Хвороби органів травлення широко розповсюджені серед населення. Переважна більшість людей стикається з ними впродовж свого життя, при цьому не завжди вдаючись до допомоги лікаря.
У ряді випадків це обумовлено спонтанним одужанням або можливістю обійтися власними силами, використовуючи народні методи. До їх числа, насамперед, слід віднести лікарські рослини. Застосування лікарських рослин при хворобах органів травлення має багатовікову історію і широке поширення. Значною мірою це пояснюється простотою їх використання та можливістю безпосереднього впливу на орган, уражений хворобою.Тим часом у надзвичайно великому арсеналі лікувальних трав є практично всі біологічно активні компоненти, що дозволяють їм успішно конкурувати із синтетичними лікарськими препаратами. Більше того, широкі можливості взаємозамінності лікарських рослин дозволяють використовувати їх впродовж тривалого часу без загрози звикання хворого. Нарешті, віддаючи данину ефективності багатьом синтетичним препаратам, що застосовуються для лікування хворих з патологією органів травлення, не можна забувати про їх побічні ефекти. З цих позицій лікарські рослини явно кращі. Навіть при неможливості повної відмови від таблеток або ін’єкцій вони дозволяють зменшити призначені дозування.
На реальний результат фітотерапії можна розраховувати тільки тоді, коли зрозуміло, що потрібно лікувати, тобто при встановленому діагнозі хвороби.
Водночас не можна переоцінювати можливості фітотерапії та ігнорувати синтетичні лікарські препарати. Без них важко обійтися при гострих формах хвороб і загостреннях хронічних процесів. У цих випадках синтетичні лікарські форми є основними засобами лікування, а лікарським рослинам відводиться хоча й важлива, але допоміжна роль. Значимість фітотерапії істотно зростає в ті періоди, коли потрібно закріпити отримані при лікуванні результати, або сприяти більш тривалому збереженню ремісії. Останнє завдання в більшості випадків може бути вирішено лише за допомогою фітотерапії.
Основні види фармакологічної дії, які використовуються для лікування хвороб органів травлення наведені нижче.
Протизапальна дія лікарських рослин в більшості випадків виявляється при їх безпосередньому контакті із ураженою слизовою оболонкою травного каналу. Вона є притаманною алоє, березі, вересу, гірчаку зміїному, материнці звичайній, імбиру, золототисячнику, звіробою, мати-й-мачусі, подорожнику, вільсі клейкій та сірій, ромашці та ін.
Спазмолітична дія сприяє зменшенню болю, що виникає внаслідок спастичного скорочення шлунка, кишечнику, жовчовивідних шляхів, і є характерною для анісу звичайного, кмину звичайного, фенхелю, коріандру, аїру, барбарису, буркуну лікарського, звіробою, меліси, м’яти, липи та ін.
Вітрогінна дія багато в чому пов’язана зі спазмолітичним ефектом лікарських рослин, тобто їх здатністю покращувати відходження газів, що утворюються в кишечнику в результаті процесів бродіння, гниття і усувають відчуття здуття живота. Зазначеною дією наділені безсмертник, материнка, дягель лікарський, лаванда, любисток лікарський, овес, петрушка, ревень, насіння кропу, кміну, корінь валеріани, щавель кінський.
Стимуляція моторики шлунка і кишечника. Необхідність у використанні цієї властивості лікарських рослин виникає при зниженні або підвищенні тонусу шлунка і кишечнику внаслідок різних причин: запалення, неврозів, захворювань інших органів. У результаті зміни тонусу порушується перистальтика зазначених органів, що негативно впливає на процеси травлення. Для фітотерапії цього стану застосовують кору крушини, ягоди брусниці, плоди та кору жостера проносного, траву материнки, золототисячник, полин, плоди кропу, фенхелю, кмину, ревень, сливу, цибулю, буряк, моркву.
Протимікробна дія лікарських рослин використовується для лікування тих захворювань системи травлення, при яких основну роль відіграє мікробний фактор (ентерит, ентероколіт, коліт, холецистит, виразкова хвороба і т. д.). Вона проявляється за рахунок наявності летучих ефірних олій (фітонцидів), антибіотиків, сполук фенолу та інших речовин, що згубно впливають на патогенну мікрофлору. До рослин з протимікробною дією відносяться чистотіл, звіробій, перстач прямостоячий, береза, вільха, шавлія, ялівець, конюшина, калган, обліпиха, пижмо звичайне, подорожник, полин та інші.
Обволікаюча дія рослин проявляється за рахунок наявності сполук, що покривають слизові оболонки і захищають їх від подразнення хлористоводневою кислотою, компонентами жовчі, продуктами харчування, ліками. При цьому зменшується вираженість запального процесу, больового синдрому. Високий вміст слизоутворюючих полісахаридів характерний для кореню алтеї, насіння льону, подорожника, плодів обліпихи та ряду інших рослин.
