інфекції (хронічний тонзиліт, гайморит, карієс); порушення обміну речовин, ендогенні гіповітамінози; тяжкі системні захворювання (туберкульоз, СНІД) тощо.
Після інфікування шкіри патогенними мікроорганізмами інкубаційний період триває від декількох днів до тижня. Є первинні піодермії, які виникають на неураженій шкірі, та вторинні, які є ускладненнями дерматозів, що супроводжуються свербіжем та пошкодженням цілісності шкіри, наприклад, корости, дерматитів, екземи тощо.
Піодермії – група гнійно-запальних захворювань шкіри, зумовлених піококами, головним чином стафілококами та стрептококоми. У структурі захворювань шкіри у дітей піодермії займають перше місце. Найбільш частими проявами стафілодермій у дітей є остіофолікуліти та фолікуліти, а стрептодермій і змішаних гнійничкових інфекцій шкіри – імпетиго.
Імпетиго
Стафілодермії, в основному, викликаються золотистим стафілококом, який знаходиться переважно у вустях волосяних фолікулів. Імпетиго отримало свою назву від латинського слова impetus – той, що швидко з’являється, бурхливий. Причиною виникнення імпетиго можуть бути стрептококи, тоді його називають контагіозним імпетиго. Найбільше значення у розвитку хвороби має бета-гемолітичний стрептокок. Відомо, що цей мікроорганізм, може уражати не тільки шкіру, а й серце, нирки тощо. У разі комбінованого ураження шкіри (стрептококами та стафілококами) розвивається звичайне (вульгарне) імпетиго.
На імпетиго частіше хворіють діти дошкільного та молодшого шкільного віку, чому сприяє наявність у них більш ніжної шкіри, а на стафілодермії (остіофолікуліти, фолікуліти) – діти старшого шкільного віку, особливо хлопчики, в яких уражаються ділянки шкіри з волосяним покривом.
Інфікування піогенними мікроорганізмами можливе побутовим шляхом чи при безпосередньому контакті з носієм інфекції. Слід зазначити, що діти легко інфікуються піококами, чому сприяють мікротравми та забруднення шкіри. Часто це може призвести до ендемічних спалахів у дитячих колективах, де бактерії передаються через іграшки та при користуванні іншими загальними предметами. Тому особливо важливим є дотримання в дитячих садках, таборах, школах належних санітарно-гігієнічних норм.
Стафілодермії у дітей найчастіше зумовлюють розвиток остіофолікулітів та фолікулітів, а стрептодермії – імпетиго.
Фолікуліт – гнійне запалення волосяного фолікула. Розрізняють остіофолікуліти – коли гнійничок уражає вустя фолікула, та власне фолікуліти, які характеризуються більш глибоким гнійним ураженням волосяних фолікулів, переважно верхньої їх половини. На поверхні фолікулярних пустул у цих випадках утворюється гнійна кірка, яка в центрі пронизана волоссям. Часто остіофолікуліти носять множинний характер і локалізуються на обличчі, тулубі, кінцівках.
Симптоми
Симптоми стрептодермії відрізняються залежно від клінічної форми захворювання (контагіозне імпетиго, бульозне імпетиго, кільцевидне імпетиго, суха стрептодермії, заїди тощо). Загальним для всіх видів стрептодермій є поява на ураженій ділянці шкіри маленької червоної плями, яка протягом кількох годин збільшується, а на її поверхні з’являється фліктена – міхур, заповнений гнійним вмістом. Згодом на поверхні фліктен виникає кірка, яка з часом відпадає, залишаючи на місці ураження пляму. Стрептодермії характеризуються швидким поширенням процесу по периферії. Тривалість захворювання від 1-го до 3-х тижнів.
Найбільш частими проявами імпетиго є: контагіозне імпетиго з розвитком фліктен, ерозій і кірок на відкритих ділянках шкіри (обличчя, кінцівки); бульозне імпетиго – ураження у вигляді міхурів з напруженою покришкою і серозно-гнійним вмістом, які розташовані на ступнях і гомілках, тильній та долонній поверхнях кистей; щілиноподібне імпетиго (заїда) – локалізується в куточках рота, де відмічаються лінійні тріщини з гнійними кірками, відкривання рота при цьому супроводжується болем; імпетиго нігтьових валиків (турніоль) – ураження виникає навколо нігтьових пластинок, має підковоподібну форму, сприяє інфікуванню наявність заусениць; стрептококова опрілість – виникає у дітей в складках шкіри і характеризується схильністю до мокріння; суха стрептодермія – виникає на відкритих ділянках шкіри (обличчя, розгинальна поверхня верхніх кінцівок), переважно в літні місяці року при достатній інсоляції у вигляді плям білого чи рожевого кольору з дрібними лусочками; звичайне (вульгарне) імпетиго – є проявом змішаної (стрето-стафілококової інфекції), вогнища локалізуються частіше на обличчі, в ділянці вух, рідше – на тулубі й кінцівках, характеризуються масивними жовтими “медовими” кірками на тлі еритеми.
Діагностика піодермій у дітей здійснюється на основі клінічного обстеження хворого лікарем-дерматовенерологом. Діагноз можна підтвердити шляхом бактеріологічного дослідження гнійного вмісту елементів висипки.
Лікування
Лікування гнійничкових уражень шкіри повинен призначати лікар-дерматолог відповідно до особливостей клінічного перебігу дерматозу у кожного конкретного пацієнта. Якщо висипка носить обмежений характер, як правило, призначають місцеве лікування: на ділянки ураження наносять розчини анілінових барвників (при стафілодерміях – фукорцин, спиртовий розчин метиленового синього; при стрептодерміях – водний розчин метиленового синього) та антибактеріальні мазі, а оточуючу шкіру обробляють антисептичними розчинами. У випадку поширених форм піодермій призначають антибактеріальні препарати системної дії, а також імуномодулятори (за необхідності) та полівітаміни. При хронічному перебігу піодермії необхідно провести комплексне обстеження дитини для виявлення ендогенних чинників дерматозу (хронічних вогнищ інфекції, хронічних соматичних захворювань тощо). Важливо дотримуватися дієти з обмеженим вживанням вуглеводів. Категорично заборонений контакт з водою уражених та прилягаючих до них ділянок здорової шкіри до повного регресу гноячкової висипки, оскільки це сприяє поширенню інфекції на шкірі.
Профілактика
Профілактика піодермій у дітей передбачає: збалансоване харчування, збагачене білками й вітамінами; зміцнення організму дитини, заняття спортом, загартовування; дотримання правил особистої гігієни, у т.ч. шкіри; обробка мікротравм дезінфікувальними засобами та розчинами анілінових барвників; своєчасне лікування супутніх соматичних захворювань, санація вогнищ хронічної інфекції тощо. Всі предмети, з якими контактувала хвора на піодермії дитина, необхідно прокип’ятити та обробити антисептиками. У дитячих дошкільних закладах дітей, хворих на стрептодермії, ізолюють та призначають карантин на 10 днів. Важливе значення має проведення санітарно-просвітньої роботи серед дітей, батьків, персоналу дитячих закладів та шкільних установ щодо джерел і шляхів зараження піодерміями та методів їх профілактики.
Матеріал підготували: професор Ольга Денисенко, завідувач кафедри дерматовенерології та Лілія Гулей, асистент кафедри дерматовенерології