В’яжуча (дубильна) дія властива багатьом рослинам, однак найбільшою мірою вона виражена у кори дуба, бруньок берези, кореневища гірчака зміїного, шкірки плодів граната, кореневища калгану, кори калини, вільхи сірої, коренів листя бадану товстолистого, трави водяного перцю, грициків, листя шавлії й мучниці, плодів чорниць і черемхи. Даний вид дії в основному визначається наявністю в рослинній сировині значної кількості основних органічних кислот типу таніну. Вони покривають уражену слизову оболонку травного каналу, в результаті чого утворюється щільна плівка, яка є захистом від подразливої дії різних хімічних, бактеріальних та механічних факторів. Лікарські рослини, що наділені в’яжучою дією, широко використовуються для лікування проносів.
Жовчогінна дія лікарських рослин повязана з їх здатністю підсилювати утворення і секрецію жовчі печінковими клітинами, а також регулювати моторику жовчного міхура і його сфінктера. Жовчогінний ефект забезпечується за рахунок вмісту в рослинах флавоноїдів, вітамінів та ефірних олій. Флавоноїдами багаті росторопша, пижмо, безсмертник, золототисячник, кукурудзяні рильця, барбарис звичайний, звіробій, чистотіл, кульбаба, мята, материнка, артишок, куркума, рутка лікарська, календула та інші. На моторику жовчовивідних шляхів впливають різні рослинні олії (оливкова, соняшникова, кукурудзяна та інші), плоди горобини червоної та журавлини, коріандр, цикорій.
Послаблююча дія рослин широко використовується не тільки для лікування хронічних закрепів, які спостерігаються при хворобах кишечника, але і для боротьби з ними у осіб, які тривалий час знаходяться на ліжковому режимі або ведуть малорухливий спосіб життя. Діючим складником багатьох харчових рослин (сирих яблук, моркви, квашеної капусти, чорносливу, червоного буряка та інших) є пектинові речовини, які активують перистальтику. Найбільш поширеними рослинами з такою дією є сенна, подорожник болотний, ревінь, крушина, рицинова олія.
Секретостимулююча дія зумовлена наявністю в лікарських рослинах різних екстрактивних і гірких речовин, які посилюють виділення шлункового соку. Водночас вони стимулюють апетит. На гіркі речовини багаті полин, безсмертник, золототисячник, тирлич жовтий. Смакові якості їжі, а отже й апетит покращуються за рахунок використання рослин у вигляді приправ. До них відносяться петрушка, селера, коріандр, хрін, куркума, імбир, редька та інші.
Секретознижуюча дія лікарських рослин використовується для лікування тих хвороб, які перебігають з надлишковою секрецією хлористоводневої кислоти і пепсину (гіперацидний хронічний гастрит, виразкова хвороба). Кількість таких рослин порівняно невелика, а їх ефект не можна вважати достатнім. Позитивний результат може бути досягнутий при поєднанні фітотерапії (залізняк бульбистий, ромашка, сік картоплі, морква, маслина європейська, листки шпинату) з дієтою (некисле молоко, свіжий сир, круп’яні супи, солодкі ягоди і фрукти).
Кровоспинна дія притаманна кропиві, деревію, арніці, подорожнику, зайцегубу пянкому і ряду інших лікарських рослин. Вона обумовлена високим вмістом в них вітаміну К, який бере участь у синтезі факторів згортання крові. Збільшення них факторів у сироватці крові сприяє зупинці кровотечі. Природно, що застосування лікарських рослин ефективно тільки в тих випадках, коли є схильність до кровотечі (виразкова хвороба, захворювання кишечнику, геморой). Масивні кровотечі вимагають зовсім іншого лікування, в тому числі і хірургічного. До рослин із зазначеною властивістю належать: грицики, кропива дводомна, деревій, меландрій білий, перстач прямостоячий, вовчуг польовий, родовик лікарський, водяний перець.
Репаративна дія лікарських рослин полягає в тому, що вони сприяють відновленню цілісності пошкоджених тканин. Необхідність в цьому виникає при виразкових і ерозивних процесах у шлунку і кишечнику, особливо після ліквідації загострень. Найбільшою мірою репаративна дія притаманна обліписі, каланхое, алое, подорожнику, дев’ясилу.
Рослини, що сприяють відновленню кишкової мікрофлори: дев’ясил високий, звыробый, шишки выльхи клейкої і сірої, аїр болотний, перстач прямостоячий, чорниця, евкаліпт кулястий, пижмо звичайна, шавлія, топінамбур, ехінацея пурпурова, меліса лікарська, ромашка лікарська.
Заспокійлива (седативна) дія. У більшості випадків хвороби системи травлення протікають на тлі загальних або місцевих порушень функціонального стану нервової системи. Ці порушення можуть бути як первинними, так і вторинними. Тому показано включення в склад лікувальних зборів лікарських рослин, які мають заспокійливу дією: валеріана, синюха блакитна, шишки хмелю, меліса
Отже, з наведеного арсеналу фітотерапевтичних засобів можна обрати найбільш раціональний препарат для подальшого використання в комплексному лікуванні хвороб органів травлення.
Підготували: Волошин Олександр Іванович – д.мед.н., професор кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, Федів Олександр Іванович – д.мед.н., завідувач кафедри внутрішньої медицини, Присяжнюк Василь Петрович – к.мед.н., доцент кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб БДМУ.
